СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Вельмишановний читачу!

На Твій розсуд віддаю свою книжку, яка є частиною мого життєпису. Спогади про свого бойову молодість я писав у 50-их роках на чужині, в далекій від України Австралії, яка надала притулок колишнім, воякам УПА та членам ОУН.

В Австралії, без знання англійської мови, без грошей, ми починали нове життя — зайнялися підприємництвом. Наші задуми були сміливими. Працювали самовіддано, не покладаючи рук, як колись боролися в рядах УПА. Ми мріяли про успішну підприємницьку діяльність, щоб допомогти нашим родинам, а також отримати необхідні засоби для визволення поневоленої України, яка опинилася під владою більшовицьких окупантів.

Окупувавши Україну, ворог створив пекельні умови життя на її території. Він планував не лише поневолити народ, а й зовсім його знищити. Але український народ не підкорився, не склав зброю, а продовжував боротьбу всілякими можливими й доступними способами. У цій боротьбі він не мав спільників. Досі дивує те, що тисячолітній. культурний та великий народ України-Руси не одержав ні найменшої допомоги в боротьбі проти окупантів від жодної держави світу.

Героїчна боротьба ОУН та УПА стала відомою всьому світові. Однак були сили, які будували в російській імперії — СССР — світову комуністичну державу. Ці сили під проводом «Богом вибраного народу» почали широку та брехливу пропаганду проти боротьби ОУН та УПА, проти оборонців України. У цьому їм допомагали московські союзники, поляки і чехи, які поширювали брехливі наклепи про діяльність цих організацій. Не зважаючи на це, провід ОУН та командування УПА щоденно нам нагадували: «Друзі, ми не большевицькі і не польські шовіністи. На нас дивиться весь світ, якому ми повинні показати за що боремося. Тому наша поведінка має бути бездоганною і має спростувати ворожу пропаганду».

Так і було. У рейді на Захід словаки ставилися до нас привітно: пригощали та просили співати українських пісень. Згодом, коли владу в Чехословаччині захопили комуністи, у польських і чеських книжках появилися описи про те, як то УПА мордувало невинних людей, насилувало жінок й інше. Ця брехлива, масова, ворожа пропаганда проводилася ще довго після боротьби УПА, в якій загинули тисячі наших патріотів, й серед них головний командир повстанців, Генерал-Хорунжий «Тарас Чупринка» — Роман Шухевич. Здавалося, що після чергової трагедії наш народ піднятися уже не буде в змозі.

Після революції в царській Росії комуністи ліквідували всі українські патріотичні організації, партії і навіть церковні парафії.. Більша частина нашого народу опинилася під більшовицькою окупацією, і москалям вдалося виховати з них вірних хахлів-малоросів, які в час Другої світової війни завзято боролися за московське «отєчество» проти німців, а після війни деякі з них вимушено воювали проти ОУН та УПА. І навіть тоді, коли Сталін, Жуков і Берія вирішили виселиш весь народ з України в Сибір, українці тисячами гинули на фронті, здобуваючи для Москви перемогу. Адже серед тих, хто повісив червоний прапор над Рейхстагом, були й українці. Чи знали вони, що сприяють винищенню свого народу? Такою трагічною була наша історія в час Другої світової війни.

Російська імперія (СССР) після Другої світової війни стала найбільшою державою у світі. Це була вже не довоєнна країна, яка розвалювалася під ударами німців і вистояла лише завдяки величезній допомозі вільного світу, а імперія, яка пограбувала Німеччину й держави Східної Європи, зробила їх своїми союзниками. Після війни вона веде боротьбу з ОУН та УПА, вважаючи їх найбільшою загрозою для свого існування.

Український народ продовжує боротьбу за побудову Української Самостійної Соборної Держави. З метою збереження людей головне командування УПА розпускає великі відділи й залишає лише невеликі боївки. Повстанці вливаються у підпільні структури ОУН для подальшої боротьби. Боротьба оунівців велася різними методами, насамперед пропагандистськими. Вони поширювали правду про більшовицьку окупацію України й готували народ до нового збройного виступу за сприятливих умов. Ті, хто опинився в совєтських концтаборах, чинив організований опір окупантам, відстоюючи власну людську гідність. У відповідь на терор там виникали повстання під проводом членів ОУН та вояків УПА, які примусили катів припинити знущання над в'язнями. Це була велика перемога, якою захоплювався весь вільний світ.

За гроші Москви прокомуністичні політики та журналісти, які проживали у вільному світі, поширювали у засобах масової інформації неправдиву інформацію про боротьбу ОУН та УПА. Виникало питання: чому така могутня імперія, як СССР, приділяє велику увагу боротьбі проти ОУН та УПА, які, враховуючи кількість населення Союзу, не були чисельними? Однак Москва знала, яка страшна загроза для імперії криється в боротьбі цих організацій під гаслами: «Воля народам, воля людині». Адже ці слова знаходили відгук у всіх народів, поневолених Москвою, і були закликом до боротьби за звільнення від московського ярма, до побудови власних незалежних держав. Страх Москви був не безпідставним, що засвідчує розпад СССР у кінці 80-х років. Першими проголосили свою незалежність українці, а за ними й інші поневолені Москвою народи. Отже, героїчна боротьба ОУН та УПА завершилася перемогою не тільки українського народу, але й усіх поневолених народів більшовицької імперії.

