ЧАСТИНА ПЕРША

УКРАЇНСЬКА ПАРТИЗАНКА

Генеза

Хоч український народ втратив самостійність, однак не скорився; навпаки, використовуючи кожну нагоду і політичну коньюнктуру, він завжди ставав до визвольної боротьби, щоб скинути ненависне, насильницьке ярмо та зажити вільним життям. В історії України маємо світлі картини, коли наш народ, незважаючи на переважаючі сили ворога, а навіть на несприятливу для себе ситуацію, ставав до нерівної боротьби. Хоч ворог жорстоко придушував повстання, хоч намагався стерти українство з лиця землі, воно, як стихія, знову відроджувалось, ставало до нового бою та своїм великим чином прищеплювало грядущим поколінням Ідею самостійности.

У Першій світовій війні, коли Україну загарбали вороги і кордонами своїх держав покраяли її на частини, постала українська революційна організація — Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка за основну мету поставила собі революційним шляхом повалити владу окупантів та побудувати Самостійну Соборну Українську Державу.

Вступ

Боротьба за волю часто прибирає два дуже відмінні вигляди:

Перша форма боротьби — більш поміркована, базується на висуванні різних петицій у на міжнародніх конференціях і конгресах. Ця форма боротьби:

- на коротшу мету задовільняється деякими поступками на культурному та економічному полі з боку держави, що поневолює даний народ;

— на дальшу мету розрахована на чужу дипломатичну допомогу при зеленому столику, мовляв,там і проголосять незалежність.

Друга форма боротьби — революційно-визвольна, що не визнає ніяких поступок, ні компромісів. Вона виступає одночасно як проти опортунізму власного народу, так і проти чужого поневолення. Боротьба того типу прибирає радикальні форми, як бойкот, саботажі, атентати, збройні напади, винищування чужих, ворожих елементів і т.п.

Щоб успішно вести революційну боротьбу, щоб повалити чужий режим та осягнути Самостійність, потрібно:

— політичний та військовий проводи, які керували б цілістю революційного руху;

— опертися на найширші маси свого народу, національне та політичне освідомити їх, ідейно виховати та ввести в орбіту визвольної боротьби.

Кожний визвольний рух мусить бути плянований та базований на плятформі якоїсь революційної організації, провід якої очолював би цілість визвольної боротьби, а її члени були б ядром, довкола якого гуртувалися б широкі маси поневоленого народу. Визвольна боротьба натрапляє на великі труднощі, зумовлені ворожим режимом, а тому, щоб збройний зрив був вдалим, щоб потягнув за собою якнайширші маси населення, він насамперед мусить бути грунтовно підготований.

А. ПІДГОТОВЧИЙ ПЕРІОД

1. Завдання і праця підпільної організації

Підготовчий період вимагає від підпільної організації:

— виростити та ідейно виховати своїх членів, які в час всенаціонального повстання творили б авангард збройного виступу;

— військове вишколити провідні кадри;

— нагромадити зброю та виряд на початок збройного виступу (з тим, що опісля зброя буде здобута у ворога);

— шляхом пропаганди освідомити маси в необхідності збройного виступу;

Підготовчий період триває довго, бо саме повстання та розбудова революційної організації вимагають довшого часу. Організація мусить охопити та опанувати своїми клітинами цілість народу (всі його суспільні шари). Оскільки цю роботу треба проводити в суворій конспірації, а при тому поборювати опортуністичний світогляд, що проник у частину народу, і прищеплювати йому революційні ідеї, вона вимагає від членів Організації великої активності та підприємливості.

Щоб члени революційно-визвольної організації могли відповідати великому завданню, вони мусять бути не лиш ідейно виробленими, а також заправленими до важкого підпільного життя, а це, в свою чергу, вимагає від кожного члена військового вишколу, партизанської заправи й підприємливості.

Найважчим завданням підготовчого періоду є опанувати організаційними клітинами в терені всі суспільні верстви власного народу. Для здійснення цього завдання, як і для кращої контролі, край мусить бути поділений на теренові частини, а ті, в свою чергу, на округи, надрайони, райони і т.п., в яких цілістю справ керують теренові провідники, службово залежні від Головного Проводу Організації.

Теренові провідники. Щоб теренові провідники могли як слід вести свою роботу, вони організовують собі для допомоги референтів: організаційного, пропагандивного, господарського, військового, безпеки, зв'язку. Референти мають завдання керувати своїми ресортами і звітувати своєму керівникові про стан і проведену роботу на даному терені. Головний Провід, одержуючи звіти та звідомлення від теренових провідників, докладно поінформований про стан і роботу даного терену і, так би мовити, бачить його рельєфний образ: господарські спроможності, національну виробленість громади, кількість боєздатних людей, розташування ворожих сил і т.п.

Не буду пояснювати праці кожного референта, бо це не є завданням цієї публікації. Головним чином нас цікавитиме праця військового референта (військовика) та його зв'язок з іншими референтами.

2. Військова референтура

а) Становище військового референта.

В залежності від ієрархічного порядку в Організації, тереновим військовим комендантом Провід призначує члена, який уже давніше здобував військовий вишкіл і звання в українській або в чужих арміях; кандидат на військового провідника повинен знати військову справу та мати організаційний хист. Військовий референт має підібрати в терені дальших військовиків і:

— створити штаб (допоміжний орган військового референта-коменданта);

— розділити функції між членами штабу;

— керувати та слідкувати за працею всіх членів штабу;

— бути в постійному контакті з іншими референтами теренового проводу;

— звітувати своїм — діловому та організаційному — командирам.

До складу теренового військового штабу входять наступні референти: комендант, вишкільний, розвідки, зв'язку, мобілізаційний, зброяр, інтендант, служби здоров'я.

б) Штаб військового референта.

Комендант. Комендант очолює штаб, керує цілістю його роботи, перевіряє працю кожного референта, пов'язується з іншими референтами теренового проводу, звітує діловому та організаційному зверхникам, репрезентує штаб.

Вишкільний референт — це рівночасно заступник коменданта. Йому належить завдання опрацювати програму та плян військового вишколу, слідкувати за його виконанням, організовувати й контролювати самооборонні кущі, влаштовувати більші тактичні вправи при співучасті кількох самооборонних кущів.

Самооборонні кущі — це збройні відділи, організовані при станицях. Вони мають завдання військове вишколити чоловіків (без відриву від щоденної праці-занять), щоб на випадок ворожих репресій вони були здатні обороняти власне населення. Організаційна структура самооборонних кущів подібна до структури регулярної армії: ланки, рої, чоти, сотні, курені, загони, з'єднання. Їх очолюють: ланкові, ройові, чотові, сотенні, курінні, окружні коменданти. Вишкіл самооборонних кущів проводять місцеві інструктори (вишкільники) на основі програми, опрацьованої вишкільним старшиною, членом теренового штабу. У вишколі самооборонних кущів найбільше уваги слід приділяти польовому вишколові (який слід проводити в неділі і свята далеко від населених пунктів); інші дисципліни: внутрішня та вартівнича служба, терено- і картознавство (подається відповідно до кваліфікацій місцевого вишкільника), впоряд.

Референт розвідки. Розвідка - це очі та вуха кожної армії, а тим більше підпільної організації та її збройних, відділів. Щоб підпільна організація могла не лише існувати, але й проводити революційну роботу, вона мусить сильно розбудувати розвідний апарат. Регент розвідки має обов'язком підібрати собі людей відважних, метких і хитрих, що зуміли б вивідати у ворога якнайбільше таємниць, потрібних Організації. Щоб та важлива, а. для Організації дуже потрібна ділянка праці давала якнайбільше потрібних даних, Організація влаштовує курси розвідників, на яких специ-розвідники подають методи власні, а також закордонних розвідок — англійської, американської, німецької, большевицької. Хоч такі курси, звичайно, дають слухачам лише загальні відомості, та все ж люди, озброєні теоретично, знаючи, що саме важливо Організації довідатися, самі придумують практичні способи, як отримати потрібні відомості про ворога.

Відомості про ворога. Щоб успішно поборювати ворога, треба його докладно вивчити. Насамперед слід вивчити: організацію ворожих збройних сил; їх розташування та стан: командний склад; програму військового навчання; наукові установи; ідейну виробленість; мобілізаційні пляни; службу безпеки {польову жандармерію, мундировану й таємну поліцію); прикордонну службу; відомості про переслідування, облави й наскоки (де й коли, сила та озброєння); зв'язок (залізниці, літунство, пошта й телеграф, радіо і т.п.); тюрми, арешти й концтабори; фінансові установи (банки, каси).

Референт розвідки дає своїм підлеглим інструкції, що "саме вони повинні розвідати, та визначає час, до якого еони мають одержане завдання виконати. По змозі подає також приблизний спосіб виконання дорученого завдання (у головних рисах).

Практика виявила, що: хоч відомості про ворога роздобути було важко з уваги на воєнні умови та ворожий режим (особливо большевицький), та ОУН, незважаючи на те, завжди мала найновіші відомості про воєнні, державні й економічні таємниці ворога при відносно затраті матеріяльних та фізичних засобів і сил з власного боку.

Референт зв'язку. Не можна уявити собі будь-якої установи, а тим більше підпільної організації (держави в державі), що має свої клітини всюди в краї та за кордоном без добре налагодженого зв'язку. Хоч засоби зв'язку, якими оперує підпільна організація, дуже примітивні та обмежуються лише живою силою, одначе зв'язок налагоджений дуже добре та працює майже з годинниковою точністю. Зв'язок підпільної організації, себто її зв'язкові лінії, мусить наче павутинням зв'язувати цілий край — від Головного Проводу до низів (будова згори вниз) і навпаки (з низів догори), а також між сусідніми тереновими проводами (будова вшир). Крім зв'язкових ліній мусять бути налагоджені кур'єрські пункти, де кур'єри могли б змінятися й відпочивати чи змінити коней. Побудувати зв'язок, який би діяв — це велетенська робота.

