Геннадій Іванущенко

НА СУМЩИНІ УПА ВОЮВАЛА ДО 1948 РОКУ

Останні знахідки в архівах німецьких та радянських спецслужб та каральних органів свідчать про активні бойові дії підрозділів УПА на території Сумської області. Можливо, це пояснює низьку порівняно з іншими областями Сходу смертність в часі голодомору 1947 року.

Останнім часом стають досяжними документи про діяльність ОУН та УПА на Сході України, які містять факти, вислови та судження, що виходять за рамки звичних кліше про „українсько-німецьких буржуазних націоналістів”. Ці документи призначались переважно для інформування вищестоящого начальства про наслідки оперативно-розшукової діяльності, або були листуванням органів МДБ та міліції з партійними органами. Частина цих документів - позасудові кримінальні справи управлінь Служби Безпеки України, які передані на зберігання до держархівів областей та матеріали архіву УМВС України в Сумській області.

На сьогодні бракує праць, які б розкривали регіональну специфіку українського руху опору та боротьбу з ним німецьких і радянських спецслужб, особливо в східних областях України. Врешті сама постановка питання про діяльність ОУН-УПА на сході України до останнього часу наштовхувалася на усталений міф про теорію і практику українського націоналізму, як типового західноукраїнського явища, особливо коли це стосувалося Сумської області - „колиски радянсько-партизанського руху”.

Висвітлення діяльності підпілля ОУН на території Сумщини на перших порах зводилося до діяльності похідних груп у 1941 році. Однак, останні знахідки в Держархіві Сумської області (далі - ДАСО) свідчать, що Провід ОУН скористався з подій вересня 1939 року для розбудови своєї сітки на Сході. Ілюстрацією цього є довоєнні справи НКВС, які свідчать про перебування на Сумщині активістів ОУН ще перед німецько - радянською війною.

Є серед документів ДАСО й інші повідомлення про перебування кур’єрів від ОУН в Сумській області, а саме в Кролевецькому, Конотопському та інших районах. Одним з них міг бути Василь Падалко - хорунжий армії УНР, який емігрував до Польщі, потім до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках він нелегально приїздив до Києва, де давав розпорядження зв’язковим з с. Дубовичів теперішнього Кролевецького району, Конотопу, Кролевця і повертався за кордон. За словами осіб, які контактували з В.Падалкою і допитувались органами НКВС подібні підпільні організації існували на Білоцерківщині і Волині.

Третій раз зв’язковий приїздив до Конотопа влітку 1937 року. Характерно, що чекістські документи, повідомляючи про другий і третій його приїзд вже називали Василя Падалку одним з кур’єрів ОУН на сході України, тоді, як у 1922 році він фігурував просто як зв’язковий одного з закордонних центрів. Якщо належність Падалки до ОУН підтвердиться, можна буде говорити про виявлення організаційних каналів, якими, як відомо, користувався Євген Коновалець для розбудови підпілля ще у 30-х роках.

Наступний масив документів, які розкривають особливості підпільної діяльності ОУН на Сумщині - це матеріали німецьких і радянських органів безпеки і стосуються вони періоду нацистської окупації території Сумської області у 1941-1943 рр.

Відомо, що на Сумщину було спрямовано кілька учасників похідних груп для допомоги місцевому підпілля, а осередок ОУН в Сумах було закладено після загибелі в Миргороді Миколу Лемика восени 1941 року. Пізніше, для посилення осередку до Сум було скеровано підпільників з Вінниччини.

Протягом 1942 року підпільникам вдалося закласти кілька осередків в районах області. В Роменському районі організаційну роботу проводив „Остап” (справжнє ім’я не встановлено), який прибув з Полтавщини. Невідомо, через які причини, але розв’язка наступила восени 1942 року.