Відгук про діяльність ОУН та УПА докотився за кордон. Рейдові частини УПА пробилися на Захід і розказали вільному світові про боротьбу цих організацій за незалежну Українську державу. В еміграції члени ОУН та вояки УПА поселилися у різних країнах. Вони влилися в організоване українське життя і стали його ядром. Завдяки їм у Німеччині, Англії, Канаді, Австралії, Америці, зокрема під стінами ООН збиралися десятки тисяч людей з плакатами «Воля народам, воля людині!» і засуджували московський терор в Україні.

За кордоном наші діти у школах, в університетах говорили про Україну й брутальну російську комуністичну імперію і протестували фальсифікації нашої історії у шкільних підручках тих держав, у яких вони проживали.

Після війни проти України й УПА виступили світові засоби масової інформації, які переважно знаходилися в руках «богообраного народу». Для спростування брехні про нищення єврейського народу УПА наведено докази, що повстанці спасли від загибелі тисячі жидівських сімей, а в лавах армії були десятки їхніх лікарів і санітарок. Недарма всі спроби більшовиків і їх союзників засудити в Нюрнберзі разом з нацистами також боротьбу ОУН та УПА не увінчалися успіхом. Не було і немає доказів злочинної діяльності оунців та повстанців, а є лише правда про визвольну боротьбу українського народу за свою незалежність.

У боротьбі проти більшовицької імперії — тюрми народів — українці у вільному світі стали лідерами. Вони організували Антибільшовицький Блок Народів — АБН, який об'єднав усі поневолені народи російської імперії. Визнаючи заслуги українського народу у боротьбі проти СССР, головою АБН було обрано провідника ОУН, прем'єра Державного правління Української держави, відновленої 30 червня 1941 року, Ярослава Стецька. АБН було причетне також до організації Світової Ліги Поневолених Народів — СЛПН — в яку увійшли представники народів Азії й інших континентів, поневолених комуністичними режимами. З АБН і СЛПН співпрацювали визначні політики та керівники вільних держав. На відкритті пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні в присутності сотень тисяч народу був президент США Дуайт Айзенгауер, який виголосив патріотичну промову до українців. А президент США Рональд Рейган запросив на зустріч прем'єра Українського державного правління, голову АБН Ярослава Стецька й інших наших політиків і заявив: «Ваша боротьба є також нашою боротьбою». Американські лідери домоглися проголошення в ООН відзначення тижня поневолених народів і в цьому вирішальну роль зіграли українці.

Подібних подій було багато. Під час перебування Хрущова у Швеції прихильна до нашої боротьби молодь підмалювала свиню на його подобу й випустила на ринку в Стокгольмі, про що широко повідомлялося в світовій пресі. Хрущов, довідавшись про це, вигукнув: «Що, Ви хочете Стецька?»

У місяці червні 1947-го року наша сотня одержала від провідників Ярослава Старуха — «Стяга» й Василя Галаси — «Орлана» дуже відповідальне та секретне доручення — іти пропагандистським рейдом УПА до Західної Німеччини і там розповісти вільному світу про боротьбу України й інших поневолених народів у московській імперії. Майже два тижні ми пробивались через тисячні ворожі лави і виходили з дуже небезпечних ворожих оточень. У тих боях мусили здобувати собі набої, які були цінніші від золота. Через терени Словаччини, Чехії. Австрії, Східної Німеччини, майже щодня в боях і проривах, за 99 днів поріділа сотня Громемка дійшла до вільного світу. В рейд на Захід вийшло біля 3000 повстанців і більше 2000 з них загинуло в боях. Тоді це була дуже голосна подія в імперії і за кородоном, яка сьогодні замовчується і невідома нашому народові, зокрема молоді. Українці повинні подбати про збудування пам'ятників рейдовим відділам УПА в Братиславі та Празі.

Автор книжки та фундатор фільму Юрій Борець,
режисер Олесь Янчук, Сідней, Австралія, березень 2002 року.

Ми склали зброю американцям і разом з нашими поселенцями в еміграції розпочали боротьбу вже іншими методами за нашу поневолену й рідну Україну.

Це вже четверте видання книжки «УПА у вирі боротьби». Перше побачило світ у діяспорі у 1971 році, друге і третє — в Україні в 1992 та 1995 роках.

Ця книжка виходить у світ разом із фільмом «Залізна сотня» про боротьбу сотні УПА командира Громенка. Спогади про героїчну боротьбу українського народу за власну незалежність та державність я написав з метою, щоб розказати нашій молоді правду про війну н віддати шану тим. хто віддав своє життя за Україну. Також профінансував створення фільму «Залізна сотня», щоб зберегти пам'ять про ті події, про тих людей, які житимуть вічно в серцях українського народу.

З книжкою і фільмом ви познайомитеся у 2004 році, на 13-ому році нашої незалежності. Хоч держава далеко не така, за яку ми боролися в лавах УПА, але змінити ситуацію у власній незалежній країні нам під силу. Для цього наш народ повинен гуртуватися та об'єднуватися і давати рішучу відсіч тим, хто хоче відібрати нашу незалежність і позбавити нас права гідно жити у власній державі.

Дорога українська молоде!

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Так говорить старе прислів'я. І це правда. Переконаний, що кожен з вас хоче гідного майбутнього. Але для цього треба знати правду про минуле, яка викличе гордість за рідний свій народ і його боротьбу за Українську державу. Лише після цього кожен з вас стане свідомим громадянином та свідомим українцем, який не пошкодує зусиль для розбудови й зміцнення Української держави.

Уся надія старшого покоління, борців за волю України, на тебе, наша молоде. Тож виправдайте наші сподівання і побудуйте могутню Українську Самостійну Соборну Державу! Нехай вам щастить на цьому шляху.

Юрій Борець,
булавний УПА «Чумак»