Обов'язком референта зв'язку є: налагодити зв'язкові лінії та пункти; визначити зв'язкових контролерів, головно самому контролювати й допильнувати, щоб на тих зв'язкових пунктах були квартири, харчі та зв'язкові, а найголовніше — щоб були розпізнавальні знаки. Часто зв'язкові лінії не можуть довго служити. У випадку підозріння чи викриття („всипи") їх треба негайно замінити. Про саму техніку побудови зв'язкових ліній та пунктів не буду розводитися, бо це річ суворо конспіративна.

Мобілізаційний референт веде облік чоловіків свого терену. Станичні військовики пересилають йому поіменні списки боєздатних і "небоєздатних чоловіків, і на підставі тих списків він робить загальні статистичні обліки для цілого терему, поділяючи чоловіків за військом, військовим та цивільним званням, чергою мобілізації.

Референт-зброяр. Революційна організація, яка поставила собі за мету революційним шляхом звалити ворожий режим та побудувати самостійну державу, мусить мати певну кількість зброї, яка потрібна: для особистої оборони членів; для виконання атентатів; як „початковий капітал" для повстанських відділів. Зброя для члена Організації чи повстанця — це найдорожча річ, бо як довго він її носить — він вільна людина; тому він про неї піклується, нею дорожить. Його зброя має за собою історію, й вона не повинна потрапити у ворожі руки. Певна кількість зброї замагазинована, але про магазини зброї знає лиш зброяр та дуже втаємничені особи. Зброяр веде докладну евіденцію зброї й амуніцй,він піклується про її консервацію та дбає про її поповнення.

Референт-інтендант. Інтендантура — дуже важлива установа підпільної організації. Вона добуває фінанси, щоб забезпечити провід канцелярійним приладдям, учбовим устаткуванням, а членів-повстанціе — харчами й вирядом, У зв'язку з тими чинностями інтендант веде книговодство, дбає про магазини, створює бази постачання, закладає верстати, друкарні, відкриває крамниці, Референт-інтендант має обов'язком бути в постійному контакті з цивільними господарськими чинниками, робити запити, а в часі збройного зриву — забезпечувати бойові відділи всім необхідним.

Референт служби здоров'я. Обов'язки цього референта такі: лікування членів підпілля та бійців бойових відділів; нагромаджування ліків; організація лікарень і амбулаторій; влаштовування санітарних курсів; писання або закуповування відповідних санітарних підручників; огляд призовників.

3. Вишкіл командирських кадрів

Як було вже попередньо згадано, збройний виступ мусить бути грунтовно підготований. Революція, викликана без підготовки, засуджена на невдачу, тому ще задовго до збройного виступу провід Організації влаштовує також військові курси для командирів лартизансько-повстанських відділів. Таких курсів, на яких викладачами є члени вищих штабів, влаштовується, звичайно, більше. З причини конспірації кількість учасників на військових курсах обмежена, невелика, тому практикується кілька випусків. На підготовчих курсах, звичайно, проводиться теоретичний вишкіл. Переробляють польову та внутрішню службу, вартівнику службу, зброєзнавство, терено- і картознавство, інтендантуру, санітарний вишкіл.

Основа бойового вишколу майбутнього партизансько-повстанського командира — це бойова тактика, тому на її оволодіння кладеться найбільший натиск. З тією метою, звичайно, курсанти вивчають статути чужих армій, а щоб вони були їм вповні зрозумілі, їх перекладають на українську мову. За допомогою різних статутів і прикладів з особистих переживань викладач подає практичні правила для кожної бойової ситуації. Спеціяльно слід підкреслювати такі варіянти, які мають застосування в партизанській практиці, а саме: забезпечення маршів і постоів, бої в спеціяльних умовах; наступ, оборона, плановий відступ, заскочення, засідки; тактика боротьби десантних відділів; вогнева дисципліна; вогнево-бойові завдання для автоматників; маневрування; наказодавство. Завершенням вишколу є польовий вишкіл піхоти в рамках полку.

Не буду подавати в деталях, що на підготовчих курсах вивчають з інших дисциплін; згадаю лише, що:

— При навчанні впоряду домінуючу ролю відіграє подавання української термінології для кожної вправи та уніфікація (поєднування) поодиноких вправ. Це важче, тому що багато слухачів командирських курсів здобули військовий вишкіл в чужих арміях і не знають українського військового назовництва (термінології).

— Під час вивчення зброєзнавства належить ознайомити курсантів з найновішими моделями скорострілів, автоматів, гранатометів, гранат, пістолів і взагалі всякої нової зброї ворога та інших держав, а також слід ознайомити з методами вживання кожної зброї.

— При викладанні інтендантури звертати увагу на раціоналізацію й кальорійність окремих харчів; схему адміністрації постачання.

— При санітарному вишколюванні звернути увагу на першу допомогу під/час бою.

Коли Організація охопила своїми клітинами цілий край, коли усвідомлено народ в необхідності скинути чуже ярмо, коли вже вишколені командирські кадри, коли репресії ворога-окупанта стали такі нестерпно жорстокі, що бракує лиш малої іскри, щоб вибухло загальне повстання, та коли створилася сприятлива міжнародна коньюнктура, тоді провід Організації дає наказ організувати відділи, щоб збройне виступити проти ворога.

Б. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБРОЙНИХ ВІДДІЛІВ

4. Призов до партизансько-повстанських відділів

Призов до збройних відділів може відбуватися двома способами: а) диким, або б) організованим, саме про такий буде мова далі.

Коли провід підпільної організації дасть наказ призову до партизансько-повстанських відділів, тоді станиці --- шляхом зв'язку — висилають від себе чоловіків на призовні пункти, де відбувається лікарський огляд; кількість потрібних призовників подає провід Організації. До складу призовної комісії провід делегує: лікаря, по одному членові від обласного та окружного проводів, окружного військовика. Лікар має обов'язок підтвердити стан здоров'я призовників, а у випадку виявлення якоїсь хвороби чи органічної (тілесної) хиби - вирішувати про звільнення призовника від військової служби. Інші члени комісії перевіряють списки призовників, звертаючи спеціяльну увагу на рекомендацію організаційної сітки в мобілізаційних списках, тому бажаним є, щоб до складу призовної комісії входив також референт Служби Безпеки. З уваги на конспірацію, призовні пункти треба організовувати різних місцях, а призовників викликати невеликими групами. Після перегляду призовну відсилаються до партизансько-повстанських баз.

На чолі кожної групи стоїть провідник, що мусить бути авторитетною й енергійною людиною, здатною тримати групу в залізній партизанській дисципліні. Часто призовниками бувають люди, необізнані з військовою справою, що не мали в руках зброї, не знають засад конспірації, є й такі, що хочуть заімпонувати іншим своїм знанням, відвагою, непосидючістю, а всі разом вони — ще не дисципліновані, ще не військо.

Непотрібне вештання призовників по населеному пункті спричинює, перш за все, наскоки, в результаті яких на повстанському боці бувають втрати. Тому провідник групи обов'язком:

— розповісти призовникам про режим і військову дисципліну групи;

— не дозволяти виходити з місць квартирування;

— суворо заборонити вживати гострі напої (алкоголь);

— визначити забезпечення групи;

— на стійку висилати кандидатів з колишніх вояків, що знають обов'язки вартівника;

— в марші призначити одного з призовників (кол. вояка) для того, щоб ішов за групою та стежив за порядком;

— на постоях проводити бесіди про основи конспірації (призовники мають звичай хвалитися перед цивільним населенням, що вони йдуть до партизанських відділів, а буває — передають листи до рідних);

— марші проводити вночі бічними дорогами, обминаючи місцевості, де розташовані окупантські відділи.

Під час постоїв у населених пунктах з місцевим населенням слід поводитися ввічливе тактовно. Заборонити вимагати кращих харчів чи квартир. Щоб більшу групу втримати в руках, провідник групи може поділити її на підгрупи й для кожної визначити ланкового ройового.

Згідно з правилом, провідникові групи не вільно карати призовників, але для дотримає дисципліни провідник групи може покарати т.зв. порядковою карою, як стійкою (не надуживаючи однак засобів кари). У випадку важкої провини, напр., спроба втечі, винного треба заарештувати й передати провідникові призовної комісії на місці, або командирові повстанського загону, до якого група прямує.

Прибувши на повстанську базу, провідник групи звертається до стійкового, щоб цей повідомив командира повстанського загону про прибуття групи призовників. Командир відділу та бунчужний перевіряють призовників і призначають їх до чот.

Звичайно, незвиклі призовники бувають заскочені дисципліною та порядком повстанських відділах, їм здавалося, що партизанка — це збір одчайдухів, що мають завдання воювати, здобувати трофеї й розподіляти їх поміж собою. Тому кожний провідник мусить бути свідомий того, що українська партизанка — це збройний рух поневоленого народу, який поставив собі за мету скинути окупантське ярмо та побудувати вільну, ні від кого незалежну державу. Щоб це важке й відповідальне завдання виконати, належить:

— до того завдання підготуватись;

— слухати тих, що керують визвольним рухом;

— зректися всяких особистих користей;

— перейнятися тією великою ідеєю, яка перековує характери призовників і робить з них воїнів-фанатиків; ідеєю, яка поглине їхнє ціле єство, так що їй вони присвятять усе особисте, а у важку хвилину, щоб не віддатись живим ворогові й не стати зрадником своєї нації, завагаються відібрати собі життя.

З моменту приєднання до відділу призовники стають вояками даного відділу, себто повстанцями. Від тієї хвилини їх зобов'язують усі приписи, які нормують життя й поведінку повстанців. Щоб стати правдивими повстанцями-партизанами, вони мусять пройти вишкільний період, а за тим — вогневе хрещення.

5. Підбір людей до повстанських відділів

У порівнянні з тим, що повстанцеві доводиться зазнавати в рейдах і в боях, навіть примітивізм таборового життя видається раєм. Невиховані й незагартовані одиниці швидко знеохочуються, заламуються. Тому в час призову до партизанських відділів треба звертати пильну увагу на відповідний підбір людей. Тут треба керуватися правилом: „Не кількість, а якість". У тій справі багато помагає організаційна сітка, референти якої, перебуваючи постійно між людьми, знають кожного. Щоб краще пізнати одиницю, референт може брати її на пробу, себто давати завдання — спершу легкі, потім важчі, а при тому спостерігати, як чоловік виконує їх. Також треба звертати увагу на характер людини, на її національну виробленість і ставлення до визвольного руху. По такій пробі й обсервацї буде гаранти, що в повстансько-партизанських відділах опиняться люди вартісні, фанатики революційного руху.

