В. Вересняк

З. КОССАК, ЯКОГО Я ЗНАВ

Про це, якою блискучою постаттю був Зенон Коссак (Конашевич) на українському націоналістичному фронті, якими небуденними здібностями він відзначався, може свідчити факт, що далеко по його смерти і ще по закінченню другої світової війни, провідні представники обох націоналістичних організацій часто й однозгідно стверджували, що Зенон Коссак, якщо був би залишився при життю, мав би великий вплив на розвиток і історію ОУН, конкретну і потенційну.

З. Коссак виростав серед українського робітництва Дрогобицько-бориславського басейну, великими симпатіями якого втішався пізніше. Цей факт мав напевно великий вплив на розвиток його особистости. Він був одним з перших, які зрозуміли вагу соціяльної проблематики для української визвольної боротьби і цій праці він присвячував багато часу. Як вроджений інтелектуаліст, вибився він у короткому часі на одного з провідних ідеологів українського націоналізму. Своєму організаційному хистові завдячував він становище референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Був він деякий час організаційним і бойовим референтом.

Зліва: Степан Охримович, Зенон Коссак, Лев Крисько

Побіч організаційної праці — він знаходив час на те, щоб писати статті до підпільних видань ОУН, студентських журналів і до Літературно-Наукового Вісника. У всій своїй діяльності Коссак відзначався безкомпромісовістю. Був смертельним ворогом всілякого опортунізму. З. Коссак був знаменитим промовцем і дуже добрим полемістом.

Нічого дивного, що польська поліція увесь час його інвіґілювала. Після ліквідації Т. Голуфка і по нападі на пошту в Трускавці він був арештований. Одначе з причини браку доказів йото звільнено. Після нападу на пошту в Городку Ягайлонськім польська поліція вдруге арештувала Коссака і поставила побіч Дм. Данилишина, В. Біласа і М. Жураківського під „Наглий суд". Його обвинувачували в тому, що він безпосередньо зорганізував цей напад і його виконання припоручив Данилишинові і Біласові. Міністерство внутрішніх справ у Варшаві домагалося, щоб львівський суд засудив З. Коссака на кару смерти, або принаймні на досмертне ув'язнення. Знаючи практику польських судів, ситуація була дуже небезпечна. Згідно з законом про „наглі суди" було конечним, щоб видати вирок, щоб всі три члени трибуналу однозгідно ствердили вину обвинуваченого. Якщо тільки один суддя стримався від голосування, справа мусіла бути передана під звичайний суд.

Цією справою зайнялися: автор цих рядків і ще один член Організації. В одного багатого громадянина в Дрогобичі вдалося дістати на оборону З. Коссака більшу кількість грошей. На припоручення д-ра В. Старосольського ми вибрали на оборонця З. Коссака адвоката д-ра Глушкевича, що був дуже добрим юристом-оборонцем, був знаним москвофілом, і тому для поляків симпатичним. Д-р Глушкевич погодився зайнятися справою підкупства одного з польських суддів. Вив'язався з цього завдання знамените. Кількакратно справляв він для цього судді приняття, а крім того всунув йому в кишеню певну суму готівкою. Цей суддя прийняв гроші і не прозрадився. Під час обговорювання справи вироку заявив, що не поділяє думки своїх колег про вину З. Коссака і тому голосуватиме проти його засудження. Справа З. Коссака пізніше була передана під звичайний суд. Його засудили на 8 років, а після касаційного процесу дістав 7 років ув'язнення.

Своєю поставою викликав З. Коссак незвичайне враження серед українців і серед поляків. Прокурор у своєму кінцевому слові заявив дослівно: „Я переконаний, що всі закиди, які робить йому акт обвинувачення, є правдивими і що З. Коссак є у всьому винний. Тільки тому, що З. Коссак є незвичайно інтеліґентною і здібною людиною, не можна йому нічого доказати. Зенон Коссак є націоналістом у краватці і сальоновим революціонером".

Після звільнення весною 1938 р. з тюрми пішов Зенон Коссак, помимо фізичного вичерпання, на Закарпаття. Там він був ідеологічним і політичним референтом для „Січей". В часі ліквідації Карпатської України десь у днях 17-18 березня 1939 р. мадяри спіймали З. Коссака разом з Михайлом Колодзінським і обох їх розстріляли.