12 грудня 1942 р. німецький військовий комендант м. Суми повідомляв вищестоящу інстанцію, що військовою контррозвідкою у Сумах розкрито оунівську організацію, керовану з Києва. “Досі арештовано обласного керівника Сапуна, двох районних керівників і ще 38 чоловік”. Далі у повідомленні говориться: “Керівники ОУН (бандерівської) добирають потрібних їм людей і влаштовують їх у німецькі установи... Згідно з деякими чутками ОУН планує створити в Конотопі фабрику боєприпасів... Організацію побудовано за “круглим принципом”. Зовнішнє коло помітно піддає себе небезпеці, а ядро схопити неможливо”.

Ще вичерпніше про цю подію повідомляло радянське джерело. Старший помічник начальника політичного відділу Центрального штабу партизанського руху полковник Конкін 30 жовтня 1943 року засвідчував: “Протягом трьох місяців ідуть арешти (німцями) членів ОУН. Арештовано до 3000 осіб. З них у Сумській області 280 чоловік. Серед арештованих багато вчителів. У Сумській області арештовані керівники ОУН: заступник Сумського бургомістра Седененко, бургомістр Краснопільського району Мірошниченко - колишній головний бухгалтер Краснопільського млина, головний інспектор школи - Сапунін, Погляділов і Сонуля, які в Західній Україні організували повстання проти Червоної Армії. Арештовано 4 перекладачі Краснопільського і Сумського комендантів з української поліції”.

Документи Державного архіву Сумської області підтверджують факт розстрілу і спалення українських підпільників разом з іншими громадянами у дворі сумської в’язниці 20 лютого 1943 року: “В феврале месяце 1943р. отступая из города Сумы немцы согнали всех арестованых тюрьмы в ямы двух овощехранилищ (...) в количестве 650 человек, заперли двери овощехранилищ, открыли воздушные отверстия и начали бросать туда ручные гранаты, затем вылили в эти же отверстия горячую жидкость и подожгли, в результате чего все находившиеся там люди сгорели живьём.Среди сгоревших были следующие жители г. Сумы: фельдшер 2-ой городской поликлиники Долгополов, фельдшер железнодорожной станции Сумы Гузик, директор школы №18 Саленко, учитель одной из школ Сапун и ряд других.

На сьогоднішній день удалося встановити, що Семен Семенович Сапун до війни був учителем фізики 4-ої Сумської школи, колишній член СВУ за що і був репресований у 1938 році. З початком німецької окупації йому вдається організувати “Просвіту” під опікою якої діяли школа перекладачів, українська гімназія, школа художньої вишивки. В школі перекладачів відбувалася підготовка підпільників ОУН.

Що стосується відомостей про діяльність оунівського підпілля в районах Сумщини, то цю тему можна дослідити на основі листування радянських партійних органів. Так, секретар Конотопського міському КП/б/У Хижняк в доповідній записці першому секретарю Сумського обкому КП/б/У Іванову повідомляв, спираючись на оперативні дані спецслужб, що в період німецької окупації на території міста діяло два підпільних оунівських осередки: окружний і районний, керівники яких: Короленко-Таланчук, Судько, Школяренко після війни були взяті органами МДБ в агентурну розробку. Також начальник Лебединського райвідділу МДБ в інформації за квітень 1946 року повідомляв, що в період окупації в місті була організована „Просвіта”, а згодом мережа ОУН, один тільки актив якої налічував 50 чоловік.

На основі цих та інших повідомлень можна зробити кілька попередніх висновків стосовно діяльності підпілля ОУН на Сумщині періоду німецької окупації:
1. Перші підпільні осередки закладалися через утворення „Просвіт”, які деякий час були легальним прикриттям для ОУН.

2. Використовуючи участь в „Просвітах” представників місцевої інтелігенції, оунівці просувають на роботу до місцевого адміністративного апарату своїх представників.

3. Агенти радянських спецслужб, які, як відомо, також використовували адміністративний апарат, відслідковували діяльність українського підпілля і оперативно інформували своє керівництво.

4. Репресії гітлерівців проти ОУН не знищили всієї підпільної мережі на Сумщині - після 1943 року справою виявлення уцілілих учасників підпілля займалися радянські слідчі органи.