Повстансько-партизанські відділи рекрутуються з усіх верств суспільства: селян, робітників та інтелігенції. На основі дотеперішніх спостережень та досвіду можна дійти до певних висновків щодо бойової-та ідейної вартості кожної верстви та її прошарків.

а) Селяни

Селяни становлять найбільший прошарок у Повстанській Армії. Щоб докладно схарактеризувати й показати ролю селян в українській партизанці, а зокрема показати їх як вояків у повстанських відділах, треба поділити селянство на дві групи: на бідняків та середняків (третьої, багачів, майже немає), та кожну групу проаналізувати окремо.

Бідняки. Соціяльний та економічний лад передвоєнної Польщі так утискав селянство, що воно, замість багатіти, ледве сегетувало. Коли ж до того додамо політичний і культурний утиск, то стане зрозуміло, чому західноукраїнське селянство стояло позаду розвитку добробуту селян інших держав. Найбільша маса селянства — то бідняки, що не могли вижити на малих клаптях поля. Тому вони, як дуже дешева робоча сила в країні, шукали заробітків на фільварках та в містах, або емігрували до Америки. Щодо національної свідомости тієї частини селянства, то бідняки, назагал, були найбільш свідомі. Молода генерація тієї частини селянства, шукаючи заробітків, зустрічала різних людей, знайомилася з різними кличами — як націоналістичними, так і комуністичними. Кожний клич по-різному діяв на психіку бідняка. Комуністичні кличі, що пропагували аграрну реформу, переконували його в слушності такої реформи — адже і йому не вистачало землі. Знову ж націоналістичні кличі про боротьбу за самостійність збуджували патріотичні почуття, бажання ввімкнутися в боротьбу, щоб зажити щасливіше в самостійній Україні. Хоч які привабливі були комуністичні кличі, наше селянство, навіть бідняки, протистояло їм, а згодом, під час війни, переконалося, яку аграрну реформу готує їм комунізм. В час творення УПА'селянство, бачачи слушність нашої справи, цілковито стало до боротьби. Воно вірило, що лише своя вільна держава може принести йому пільги. Коли йде мова про мілітарну вартість вбогої частини селянства, то з цілою впевненістю можна сказати, що вона постачала добрий вояцький матеріял: здоровий, маловибагливий, витривалий, в бою відважний.

Середняки. Це такі селяни, які мали стільки поля, що могли з нього вижити, але при великому вкладі праці та ощадному витрачанні своїх прибутків. Та частина селян дуже прив'язана до землі, на комуністичну пропаганду про аграрну реформу також податлива (щоб збільшити свою посілість). Але коли середняки переконалися в брехливості большевицької пропаганди, завзято протиставились колгоспній акції. В нашому русі вони вбачають оборону своїх інтересів, тому ставляться до руху прихильно й матеріяльно йому допомагають. Та частина селянства дала найбільше інтелігенції, з того середовища також вийшла найбільша кількість націоналістів. Вояки з середняків відзначаються стійкістю характеру, повагою та великим патріотизмом.

Багачі. Заможніх селян в дослівному розумінні того слова в галицьких повстанських відділах майже немає. У волинських та поліських лавах вони є. Це зумовлено різницею в умовах життя. Селяни на Волині загально заможні. Волинський селянин має приблизно вдвічі більше землі, ніж селянин у Галичині. Ще перед Першою світовою війною царський міністер внутрішніх справ Столипін ввів там комасацію землі (хуторизацію). Цей захід був зумовлений не турботою царського уряду про селянство, а політичною спекуляцією; це був лише політичний трюк, щоб розбити суцільність народної маси, відвести її увагу від політики й повернути на господарські справи. Про галицьких заможніх селян, що мали по кільканадцять гектарів землі, і яких у повстанських відділах було дуже мало, можна сказати що вони були добрими націоналістами, — як чоловіки, так і жінки. За їхнє життя ворогові доводилося платити дорого.

Так коротко можна охарактеризувати найбільшу суспільну верству та її бойово-ідейну вартість у нашому русі. Але це ще не повний образ повстанця-селянина. Окремо ще треба охарактеризувати повстанців з Поділля та з Карпат.

Подоляни. Найкращою характеристикою синів Поділля хай послужить оповідання — нині вже славної пам'яті — старшого вістуна Бориса. По закінченні старшинської школи „Олені" він був призначений до волинського відділу. Восени 1944 р. большевики зробили велику облаву проти цього повстанського відділу, який у той час перебував у малому ліску. В облаві большевики вживали різноманітні роди війська: піхоту, кінноту, артилерію, танки і літунство У відділі була неповна чота „Трембіти", яка рекрутувалася з подолян, а постала в Карпатах під горою Ставбою. Коли відділ, оточений залізним ворожим перснем, з жертвами прорвався, чота „Трембіти" (коло 30 вояків) залишилася на місці, постановивши битися до загину. Вона стягнула на себе весь ворожий вогонь, і всі вояки з чоти „Трембіти" полягли геройською смертю. Перед тим подібний бій ця чота звела 25-29 вересня 1943 р. на Стовбі, де загинуло коло 90 німців. Подібні вони до славних козаків, що під Берестечком не просили пощади, а на слова ласки відповідали глумом та шаблею.

Оповідання старшого вістуна Бориса найкраще ілюструє вдачу та вояцьку вартість подолян. Вони поважні, повільні, нерухливі, вперті, не знеохочуються, завдання, навіть найважче, виконують до кінця. Як повстанці менше надаються до операцій у горах, але швидше окліматизовуються в горах, ніж верховинці на долах. Як військовий матеріял — без конкуренції: відважні, опановані, витривалі.

Верховинці. Це народ рухливий, проворний. Як військовий матеріял знамениті: відважні до одчайдушності, маловибагливі, ініціятивні. Їх негативною рисою є регіоналізм (прив'язаність до своїх рідних сторін). Без гір, лісів і ватри почуваються погано, тужать. Тому як повстанці найбільш надаються до гірських партизанських відділів. Але не треба думати, що верховинець-повстанець без гір — уже не вояк. Відділ „Сіроманці" складався майже виключно з верховинців. Народжений у горах, по чотиримісячнім вишколі зійшов на доли і вже в гори не вертався, лиш рейдував по Львівщині та Тернопільщині, де показував партизанські чудеса. З того можна зробити висновок, що верховинці такі добрі вояки в горах як і на долах, лише б мали такого командира, як легендарний Яструб.

З поданої характеристики селян бачимо, що вони — найкращий вояцький матеріял. Недарма ворог, пізнавши мілітарну вартість українських селян, назвав їх "руськими тірольцями".

б) Робітники

Одну четверту частину загалу повстанців становлять робітники. У відсотках можна назвати такі числа: селян — 60%, робітників — 25%, інтелігенцї — 15%. Хто з робітників опинився в повстанських відділах? Перш за все ті, хто давніше був зв'язаний з нашим визвольним рухом, себто члени та симпатики ОУН. Більшість робітників воліла і надалі залишатися на легальній праці на заводах і біля верстатів, ніж встрявати в небезпечну боротьбу. Це полишення осторонь не було продиктоване якимись симпатіями до комунізму або нехіттю до націоналізму; наше робітництво на власній шкурі переконалося, що большевицький режим не такий уже ідеальний та що робітникам в СССР живеться не так-то й щасливо. Воліли однак, залишившись удома, перечекати перехідний час. Тому в першому періоді партизанки, себто до приходу большевиків, робітників у повстанських відділах була четверта частина складу. Коли зближався фронт, коли большевики відтискали німців на захід й коли багато говорилося про війну з альянтами, тоді наші відділи дуже зміцнилися робітниками з різних промислових осередків: лісопильних, нафтових, гарбарських, харчових, а також ремісниками з міст. Між робітниками були, так би мовити, дві генерації: старша — сімейна та молодша — вільна. Перша група, коли побачила, що війна затримується, що близький конфлікт між альянтами й бсльшевиками ніяк не виникає, знемоглась, появились різні важкі недуги — легенів, нирок, серця, пропуклини, жиляки та ін. — так що відділи, які рекрутувалися виключно з робітників (Надвірнянщина - відділ Блакитного), так змаліли, що їх рештки треба було прилучити до інших відділів.

Отже, коротко кажучи, зі старшої робітничої генерації повстанські відділи мали малу користь. У відділах люди тієї категорії впроваджували хаос, їх завжди треба було звільняти від занять, маршів та писати довідки звільнення з Повстанської Армії. Правда, між ними було багато дійсно хворих, зі зруйнованим здоров'ям, і хоч у них були найщиріші бажання служити Справі, але Фізично вони не могли. Однак траплялися між ними й політичні спекулянти.

Зате друга група робітників, молодших, виявилася кращою за селян. Хоч фізично слабші, на свіжому повітрі незабаром так загартувалися, що силою (не говорячи про спритність) не раз перевищували селян, їх позитивна вартість та, що вони інтелігентніші, більш спритні, в бою відважні та надаються на нижчі командирські становища.

в) Інтелігенція

Інтелігенції, як сказано вище, в повстанських відділах біля 15%. Переважно це молодь і старі професійні члени Організації (ОУН). На заклик Проводу середньошкільна молодь та студентство масово вступали у повстанські відділи. Навіть 15-річні юнаки, просто зі школи, без повернення додому, втікали до повстанських відділів. Коли призовні комісії, беручи до уваги молодий вік, відсилали юнака додому, він з плачем знову вертався до відділу.

Крайовий Провід Юнацтва став ініціятором створення окремих юнацьких відділів із завданням вишколювати майбутніх повстанських командирів. Штаб Повстанської Армії прийняв ініціятиву Юнацтва та створив у Карпатах підстаршинську і старшинську школи „Олені" і школу кадрів.

