Богдан Кравців

КАРПАТСЬКА СІЧ

Світлій пам'яті Колодзінського Михайла і Коссака Зенона
— вояків Карпатської України.

Чекаємо вістей од Вас... Позавчора, ще вчора,
Ще вранці сьогодні — лунали етером, пливли
І поклики Ваші і звіти, що горстка хоробра
Дотримує поля, злинає у бій — як орли.

І раптом німує етер... Нема переклички...
Минають тривожно години: Ось вечір... Вже ніч...
„Ні вітру, ні хвилі" од Вас — і сіріють обличчя,
Під оливом тиші згинаються обриси пліч.

Допитливо в очі знайомих, чужих споглядаєм,
Листаємо поквапне плахти вечірніх газет,
Шукаємо в рядках, між рядками — чи хоч вістки немає?
І думи дуднять — мов хурґони вгорнуті в брезент.

Розтерзані болем на хвилі всіх радіостанцій
Серця ми наводим і нерви — чуткіші антен:
Чекаємо вістей про Вас... То ж уже приостанці
Ми раді б почути про Вас, що далеко ген-ген,

Хоч спінене з люті, зненависне слово наруги
Із станцій ворожих! То знали б тоді ми, що все ж,
Що все ж таки б'ють ще гармати на скелі, яруги —
І має пошарпаний прапор з нездоланих веж!

А так... ні стрільби крісової, ні гомону навіть
Далеких гармат... І даремні усі молитви:
Німує загрозливо тиша — і чавить — і давить,
Вичавлює серце дощенту: То не кров наша — ВИ!

Чекаємо вістей од Вас... Чи живі, чи здорові? —
О, ні! Не про те! Хай раниться серце, пече! —
Чи руки ще дужі до зброї,
Чи горстка одважна звитяжно змагається ще!

Березень, 1939. (Із збірки „Остання Осінь", Прага, 1940.)