Степан Охримович, ЧК

ПЛАСТОВА І ГРОМАДСЬКА РОБОТА

З приводу VII З'їзду старших пластунів

Пригадуючи перебіг усіх попередніх з'їздів УУСП, не трудно усвідомити собі цілу еволюцію, що її пройшов цей улад від початку свого існування, щоб остаточно прийняти сьогоднішні, назагал уже твердо скристалізовані, ідеологічні й організаційні форми.

Одною з перших стало порушуваних проблем було завжди питання про відношення Пласту як організації до різних громадських установ та участь старших пластунів у т. зв. громадській роботі. Питання, без сумніву, одне із засадничих для цілого УУСП.

Для юнаків і тим більше для новаків воно не існує. Для них Пласт є одинокою організацією, мініятюрою громадянства, світом, що в цілості вичерпує їхні заінтересування й обов'язки, наказує, як поступати на кожному кроці. Праця поза Пластом, т. зв. служба Батьківщині, подумана в першу чергу, як педагогічний засіб, має свій початок і нормується тільки від одного осередку, яким є Пласт. Справа зміняється, коли рівночасно з переходом в ряди УУСП пластун стає членом громадянства з усіма правами й обов'язками. Місцем, де він повинен виявити себе, є не тільки сама пластова організація. З природи речі він входить у круг різних станових, культурних та політичних завдань, до яких Пласт як організація не мас безпосереднього відношення. Служба Батьківщині перестає бути виховним засобом, вона стає першим завданням, яке треба реалізувати по думці прийнятих і органічно засвоєних принципів Пластового Закону. І звідси питання, яке стало предметом дискусій усіх попередніх з'їздів і причиною нерішучих, половинчастих пояснень на практиці в ідеологічній і організаційній справі: Чи Пласт як організація має брати участь у громадському житті і в якому характері? Чи силою своєї моральної вищости повинен монополізувати в своїх руках усі ділянки громадської роботи, в усіх без винятку справах займати суверенні становища? Тоді, яке його відношення до політичних партій і т. д.? Коли ж Пласт, у першу чергу виховна організація для юнаків, то чи потрібно тоді поза пластовими інструкторами окремої організації старших пластунів? Чи, може, всі старші пластуни мають займатися виключно інструкторською працею, нічим більше? Усі ці екстремні питання, питання не тільки такої чи іншої діяльности, але питання цілі й призначення уладу взагалі сьогодні вже поза нами. Трохи міркувань, більше досвіду — і життя само принесло їм розв'язку, поставило на єдиний правильний шлях. Останньому з'їздові прийшлося тільки без зайвих дискусій з'ясувати дійсність і зафіксувати в коротких резолюціях...

Про призначення уладу ст. пластунів як найвідповіднішої форми для зберігання ідеалів доброї громадської служби, а ніколи для безпосереднього вмішування як організованої цілости до тої чи іншої громадської роботи — після останнього з'їзду можемо говорити й у нас. Тільки у нас, йдучи за точкою Пл. Закону про слухняність, організованість, організаційні форми більш зв'язані, не такі свобідні, як у англійців. В цій формі УУСП є продовженням цієї школи доброї громадської служби, як і ціле життя для людини є школою.

Зокрема наші курені старших пластунів у формі нових студентських корпорацій з розвиненим товариським життям і суверенним впливом цілого гурту на погляди й поступки кожного члена на всіх ділянках життя виявилися найкращою формою співжиття на засадах пластової ідеології та найбільш природним місцем для виявлення індивідуальности в колективі.

Другим питанням щодо громадської праці старших пластунів, яке вже від довшого часу вимагало категоричної відповіді, є питання: Чи й наскільки зайняття в Пласті звільнює даного пластуна від активної участи в громадському житті? З позапластових кругів пластуни не раз зустрічаються з закидом, що замикаються виключно в своєму крузі, марнують час на пусті заняття й забави і не виконують навіть примітивних громадянських обов'язків. Ці заміти подиктовані передовсім недоцінюванням цілої пластової роботи, її реґенеруючого виховного значення для нації, подібно як ще дуже недоцінюють у нас, напр., спорту. І тут не могло бути іншої відповіді, як та, що її ясно поставлено на з'їзді. Пласт як такий є вже сам дуже важливою громадською установою, і тому пластун зайнятий працею в Пласті чи як інструктор, чи як член провідних його органів, має повне право поза загальними громадянськими обов'язками відмовитися від вимаганої від нього іншої громадської праці. Цього вимагає розвиток і поширення самого Пласту, про що дбати є хіба в першу чергу таки річчю пластунів. З другого боку, ніяк не провинюеться ані проти громадянської моралі, ані проти Пластового Закону пластун, що реалізацію своїх пластових обов'язків бачить поза пластовою організацією, в тій чи тій ділянці громадського життя, й для цього свою працю в Пласті обмежує до дрібних, буденних, загально-вимаганих чинностей. Відповідно до власного заінтересування, вродженого наклону чи набутих кваліфікацій пластунам залишається вільну руку вибрати пластову чи іншу ділянку громадської праці, цю чи іншу форму служби Батьківщині, щоб виконувати її згідно з принципами Пластового Закону й вносити всюди в найрізнорідніші прояви життя елементи пластового духу. Річчю Команди УУСП (знов згідно з винесеними резолюціями) є тільки нормувати й контролювати працю поодиноких ст. пластунів у різних ділянках. Цілком речево винесено при цьому критерій ініціятивної й звичайної, буденної роботи. Самі ж пластуни вже досі виявили в великій мірі свій розмах і спромогу боротися з твердими вимогами життя, і ми певні того, що ще краще виявлять їх далі.

(Передрук з незначними пропусками: П. Ш. ч. 1, 1930.)