Характеристика юнацтва. Для докладнішого схарактеризування юнацтва треба поділити його на дві частини — молодшу та старшу.

Середньошкільники становлять молодшу частину. Та частина — це майже діти, що залюблені в літературі, захоплені геройськими подвигами, самі рвуться до чину. На актуальні події вони дивляться своїми великими, чистими та непорочними очима, їм здавалося, що від першого дня перебування в Повстанській Армії вони будуть по-геройськи воювати, але суворий повстанський режим розвіяв їхні мрії та дещо охолодив запал. Лежанка видавалась тверда й невигідна, юшки мало, занять стільки, що лише бігом їх можна виконувати, а тоді, коли найсолодше спиться, будить „Рання зоря"; навіть рідна мама не раз не вимиває банячка так чисто, як синок їдунку, а тут докоряють, що брудна, й годину „задурно" його ганяють та все кричать: "Долів", Летун" — наче б не знав напам'ять тієї партизанської філософії. А що найбільше нервує молодого середньошкільника, це те, що йому, воякові (хай би пан професор тепер подивився!), не дозволяють курити. Але такі рефлексії тривали лише кілька днів. Потім звикав до обставин, і його великі, ще дитячі очі знову весело сміялися.

Перший бій налякав і спантеличив юнака. Рад би сховатися, та кулі все дзижчать, вже й жертви є. Насилу опановує себе, рука цупкіше охоплює цівку рушниці, очі шукають ворога. В школі навчили його націлюватися. Стріл! Його куля влучила у ворога. Виразно бачив, що ворогом кинуло на землю. Що за радість! Він убив ворога! Він — уже правдивий повстанець, він не боїться, глузує зі смерті. Його охоплює бойовий запал. А коли ворогові вдалося його тяжко поранити, юнак постогнує та шепоче „Мамо", а з очей пливуть сльози. Коли ж він убитий, лице в нього поважне, наче задумане, а туманом сповиті очі задивлені кудись у світи.

Такі-то наші молоденькі юнаки, що на клич „До зброї" кидають школу, книжки замінюють на рушниці, а коли треба — своїми молодими, ще недорозвиненими тілами встеляють шлях до Волі.

Студентство. До другої групи належить університетська молодь. Коли постала старшинська школа, ця молодь масово прибула до повстанського відділу. Найбільш освічена, вона розуміє вагу хвилини, знає, що для України наближається момент визволення можна зустріти студентів усіх факультетів, навіть теологів. Як військовий матеріял люди з цієї групи інтелігенції кращі за всі верстви суспільства. По-перше, вони, маючи освіту, легше засвоюють військове мистецтво; по-друге, фізично вже розвинені, краще зносять невигоди партизанського життя; по-третє, надаються на становища як командирські, так і на інші провідні; по-четверте, ідейно переконані, в найважчі хвилини підпільного життя не зламлюються, а з вірою дивляться у майбутнє та всі свої фізичні сили й інтелектуальний доробок віддають справі відродження України.

Особисті зауваження щодо середньошкільників і студентів. По закінченні підстаршинської і старшинської шкіл абсольвентів розіслано по відділах, щоб вони там — в якості інструкторів — вели вишкіл. Час закінчення шкіл зійшовся з наближенням фронту. Доля деяких абсольвентів, поки вони дісталися до відділів призначення, була дуже незавидна. Але не всюди до інструкторів ставились так, як годилося їх службовому ступеню та функції. Деякі люди з командного складу вбачали в них таких, що ніби прийшли перебрати в свої руки командування відділами. Від першого дня їх відсепаровували від себе, не давали їм взуття та одягу, хоч у бункерах того добра було вдосталь. Доходило до того, що абсольвенти ходили напівбосі та обідрані. Пишу це як очевидець.

В лютому 1944 р. прибула з Тернопільщини група вояків. Щоб оглянути новобранців, ходив я по квартирах. В одній хаті побачив я юнаків і запитав їх: „Хто з вас старший?" Виступив русявий, дуже симпатичний, з правильними рисами обличчя юнак. „Ким ви були в юнацтві перед призовом?" Вже не пригадую, яке становище займав, в кожному разі, був повітовим або окружним провідником юнацтва. В старшинській школі був пересічним вояком.

По переході фронту зустрів я його на горі М. Це був наче не той хлопець. Збілований, босий, в подертій одежі. Коли я його спитав, чому він такий опущений, він ніяково всміхнувся, а в очах з'явилися сльози. Був настільки чесний, що не скаржився ні на кого, ні на кого не звалював вини. Він потребував моральної допомоги, потребував, щоб хтось слідкував за ним, щиро ним заопікувався в той переломний час. Потім один з командирів узяв його до свого почту. Що з ним сталося — не знаю. Боюся, що змарнувався.

Або інший випадок. До старшинської школи прибув один студент медицини. Це був також дуже добрий, тихий та талановитий хлопець. По закінченні школи його призначено до відділу „Верховинці" в якості старшого санітара. При підвищуванні ступенів про нього „забули" (а хіба санітар воює?). Пам'ятали лиш у потребі — щоб перев'язав рану, дав карбо, зміряв гарячку. А то ж була освічена людина, студент медицини. Розказували, що в одному бою відбився і пропав безвісті.

Командир відділу повинен бути психологом, повинен знати своє військо, намагатися підносити, розвивати самопочуття кожного вояка. Бо і той наймолодший вояк — також юдина, що має свої амбіції.

Бунчужним у сотні Ясмена був наймолодший повстанець. Щодня вранці він приносив мені письмовий звіт. Одного дня моя дружина почастувала його тістечками. Від того часу наймолодший" уже не приходив. Потім я довідався,, що те частування його дуже засоромило. „Що собі думає дружина курінного, що я дітвак, що мене годує тістечками?" А він мав 15 років. Найстарша інтелігенція в лавах Повстанської Армії — це старі, професійні члени Організації. Вони були творцями ОУН, вони її розбудували, вони ведуть маси до боротьби.

Щоб таку велику справу успішно вести, треба відзначатися непересічними прикметами, стійкий характер, сильна воля, відвага, патріотизм та чесність — це великі якості духу тієї групи інтелігенції, що в ім'я визволення України зреклася всього особистого, ступаючи на твердий шлях борця-революціонера, що вигідне й безпечне життя проміняла на довге підпілля, а в тяжкі хвилини відбирає собі життя, щоб не віддатися ворогові.

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що при підборі новобранців до повстанських відділів треба звернути увагу на відповідний людський матеріял. Партизанка — це важке ремесло, тому й до своїх вояків ставить високі фізичні та духові вимоги. Перед призовом до повстанських відділів ОУН має завдання виховувати людей, доводячи їм необхідність збройної боротьби з окупантом. Це вдається реалізувати охопленням цілого краю організаційними клітинами, масово поширеною пропагандою та втягненням щораз ширших мас в орбіту революційного руху.

В. ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)

6. Військова влада та організаційна структура

а) Органами військової влади в УПА є Головний Командир та його Штаб, себто Головний Штаб УПА. Від нього службово залежні Крайові Командири та Крайові Штаби УПА. Від Крайового Командира та його Штабу залежні Командири Воєнних Округ та їх Штаби, а від них — Командири Відтинків зі своїми Штабами.

б) Організаційною системою УПА є трійкова система. Вона полягає в тому, що вища одиниця складається з трьох нижчих; напр., курінь складається з трьох сотень, сотня — з трьох чот, чота — з чотирьох або двох роїв. Певні відхилення тут і там зумовлені кількісним станом, тактичним завданням, браком командного складу або територіяльними обставинами.

в) Організаційною одиницею УПА є курінь, себто відділ, який мас усталену організаці склад, стан, є самодостатнім та може самостійно виконувати тактичні завдання.

Склад і завдання повстанського куреня мають деякі відхилення від штатного складу та озброєння батальйону регулярних армій. Повстанський курінь складається з курінного, його штабу, трьох стрілецьких сотень, сотні важких скорострілів та рою польової жандармері (ВПЖ). Часто, замість сотні важких скорострілів, е чота важких гранатометів. Це залежить віл кількісного складу куреня та допоміжної зброї.

На чолі куреня стоїть курінний, службове підпорядкований командирові відтинку, а організаційно — територіяльним провідникам, повітовому і окружному. Компетенції курінного великі. Він, як командир усіх старшин і бійців свого відділу, мас право давати накази; він керує адміністрацією, куреня, дає тактичні завдання сотням та самостійним чотам; подає внески на відзначення і підвищення ступеня; має право карати адміністративним порядком.

Курінному прислуговує право мати свого адьютанта. Для ведення канцелярії куреня він має писаря-бунчужного. Часто адьютант виконує обов'язки курінного бунчужного. Функціональна відзнака курінного — червона римська цифра V (п'ять) на лівому рукаві адьютанта — V {п'ятірка) зеленого кольору, бунчужного — така ж сама римська п'ятірка жовтого кольору на лівому рукаві.

г) Повстанська (стрілецька) сотня. Стрілецьку сотню часто називають відділом. До її складу входять сотенний, почет сотенного, три стрілецькі сотні, рій важких скорострілів, бойова, харчова та клункова валки.

На чолі сотні стоїть сотенний, службове підпорядкований курінному. Його компетенції в рамках сотні подібні до компетенцій курінного в рамках куреня. Функціональна відзнака сотенного — три червоні стяжки на лівому рукаві. В керуванні внутрішньою службою в сотні сотенному помагає бунчужний. Його функціональна відзнака — три жовті стяжки на лівому рукаві.

ґ) Повстанська чота (або підвідділ) складається з чотового, трьох роїв та ланки легкого гранатомета. Функціональна ознака чотового — дві червоні смужки на лівому рукаві).

д) Повстанський рій складається з ройового, заступника (ланкового), кулеметної ланкі (один кулемет, три амуніції) і стрілецької ланки (ланковий і чотири стрільці). Функціональні відзнака ройового — один червоний поясок на лівому рукаві.