Слід зазначити, що виявлення підпільної мережі ОУН на Сумщині енкаведисти здійснювали шляхом різних провокацій. Вони ще у 1943 - 1944 рр. активізують створення на східній Україні провокативної мережі “лже ОУН”. Це на їхню думку давало можливість, з одного боку, виявити давніх членів та співчуваючих, які мали зв’язки з ОУН і залишились невикритими радянськими спецслужбами; з іншого боку, виявляти націоналістичний елемент, втягуючи його в „організацію”, і пізніше позбавлятись від нього шляхом знищення, або використовувати для агентурної розробки. Таким чином, до речі, енкаведисти планували знищити Максима Рильського та Остапа Вишню, щоб звинуватити у цьому злочині українське підпілля. На щастя Служба Безпеки ОУН дізналася про цю провокацію і попередила письменників.

Згодом сталінськими спецслужбами було створено фіктивний провід ОУН на сході України та ряд регіональних осередків. Таким чином на 5 березня 1944 р. за повідомленням радянських органів безпеки на території Сумської області було виявлено чотири осередки ОУН, заарештовано 18 учасників і на двох оголошено розшук.

Останнім часом вдалося розшукати документи, які свідчать про те, як наші земляки брали участь у боротьбі УПА безпосередньо на території Сумщини. Серед цих груп на території Сумської області в завершальний період війни та в різний час після неї відомі такі групи:

- боївки братів Супрунів і братів Лузанів - Олександра та Івана (про них трохи далі).

- боївка “Дулі”, яка, діяла на території Глухівського та Кролевецького районів. Вона здійснювала успішні напади на колгоспи, сільради, використовуючи при цьому лісисту місцевість. У травні 1946 р. під час засідання сільради с. Поділки, на якому обговорювався план поширення внутрішньої позики, партизани відкрили по активістах вогонь, убили секретаря парторганізації. Про це стало відомо Хрущову, який особисто контролював операцію проти повстанців.

- Зовсім невелика група УПА під керівництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині. Згодом вона поширила свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони. Відомо, що 30 травня 1947 р. відбулася остання бій цього осередку УПА із міліцією, який тривав понад 4 години. Частина бійців загинула, іншим вдалося вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу лише ... восени 1948 р.

Найбільшого розголосу набула діяльність невеликої боївки УПА, яка оформилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. Її очолював уродженець с.Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав постійний зв’язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани наступних дій. Сама група була невеликою - всього 6 чоловік і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких являв собою основну базу повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на хуторі Широкий Яр Роменського району. Завдання цього загону полягало в проведенні збройних акцій проти установ та представників радянської влади. При чому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих колгоспних активістів, які були відомі своїм жорстоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів повстанці вели роз’яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби.

В ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомляли своє начальство агенти НКВС: “все награбоване майно і продукти харчування бандою було роздано населенню, яке співчувало їй і надавало всіляку підтримку.”

Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попрохали допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу “Автоматчики”. Оперативну групу ББ («борьба с бандитизмом» - рос.) по виявленню і знищенню загону УПА очолив підполковник держбезпеки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с.Вільшана Недригайлівського району, який став “учасником ” загону. Крім того, колишній ватажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС одержав агентурну кличку “Гром” і був закинутий в район дій загону Цуба. 16 листопада 1944 року він зустрівся з Цубом біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського району і з того часу регулярно повідомляв своїх господарів про чисельність, місце перебування та плани партизанів.

В ніч з 12 на 13 грудня 1944 року повстанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється ворожою агентурою. Коли “Гром”, повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників - було здійснено операцію відділу ББ по знищенню загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в хуторі Широкий Яр Роменського району командир загинув, учасники були схоплені. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Української Повстанської Армії. Про подальшу долю арештованих вояків нічого не відомо.