Подана вище організаційна схема не всюди однакова, тому що в повстанських відділах велика флюктуація людей: одні гинуть, інші поранені, треті відкомандировані до інши відділів або на організаційну працю. Часто партизанський рій складається лише з двох ланок. Тому про якусь сталу систему не можна говорити, хоча при організації й реорганізації повстанських відділів вводиться система, подана Головним Штабом.

7. Зброя

а) Початкова зброя повстанців. В період організації повстанських відділів виникла потреба забезпечити відділи зброєю. Деякий „капітал" (запас зброї) мала Організація, але його виявилось замало. На початкових стадіях відділи часто мали всього лиш 50-75% потрібної зброї. Два-три скоростріли на сотню або й курінь — це вже була велика сила вогню, хоч деяі скоростріли були навіть без мірників, підставок та ніжок. Хто не мав зброї, мріяв хоч би про "втинок" (обрізан).

Щодо запасу зброї, найгірше доводилось вишкільним відділам. Від цього зазнав шкоди вишкіл. У них магазинувався надлишок зброї.

В початковий період звичайною зброєю повстанця була рушниця (кріс) — польська, німецька, російська. Мало хто з командного складу мав пістоля. На курінь „Гайдамаків" припадало 305 рушниць і 3 пістолі.

Коли українська партизанка поширювалась, зростали також її запаси зброї. Майже кожний відділ мав стільки замагазинованої зброї, що нею міг озброїти декілька відділів. Голод на зброю та амуніцію зник. Почався період модернізації повстанських відділів. Був навіть такий час, що повстанці воліли автомати, ніж рушниці.

Перед рейдом повстанських відділів з Чорного Лісу в Скільщину та в Дрогобиччину Крайовий Командир УПА дав наказ про перегляд відділів. Той, хто бачив спорядження повстанських відділів у період їх формування, побачивши виряд тих же відділів декілька місяців пізніше, міг наочно переконатися у великих змінах, йкі відбулися на той час. Навіть такі армії, як німецька, не могли дозволити собі такої модернізації. Майже всі повстанці були озброєні автоматами. Кожний рій мав по два кулемети; на чоту припадало по кілька легких і важких гранатометів; сотні мали легкі гранатомети, фавстпатрони та найновішу, недавно впроваджену зброю. Це все було добре, створювало силу вогню, але робило повстанські відділи важкими, неповороткими й залежними від великої таборової валки. Тому виникла потреба реорганізувати відділи під оглядом озброєння.

б) Вимоги щодо озброєння. Насамперед виникає питання:, які вимоги потрібно поставити щодо озброєння партизанських відділів?

Партизанський відділ — це відділ пробойовий, що мусить відзначатися ініціятивою, легкістю, рухливістю та силою вогню.

Правда, всілякі гармати й важкі гранатомети дають велику силу вогню і діють деморалізуюче на ворога, але вони сильно обтяжують відділ та примушують користуватися додатковою тягловою силою для транспортування важкої зброї й.амуніції до неї. Це й робить відділ перевантаженим і нерухливим, а під час довгих рейдів така маршова колона— разом з таборовою й амуніційною валками — дуже видовжена. Хоч повстанський відділ завжди себе охороняє, він у таких випадках наражений на небезпеку, що ворог розірве маршову колону або атакує з чола чи ззаду. Також озброєння всіх повстанців автоматами нераціональне. Автоматична зброя добра силою, шириною, глибиною й тяглістю вогню, але діє коротше, часто затинається і псується. Рушниця, хоч і тяжка, хоч амуніція до неї важить більше, переважає тим, що має більшу відстань дії і нею можна воювати — наступати й пробиватися. Тому команда УПА наказала скоротити частину автоматичної зброї, а на її місце знову впровадити рушниці.

в) Зброяр. Надлишок зброї відділи замагазиновують, і вона є резервною для нових відділів. Кожний відділ має підстаршину-зброяра, що має обов'язок щодекуди робити огляд зброї і контролювати її справність. Пошкоджену зброю відсилає до рушникарні, де і направляють фахові рушникарі.

УПА організувала кілька рушникарень. Вони є майже на кожній повстанській базі. В рушникарні працює кілька фахових слюсарів, які ремонтують ушкоджену зброю, переробляючи складові частини, і столярів, що роблять приклади й накладки до рушниць.

Зброяр проводить перегляд зброї. Надлишок віддає до диспозиції Організації або відсилає до магазину. Магазини зброї — це глибоко викопані підземні бункери. Щоб вогкість не нищила зброї, робляться подвійні стіни. Внутрішні стіни покриваються бляхою. Кожна зброя добре намащена тавотом й обгорнена імпрегнованою (непромокаючою) тканиною. Амуніція лежить у скринях. Кожна скриня позначена написами про кількість та рід зброї чи амуніції.

Хоч повстанець уважно слідкує за станом зброї, вона йому часто псується. Але він може без рушникаря полагодити собі зброю, а навіть доробити амуніцію до пістоля. Тут слід відзначити, що при таких операціях майже нема випадків поранення, а це тому, що повстанець добре вивчив зброю та співдію складових частин.

г) Засоби боротьби. Враховувати й виписувати всі засоби боротьби не буду — це належить до зброєзнавства. Нас цікавить питання, які засоби, з тактичної точки зору, найнеобхідніші для партизанської боротьби.

Партизанська тактика вимагає малих сил для виконання великих бойових операцій. Спеціяльні форми партизанських боїв — це рейди, засідки, заскочення, напади, наскоки, непокоєння, маневрування; тому партизанський бойовий виряд мусить бути якнайбільш раціональний, мусить відзначатися легкістю та великою силою вогню. Для того найбільш придатні: легка автоматична зброя, легкі гранатомети, фавстпатрони та панцербікси (протитанкові самозарядні й однозарядні рушниці).

Такі автомати, як німецька МП, мадярська „гей-пушка", російські ППД, ППШ, ППС, відзначаються легкістю, зручністю, амуніція до них не вимагає великих набійниць та торб. Наступні переваги тієї зброї — скорострільність, широке поле смерті й деморалізуюча дія на противника. Недоліки — мала пробивна сила, великий розсів, ненадійність (затинаються).

Легкі скоростріли — німецькі МҐ й російські „Дегтярі"— відзначаються точністю, скорострільністю, далеким засягом дії, значною пробивною силою кулі (бронебійні набої).

Легкі гранатомети мають пересічну далекобійність (один кілометр при скорострільності 30 пострілів на хвилину), вимагають обслуговування (переносить один чоловік), призначені для живої сили й вогневих засобів ворога, переважно розміщених на мертвих полях.

Ручні гранати — німецькі, мадярські та російські — служать для особистої оборони, в наступі та в обороні, для боротьби з танками (в'язка гранат).

Пістолі (кільканадцять систем різних калібрів) — для особистої оборони й нападу на близьку відстань.

Міни — для диверсії: нищення мостів, шляхів, об'єктів, загороджень.

Залежно від розмірів акції, командир наказує, які засоби боротьби повинні бути вжиті. Головна метода партизанки — це сильний і несподіваний вогонь, від якого залежить успіх. Що з того, що відділ .має багато автоматичної зброї, коли вона несправне діє (затинається або взимку сильно змащена, має знерухомлені замки). Тому краще, щоб було її менше, аби була надійна; нехай повстанець доглядає за справністю зброї.

Командир відділу не сміє легковажити справи засобів боротьби, зобов'язаний постійно контролювати їх. Коли повстанці бачать, що командир приділяє окрему увагу зброї, вони піклуються нею ще більше, а згодом це переходить у них у свого роду звичку, навіть пристрасть. Таке піклування зброєю дає в результаті справнішу її роботу, а в потребі вона не підведе й не вмовкне.

8. Виряд

Коли говориться про виряд, то не можна змішувати двох понять — виряду окремого вояка і виряду повстанського відділу.

а) Виряд поодинокого повстанця. Під вирядом повстанця розуміємо всі ті предмети, які він потребує. Інший виряд вояка регулярної армії, інший — повстанця. В основному він подібний, але що стосується одягу, то він відмінний. Виряд поодинокого вояка в регулярній армії можна поділити на п'ять груп:

— перша — зв'язана зі зброєю;

— друга — з одягом;

— третя — з постіллю (покривала, простирадла, наволочки);

— четверта — засоби для миття і гоління;

— п'ята — санітарне приладдя (бандажі, вата, йод, індивідуальний (запасний) пакет, протигазові засоби).

Ще вживаються терміни: повний, бойовий, службовий виряди. Під повним вирядом розуміємо вояка з усіма його особистими та бойовими предметами (вояк в повному обтяженні).

Бойовий виряд — це зброя та всі предмети, що входять до групи зброї, а саме: пояс, набійниці, жабка до багнета, хомутик для лопатки, торба з гранатами, газова маска.

Службовий виряд — це виряд вояка в літньому або зимовому одязі, оперезаному поясом, при багнеті (шаблі, пістолі).

Партизанський виряд більш спрощений. В період організації повстанських відділів Команда УПА наказала, щоб новобранці вступали до повстанських відділів у повному виряді. Але пізніше виявилось, що таке велике „барахло" дуже обтяжувало вояка, робило його нерухливим, прив'язувало його до власних речей, тому пізніше наказано звести повний виряд до мінімуму, щоб повний виряд без зброї важив не більше 6 кг (повний виряд польського вояка важив 42,5 кг, німецького — більше).

Виряд українського повстанця порівняно з вирядом вояка регулярної армії дуже малий, найбільш раціональний, зведений до найпотрібніших речей: наметна плахта, що замінює дощовик, зимовий плащ та накриття (ковдра). Цей виряд захищає повстанця від дощу й холоду, ним він накривається, з нього будує шатро. За запасні чоботи йому служить шевське приладдя —кілки, шило, дратва тощо; за запасний одяг — голка, нитка та кусники матеріялу (для латання); наплечник він використовує не для власного виряду (бо він його вміщає в наплечнику), а для носіння харчів та виряду повстанського відділу.

Кожна армія має однострої, виконані точно за приписом, зразком (кроєм). Однострої українських повстанців є мішаниною цивільного та військового одягу. Кольори також різні. На печатках партизанки більша "частина повстанців мала цивільний одяг, пізніше, коли дещо придбалося за кошт ворога, траплялися відділи, цілковито вдягнені в німецькі, мадярські, большевицькі однострої. Це було не раз причиною нещасливих випадків та зайвих алярмів.

Чотовий Морський із старшинської школи „Олені", будучи на чатах, застрілив вістуна Сталевого, що вертався зі стежі. Вістун був у большевицькому плащі, і чотовому Морському здалося, що це ковпаківець (большевицький партизан).

Влітку 1945 р. до села Баня Березів зайшов партизанський відділ. Всі повстанці були в большевицьких мундирах. У селі зчинився алярм, в результаті чого мусіли залишити село командир відтинка „Гуцульщина", шеф штабу „Говерля" і тереновий провідник Коломийщини. Лише згодом виявилось, що це був свій повстанський відділ.

У січні 1946 р. комендант боївки СБ друг Б. нехотячи спричинив алярм повстанського відділу „Заграва". Він проходив поблизу табору зі своєю боївкою, одягненою в большевйцькі мундири, з двома собаками. Сотенний дав тривогу. У таборі думали, що це большевицька облава.

Таких випадків було багато.

Шапки також не мають якогось встановленого кольору й форми; можна зустріти повстанців у мазепинках, фуражках, лещетарках, кубанках, гіетлюрівках. Відзнаки (тризуби) є різні, їх повстанці роблять самі. Деякі тризуби відзначаються складним та гарним оформленням. Останнім часом спостерігається в повстанців крій одностроїв, подібний до англійського. Комір викладений, як у цивільному піджаку, кишені накладні, шапки-петлюрівки.

Покищо не можна говорити про якийсь спеціяльний повстанський одяг, але можна сподіватися, що Головний Штаб УПА має вже опрацьовані зразки одностроїв для всіх родів війська, причому в визначенні зразків грають ролю практичні потреби та історичний момент.

б) Виряд повстанського відділу. Повстанські відділи рідко коли перебувають на одному місці довше, ніж три-чотири місяці. Таке довге перебування на одному місці пов'язане з будовою табору. Тому кожний відділ мусить мати виряд, себто предмети, які потрібні для спільного життя більшої кількості людей. Хоч яке примітивне життя партизанів у таборі та в рейдах, та без тих найпростіших предметів відділ обійтися не може. З таборі тих предметів буде більше, в рейдах менше. Подібно до того, як виряд окремого вояка ми поділили на групи, так само й виряд повстанських відділів слід поділити на групи за призначенням:

— до першої групи зараховуємо предмети, зв'язані з саперкою, — лопати, джагани, сокири, пили, ломи:

— до другої — з харчуванням: польова кухня, котли, баняки, відра, полоники;

— до третьої — з канцелярією: друкарська машинка, службові книги, акти відділу, радіо, карти,

— до четвертої — з вишкільним матеріялом: військова тз організаційна література;

— до п'ятої — санітарний виряд: ноші, скрині з ліками, санітарні сумки:

— до шостої — різне: шевське, кравецьке, ковальське приладдя.

Для постачання харчів, перевозу важкої зброї, клунків відділи мають таборову валку, яка складаетьсн з 10-15 вояків. Провідником таборовоі валки є підстаршина. Провідниками таборової валки можуть бути колишні вояки артилерії чи кінноти, що пройшли військовий, ковальський чи ветеринарний курс та добре розуміються на конях. Провідник валки регулює висилання возів у терен, заготовляє фураж, одяг, білизну тощо. Він уважає, щоб на постоях вояки мали приміщення, він є також провідником возів. Перебуває в постійному контакті з бунчужним, магазинером та інтендантом. Щоб не перемучувати коней, провідник таборової валки дбає про дотримання норм навантаження: на рівній дорозі пара середніх коней може потягнути 400-600 кг ваги, на гірських дорогах — до 300 кг, на однокінну сулу можна навантажити до 400 кг на рівній дорозі й до 200 кг на гірських дорогах; в'ючний кінь понесе 80 кг ваги. Під час рейду провідник регулює порядок таборової валки, пильнує, щоб у дорозі майно відділу не знищилось або не загубилось.

На пізніших стадіях партизанки повстанські відділи ще більше зменшили свій таборовий виряд та вже не послуговувалися возами, лише в'юнками, А деякі відділи в рейдах по неопанованих теренах та за кордоном просувались без таборової валки. Для переносу сотенної зброї, харчів та кухонного приладдя призначався службовий рій, який щодоби змінявся. Виряд канцелярії відділу бунчужний вміщував у своїй сумці. До великих таборових валок можна було звикнути; повстанські командири звикли до верхівців, до нової форми. Але коли — через втрату таборового майна — відділові довелося кілька днів голодувати, командири перейшли на чисто партизанські рейди. Увесь таборовий виряд поділили між повстанцями, які носили його в наплечниках, а важкі котли — на зміну по-два.

Командир Рен, щоб повстанці не несли важких котлів, наказав був кожному роєві мати відро і варити окремо. Але й це не було добре. Його збільшений курінь, який доходив до 1.000, а то й більше людей, мусів палити до 50 ватр (два відра на кожній ватрі), а це спричинювало велику заграву, яку було далеко видно. Не обходилося й без того, щоб з котрої ватри не закурили.

Тактика сотенного Середнього також не була добра. Цілий день відділ змушений був обходитися без теплого харчу і лише вночі сходив до населеного пункту і там один раз на добу їв страву. В осінні та в зимові місяці це дуже виснажувало повстанців. Але поручник Середній не міг інакше робити, оперуючи майже в безлісих та сильно просочених большевиками теренах.

9. Місця розташування

a) Повстанські бази. Місця, які спеціяльно надаються для постоїв повстанських відділів, визначаються як повстанські бази. Такими теренами є великі масиви лісів, гори, багна, надрічні луги-лозовиння. Від повстанських баз вимагається:

— щоб були розміщені якнайдалі від головних шляхів;

— доступ до них повинен бути важкий.

Повстанські бази — це місця, де повстанці можуть організуватися, вишколюватися, а після боїв чи довших рейдів — відпочивати. Ті місця повинні бути найбільш дбайливо законспіровані. Доступ без клички туди заборонений. Стійки, застави та стежі безперебійно — вдень і вночі, влітку та взимку, в погоду та в зливи, в сніговії та в морози — стережуть, щоб око агента не помітило повстанського табору, щоб ворогові не вдалося несподівано наскочити на українських повстанців.

б) Повстанський табір. Далеко в лісі або на багнах, під прикриттям дерев і кущів, оточений потрійним перснем стійок, розташований повстанський табір. Це комплекс бараків чи землянок, побудованих симетрично або асиметрично, в залежності від постанови командира. Деякі командири наказують будувати бараки симетрично вздовж дороги з одного боку, або обабіч, інші — на пагорбах, де сухі місця, які легко сплянтувати (зрівняти),

Бараки повстанці будують самі. Місце під будову плямують, викорчовують, кладуть підвалини та невисокі стіни (пересічно на 1 м висоти), опісля зводять крокви, прибивають до них лати й покривають дах драницями або лубом. Драниці роблять самі; 3 тією мотою знаходять старі смереки, які мають рівні слої, дерево ріжуть на метрові поліна, розколюють їх на рівні частини та спеціяльним ножем ріжуть драниці. Буває, покривають бараки лубом, себто корою із смерек або ялиць, яку можна здирати в сезон від квітня до половини серпня. Цвяхи роблять також самі з телефонного дроту.

Найкраще будувати бараки таких розмірів, щоб у них вмістити по одній чоті. Для чоти є достатнім барак розмірами 12 х б м. Всередині такого барака з обидвох боків установлені лежанки, посередині — дві ватри, а над ними — отвори-димарі. Зустрічаються також бараки розміром 12 х 4 м, майже наполовину менші за вищезгадані. Дахи на них двоскапові, покриті лубом. У таких бараках квартирують по два рої. Крім таких бараків — назвемо їх стандартними — е ще менші, які мають окреме призначення. Це приміщення для штабу (де квартирує командир із своїм почтом), вартівня, магазини, кухня, шпиталька або амбуляторія, лазня, стайня. В деяких таборах окремо будують по одному великому бараку, який використовують як зал для вистав та концертів. Внутрішня обстановка бараків дуже проста, гармонізує з жорстким повстанським життям. За табором, на відстані 100 м, розміщені вбиральні.

Посередині табору є алярмовий майдан, де відбуваються збори відділу. Оскільки цей майдан найбільше вживаний і оскільки він швидко заболочується, повстанці викладають його деревом або шутрують. В залежності від місцевих умов, майдан для вправ розміщений ближче або далі від табору. Поблизу алярмового майдану інколи можна побачити квітники у вигляді тризуба чи організаційних знамен.

Коли повстанці на вправах, бунчужний та писар у штабі займаються канцелярською роботою, кухарі в кухні готують страву, інтендант у магазині видає кухарям харчові продукти й приймає від візників привезені продукти. Надворі повстанці ріжуть та колять дрова для кухні. У верстатах шевці направляють взуття, кравці зашивають порваний одяг, на вартівні відпочивають змінені вартові, а зміна на стійках чуває, зорить, наслуховує.

Так виглядає повстанський табір.

10. Повстанські відділи

а) Роди повстанських відділів. Повстанські відділи можна поділити на два роди:

Перший рід повстанських відділів — це відділи вишкільні. В них вишкільний період призовників продовжується довше, обсяг вишколу обширніший. Після тих відділів повстанці виходять добрими інструкторами-старшинами.

Другий рід повстанських відділів — ці відділи бойові. В них вишкільний період короткий, подальший вишкіл повстанці проходять у боях. Ті відділи виховують хоробрих, спритних досвідчених повстанців.

Як перший, так і другий рід повстанських відділів мають свої змінні переваги. Вишкільні відділи постачають кадри, що вишколюють молодших підстаршин та поповнюють бойові відділи. В свою чергу, бойові відділи, маючи досвідчених у партизанській тактиці та кваліфікованих підстаршин і повстанців, можуть вести успішні й завзяті бої.