З повідомлень Сумського обласного управління НКВС видно, що на боротьбу з українськими повстанськими загонами були кинуті значні сили каральних органів і партійного активу. Так, тільки в травні 1944 року було проведено 60 суцільних прочісувань в населених пунктах та 6 лісових масивах площею в 58 км.2, завербовано 677 агентів серед місцевого населення, у червні того ж року було організовано для тієї ж мети 18 оперативних бойових груп з числа комуністів, комсомольців, та колишніх радянських партизанів. В доповідній записці на ім’я наркома Внутрішніх Справ УРСР Рясного за жовтень 1944 року говорилося про те, що: “вся агентурна сітка, як по відділу ББ, так і по районах області була виключно скерована на викриття контрреволюційного націоналістичного підпілля ”.

В секретних донесеннях Конотопського міського відділу МГБ Конотопському райкому КП(б)У за березень 1948 року повідомлялося, що “На территории Конотопского и Кролевецкого районов продолжительное время действовала террористическая банда УПА, основным кублом этой банды являлось с.Озаричи, так как в селе Озаричи проживали и скрывались главари банды УПА, братья Лузаны”. З іншого документу відомо, що брати Лузани: Олександр та Іван, у березні 1948 року на чолі свого загону здійснювали напади на партійні та радянські установи, розташовані в Конотопському і Кролевецькому районах Сумської області та Коропському районі Чернігівської області. “При чем во время налетов на культурные объекты, как-то: клубы и ленуголки, конторы колхозов и сельсоветов, уничтожали портреты руководителей партии и советского правительства, и революционные плакаты…” Інше повідомлення доносить, що в селі Попівка, Конотопського району діяла боївка УПА під керівництвом братів Супрунів: Тимофія і Григорія.

Отже, спираючись на ці та деякі інші документи, можна стверджувати, що протягом 1947-48 рр. на терені сіл Бочки, Попівка, Озаричі, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська боротьба під ідеологічними гаслами ОУН-УПА.

Як видно з документів відділів ББ по Сумській області, така діяльність збройного підпілля ОУН серйозно непокоїла радянське керівництво. 17 вересня 1947 року на адресу начальника УМВС в Сумській області Соколова прийшло розпорядження Т.Строкача: „Не пізніше 3/Х - 47 р. надайте дані про антирадянські прояви:

Терористичні акти, диверсії, розповсюдження антирадянських листівок, прояви націоналістичного бандитизму, скоєних учасниками ОУН та іншими антирадянськими елементами за період з 1/Х - 47 р. по 1/Х - 47 р.

В повідомленнях опишіть кожен випадок антирадянських проявів, вказавши при цьому характер проявів, ким вони скоєні і на якому ґрунті”.

В цьому ж документі розміщений звіт, з якого слідує, що «В ніч на 20 січня 1947 року бандугрупуванням УПА, яке розроблялося по агентурній справі «Бойовики» було здійснено збройний напад на колгосп «Переможець» хутора Зазірського Глухівського району».

В ніч на 15 серпня ц.р. два учасники УПА, озброєних автоматами здійснили напад на контору колгоспу с. Ленінське Кролевецького району. При цьому сторожам вони заявили: «ми не бандити, а люди котрі борються за самостійну Україну. Ми колгоспників не грабуємо а берем тільки в колгоспах, так як все одно усі продукти будуть вивезені комуністами, а колгоспникам нічого не залишиться» .

Отже, на основі нещодавно виявлених документів можна зробити висновок, що Провід ОУН, а згодом і Головне Командування УПА наполегливо працювали над закріпленням своєї ідеологічної та військової присутності на північно-східних землях України. В період ІІ Світової війни і після неї на території Сумської області діяли боївки УПА. Більш того - їх дії знаходили підтримку місцевого українського населення, особливо в період голоду 1946-1947 рр.

Проте, тільки дослідження всього комплексу документів радянських та німецьких спецслужб, а також документів самих структур ОУН-УПА, дасть можливість створити цілісну картину того, що відбувалося на Сумщині під час ІІ Світової війни і протягом майже десяти років після неї.

"Майдан", 27 червня 2007 р.