б) Дисципліна у повстанських відділах. Вишкільні відділи, перебуваючи далеко горах, лісах чи багнах, рідко зустрічаються з ворогом, тому можуть цілковито присвятити себе вишколові. В тих відділах, як звичайно у вишкільних організаціях, дисципліна суворіша, бойових відділах, зрозуміло, дисципліна менш сувора. Там панує більша „демократія", нема різкого розмежування між командним складом та рядовими повстанцями.

Не раз можна чути, як рядові повстанці, оповідаючи провідникові чи котромусь і командирів про якусь подію, говорять прямо: „Та ви, друже командире, не маєте поняття, що то був за бій", або: „Но, дивіться... На, маєш!..." Такі фрази у розмові із своїм командиром — це не ознака якогось „панібратства", а результат бойового співжиття-приязні.

Не раз у бойовій обстановці поранений командир залишається з одним повстанцем також пораненим, і доводиться їм кілька діб блукати лісами, мерзнути, мокнути. Повстанец загартований у боях і йому ніби чужі тонші почуття, та він піклується своїм командиром, як мати дитиною. Хоч сам цокоче зубами, він скидає свого плаща-шинелю, скидає куртку та накриває нею хворого командира, а якщо той не дозволяє цього робити, повстанець сумує. Буває, що повстанець бере на руки важко пораненого командира та виносить його туди, куд не долітають кулі.

Дисципліна в бойових відділах звичайно менша, але там зате існує велика прив'язаність, велике довір'я до командира, а між повстанцями панує міцне побратимство. В загальному треба визнати, що як у таборовій, так і в бойовій обстановці зобов'язує велика дисципліна точне виконання наказів командирів. Коли ж до дисциплінованості додати інші прикмети якими повинен відзначатися націоналіст, то в цілому повстанець постає людиною сильної волі, стійкого характеру, дисциплінованою та хороброю. Такої людини не зламає ні довге перебування в підпіллі, ні тверде й небезпечне повстанське життя.

в) Режим у повстанських відділах. Будить повстанців „Рання зоря" — влітку раніше, взимку — на годину пізніше. Всі схоплюються зі своїх лежанок, швидко вдягаються та вибігають на зарядку, яку проводить службовий підстаршина.

Руханка (зарядка) відбувається за встановленим порядком, який подекуди міняється, але сама схема руханки залишається та сама:

— початкові вправи (марш, біг, заспокоюючі вправи);

— основні вправи в шахівниці: прості та скомпліковані (сполучені) вправи цілого тіла (рук, ніг, шиї, грудей і живота), згодом ідуть перепочинкові вправи та ігри;

— кінцеві вправи: біг, марш зі співом (якщо це дозволяють місцеві умови конспірації). Після руханки повстанці витріпують накриття (коци), застеляють лежанки та біжать до потоку митися. Згодом службовий старшина оголошує збір для молитви. Молитва відбувається за наступним.зразком.

Повстанці стають у три ряди; на команду „До молитви" підриваються на „струнко", правою рукою знімають шапки та одночасно відкладають ліву ногу на „спочинь". Один з повстанців промовляє щоденну молитву „Отче наш" і „Богородице Діво", а опісля, на команду „Струнко", той самий повстанець промовляє молитву Мащака:

„Україно, свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника батька Хмеля, тріюмфом і гуком гармат революції, радісним гомоном Софійських дзвонів, нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться, бо Ти, Пресвята, — все життя моє, бо Ти — все щастя моє. Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипінням шибениць. У понурі ранки принеси мені зойки катованих у льохах, у тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій, так як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою славу, за Твої святі ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції — Полковника Євгена Коновальця, Бесарабової, Головінського, Голояда, славну смерть Данилишина і Біласа та тисяч незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком погребані; спали вогнем животворним в серці моєму кволість, нехай не знаю я, що то вагання; скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя зрости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть у муках за Тебе, і хай розплинуся в Тобі та вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно, Свята, Могутня і Соборна".

На команду „По молитві" повстанці одягають шапки на голови. Відразу після молитви службовий оголошує збір „До сніданку". Часто службовий переглядає, чи чисті їдунки, — це називається апелем.

На сніданок повстанці одержують гарячу чорну каву з хлібом або, замість кави, кашу з круп. Після сніданку службовий старшина оголошує „Ранній збір". Всі повстанці в бойовому виряді стають у трилаву.

Після відчислення стану службовий звітує бунчужному збір відділу, подаючи кількість підстарший і рядових на зборі, а при тому також кількість хворих (де), на варті (якій), зайнятих у таборі та в терені (верстати, кухня, канцелярія та спеціяльні відрядження).

Бунчужний перевіряє кількісний стан, обмундирування, виряд, озброєння, потрібне для вправ, і звітує командирові, який збирає сотню на майдані вправ, де до обіду відбуваються вправи, згідно з установленим і затвердженим пляном вишколу.

У таборі залишаються хворі, функційні, службові та ті, що мають відійти в терен.

Після повернення відділу до табору повстанці перечищують зброю, виряд та готуються до обіду (чистять одяг, взуття, миють руки).

На команду „Збір до обіду!" повстанці стають трилавою, службовий переглядає їдунки та дає наказ марширувати в напрямі кухні.

Після обіду відбувається відправа-зміна варти. Для кожного відділу встановлені:

— пора відправи варти;

— стан варти;

— кількість стійок.

Відправу варти проводить службовий підстаршина. Він перевіряє стан і виряд варти та переконується, чи повстанці знають обов'язки вартівничої служби. Тоді відбувається також зміна службового підстаршини і старшини, а в деяких відділах приймають звіти з проханнями, скаргами та карні; звіти приймає командир або його заступник.

Після закінчення обідньої перерви, згідно з пляном вишколу, відбуваються пообідні вправи.

Після закінчення вправ о 18-ій годині службовий підстаршина наказує збір, на якому бунчужний відчитує денний наказ. В денному наказі подається:

— хто на наступний день перебирає функції службового старшини і підстаршини;

— котра чота висилає варту, в якій силі;

— розподіл занять на наступний день;

— зауваження та розпорядження командира.

Після відчитання денного наказу повстанці йдуть по вечерю. Після вечері аж до „Вечірнього збору" повстанці вчаться або відпочивають.

О 21-ій годині службовий заповідає збірку до „Вечірньої молитви", яка відбуваєтьй подібно до „Ранньої молитви". Після цього повстанці повертаються до своїх бараків, роздягаються та лягають спати. Службовий обходить усі бараки, впевнюючись, чи всі присутні, та перевіряючи особисту чистоту повстанців, і відходить на своє службове місце.

Ніч. У таборі всі спочивають, крім службового, алярмового та вартівників.

Всі дні, крім неділь і свят, подібні до вище описаного дня. У свята заняття відбуваютьо лише до обіду, потім повстанці мають вільний час. Часто в неділі відбуваються Богослуження, ватри, концерти або академії з нагоди національних свят.

З наведеної ілюстрації щоденного повстанського життя видно, що те життя набагато важче, суворіше, ніж життя вояка в регулярній армії. Якщо до того додати довгі марші, часто в дірявих чоботях, майже босим в снігу, без можливості відпочити десь у теплому місці, бо ворог наступає на п'яти, то одержимо ще повніший образ суворого партизанського життя.

11. Вишкіл.

а) Вишкіл поодинокого бійця-повстанця. Навчання бійців у повстанських відділе відбувається на основі програм, встановлених командою УПА. Щоб бійці за короткий ча могли пройти весь обсяг вишколу, програма передбачає найосновніші відомості з засяв військовості. На першому місці програма ставить:

1} Польовий вишкіл, який має навчити бійця, як поводитися перед обличчям ворога якості окремого бійця із спеціяльними завданнями, а також у складі рою, чоти, сотні. Кожний повстанець повинен докладно вивчити завдання: зорця, підслуху, польової стійки, добірного стрільця (снайпера), автоматника.

Після закінчення навчання одинцем наступає вишкіл в рою:

— рій у розвідці, в наступальному бою, в обороні, в бойовій охороні, на чаті. Потім іде навчання у складі чоти, сотні.

Під час навчання польової служби слід робити акцент на варіянти, по'язані партизанською тактикою, а саме:

— бої у спеціяльних умовах: ліс, важкопрохідні терени, ніч, мряка, злива, сніговії;

— спеціяльні форми партизанських боїв: забезпечення маршів і постоїв, напад, засідка, заскочення, маневрування.

2) Впоряд. Впоряд служить виробленню точно визначених рухів, виконуваних на команду, виробленню вояцької постави та дисципліни. На впоряд відводити переважно одну годину денно.

3) Стрілецький вишкіл має завдання навчити стрільців стріляти. Цей предмет складається з внутрішньої та зовнішньої балістики і науки стріляння.

4) Зброєзнавство має ознайомити бійців з різними родами зброї, з їх бойовими властивостями та навчити бійців ними орудувати.

5) Внутрішня служба має ознайомити бійців із військовим життям, з обов'язками повстанців щодо своїх командирів, з організацією вартової служби тощо.

6) Піонерка і мінерка має ознайомити з будовою й маскуванням стрілецьких осередків (гнізд); з будовою і нищенням дротяних засіків (перешкод); із закладанням мін та очищенням замінованих піль та з різного роду переправами.

Дальший вишкіл бійці повинні здобувати на полі бою та в практичних рейдах. Щоб військо не втрачало вояцького духу та дисципліни, під час переправ і відпочинків треба проводити впоряд і польову службу. Після кожної бойової акції командир повинен обговорювати її хід не лише з командним складом, а й з бійцями, висвітлюючи всі переваги та хиби проведеної акції. Це навчить повстанців, чого треба в майбутньому уникати, а що успішно застосовувати.

б) Політичне виховання. До вояцького навчання належить також політичне виховання. Не знаю, як інші командири, але я, коли було організовано перші повстанські відділи, дуже відчував брак того предмету в вишколі. Не раз у розмовах з повстанцями я спостерігав великий брак відомостей як у ділянці політики, ідейної виробленості, так і в загальнокультурному вихованні.

Щоб усунути ті недоліки, я наказав два рази на тиждень — в неділю та в середу — проводити бесіди та обговорювати такі питання: що таке Українська Національна Самооборона (в, Галичині тоді ще не була засвоєна назва УПА), за що вона бореться, яким повинен бути повстанець і т.п.; з ідеології повинні були обговорюватися всі пункти Декалогу; з географії України — фізична будова краю. Кожна бесіда складалася з двох частин: ідеологічної та загальної. Ідеологічною частиною керував повстанець Яструб (згодом сотенний). Він, як колишній пропагандист, добре викладав цей предмет. Другу частину проводив я. Стрілецтво любило бесіди. Після кожної нової бесіди їх опитували, „про що була мова попереднього разу". Бесіди давали багато відомостей, з'ясовували складніші питання, незрозумілі повстанцям.

Такі були початки: Пізніше до вишкільної програми було введено політичне виховання у широкому характері. За програмою, яку надіслали нам „згори", від командування, наші бесіди були дуже скромні, але і вони були кроком уперед. Бесіди були зародком не менш важливих предметів — польової служби, впоряду тощо. Вони виховували повстанців повновартісними революціонерами, які в ім'я визволення Батьківщини сміло йшли в бій, а в важких ситуаціях не давались ворогові живими, а відбирали собі життя.

Свої зауваження щодо політичного виховання я викладав у брошурі п.з. „Політвиховник — різьбар душ повстанців", тому тепер на тій темі не буду обширніше зупинятися. Хочу все-таки відзначити, що згідно з інструкцією Головного Штабу УПА про політвиховання з 1944 р., політвиховник — це заступник командира з політично-виховної роботи, підпорядкований командирові та який входить до командирського почту. Практично та організаційно, політвиховник підпорядкований своїм командирам. Головний Військовий Штаб інструкцією з 1944 р. вирізнив значення політвиховника. Де добрий командир і політвиховник, там добрий у відділі ідейно-моральний та бойовий стан людей. Де у відділі між командиром та політвиховником нема згоди-порозуміння, там повстанці, спостерігаючи ворогування „вгорі", самі між собою теж діляться на дві „партії". Одна „партія" підтримує командира, друга — політвиховника. В такому відділі панує нездорова атмосфера скарг, доносів, погроз. Єдиний порятунок для такого відділу — провести слідство та покарати винних, або розділити й перевести винних у незгоді до різних відділів.

Історія УПА знає полум'яних політвиховників, які відіграли велику ролю в піднесенні ідейно-морального рівня та бойового духу повстанських відділів. Багато з них боролися пліч-о-пліч з бійцями, а в важкі хвилини відбирали собі життя.

У курені „Гайдамаки" був повстанець старшого віку, жонатий, мав дітей. Він не раз просив мене, щоб його відпустили „на декілька днів" додому. Я ніколи не відмовляв його просьбі. Повстанець Левко — такий був його псевдонім — завжди точно вертався з відпустки до відділу. Після реорганізації куреня Левка як виховника приділено до відділу командира Гамалії. Перебуваючи в селі 3. у червні 1944 р., я мав змогу зустрітися з Левком знову. Він виявився не лише полум'яним політвиховником, але також і хоробрим командиром. На той час Левко поклав уже вбитими 89 німців та „чубариків" (большевицьких партизанів).

Дуже гарний юнак, випускник старшинської школи, політвиховник Борко, перебуваючи в відділі Шрама, загинув геройською смертю над Дністром, під Цвітною, в 1944 р.

До відділу „Летуни" прибув молодий, інтелігентний та енергійний виховник Марко. Два дні пізніше, поранений під час большевицького наступу, відібрав собі життя, щоб не потрапити до рук ворога живим.

У відділі „Журавлі" був старший, поважний та інтелігентний політвиховник Боровик. Командир Клим надав йому вище становище в політвиховній роботі. Цей справжній трибун УПА загинув на своєму службовому посту під час зборів у селі Рівнянська Свобода.

Не маю змоги перечислити всіх вихованців та показати їх плідну роботу у формуванні повстанських душ. Підкреслю лише, що в повстанському відділі виховник так само потрібний, як і командир. Українська Повстанська Армія бореться з переважаючим в декілька разів ворогом за високі ідеали й в ім'я цих ідеалів довгі роки приносить криваві жертви, її вояками можуть бути тільки люди ідейні та зі стійким характером. Виховники саме й мають завдання виковувати сильні характером одиниці. Виховник — це різьбар повстанських душ.

в) Старшинські та підстаршинські школи. Організація (ОУН) плекала в народі військові традиції та любов до зброї. Кожний член ОУН мусів бути військове вишколений, і щоб дати такий вишкіл членам, ОУН організовувала — в краю та на еміграції — військові вишколи. В краю постали школи:

— старшинська школа біля міста Мости Великі; нею керував Дмитро Грицай-Перебийніс, згодом генерал та шеф Головного Штабу УПА;

— підстаршинська школа в місцевості Поморяни під керівництвом Івахова-Роса, першого шефа Штабу УПА;

— підстаршинська та старшинська школи „Олені" біля села Брязи, в Карпатах, якою керував поручник Хмель, а потім поручник Поль;

— підстаршинська школа в Малиновицях (Гуцульщина), ведена поручником Чмеликом;

— підстаршинська школа біля Космача, ведена поручником Степовим;

— підстаршинська школа ім. підполковника Коника за лінією Керзона.

Крім перерахованих шкіл були ще курси, на яких вишколювали спеціялістів: мінерів, радіотехніків, телезв'язкових, розвідників, виховників. Провід ОУН також організовував курси для старшин, для дальшої спеціялізації їх та поглиблення фахового знання. На таких курсах велику увагу надавали вивченню тактики піхоти у співдії з іншими родами зброї.

До підстаршинських шкіл УПА треба зарахувати ще курінь „Гайдамаки", очолюваний хорунжим Хмелем, Офіціяльно курінь не мав назви школи, але там вишколювався певний інструкторський склад майже для всіх відділів Воєнної округи „Говерля", а частково також для Львівщини, Тернопільщини та для Волині (туди були відряджені „Сіроманці" та „Трембіта").

Навчання у військових формаціях УПА спершу велось за тимчасовими програмами (проєктами), пізніше Команда УПА встановила кілька програм:

— програма навчання для старшинської школи (повний вишкіл);

— програма навчання для підстаршинської школи (повний вишкіл);

— програма навчання для підстаршинської школи (скорочений вишкіл);

— програма для школи кадрів (підготовчий курс для кандидатів до старшинської школи);

— різні програми (для спеціяльних вишколів спеціялістів: мінерів, радистів, телезв'язкових, розвідників і т.п.).

Програми не були догматичними, їх можна було добровільно поширювати, залежно від обізнаності інструкторів у даному предметі.

Вишкіл у старшинських школах був обширніший. Крім предметів, які викладалися у підстаршинських школах, курсанти слухали лекції з інтендантури, розвідки, організації війська, інструктажу, військового книговодства та кореспонденції.

Прийняття до старшинської школи було зумовлене цензом. Від кандидатів вимагалася закінчена освіта нарівні 6 клясів гімназії старого типу, або 8 клясів совєтської десятирічки. Повний вишкіл у старшинській школі охоплював два курси:

— навчання рядового повстанця,

— вишкіл кандидатів на старшин.

Час рядовогонавчання для курсантів становив 359 годин. Після репетицій відбувався старшинський вишкіл, який тривав 409 годин навчання. Разом програма вишколу передбачала 768 годин навчання.

Г. ВИШКІЛЬНІ ПРОГРАМИ УПА

12. Програма для старшинських шкіл (повний вишкіл)

I. Вишкіл рядового повстанця:

	— Польова служба                        86 год.
	— Зброєзнавство                         36
	— Впоряд                                50
	— Стрілецький вишкіл                    30
	— Піонерка і мінерка                    31
	— Внутрішня служба                      33
	— Теренознавство                        16
	— Санітарна служба                       5
	— Політичне виховання                   72
	Р а з о м :                            359 год.

а) Польова служба

	Поодинокий повстанець:
	1. Загальне положення                           1 год.
	2. Повстанець у наступі                         2
	3. Повстанець в обороні                         2
	4. Зорець                                       2
	5. Зв'язковий                                   2
	6. Секрет                                       2
	7. Польова стійка                               3
	8. Стежа в розвідці                             4
	9. Три повстанці в засідці                      4
	10. Співдія двох-трьох повстанців
	    в різних бойових ситуаціях                  6
	11. Поведінка в маршах
	    і маршова дисципліна                        2
	12. Поведінка на постоях                        1
	Повстанський рій:
	13. Загальне положення                          1 год.
	14. Повстанський рій у наступі                  6
	15. Повстанський рій в обороні                  6
	16. Повстанський рій в засідці                  8
	17. Повстанський рій на стежі                   8
	18. Повстанський рій у похідній охороні         8
	19. Повстанський рій на чатах                   8
	20. Повстанський рій у самостійних бойових
	    та пропагандивних маневруваннях            10
	Р а з о м :                                    86 год.

б) Зброєзнавство

	Рушниці:
	системи Мосіна, вз. 1891/30;
	системи Мавзера, вз. 1898;
	мадярська рушниця.
	1. Бойові властивості рушниці                   1 год.
	2. Розбирання і складання рушниці               2
	3. Опис частин та їх призначення                2
	4. Чищення й змазування рушниці                 1
	Скоростріли:
	російський скоростріл „Дегтяров";
	російський станковий скоростріл;
	чеський скоростріл „Збройовка";
	мадярський ручний скоростріл;
	німецький скоростріл МҐ.
	5. Бойові властивості скоростріла               5 год.
	6. Розбирання і складання скоростріла           3
	7. Опис головних частин та їх призначення       3
	8. Взаємодія частин скоростріла                 3
	9. Чищення та змазування                        1
	Автомати:
	російські ППД, ППШ, ППС;
	німецький автомат МП 40, 42;
	чеський МП.
	10. Бойові властивості автомата                 2 год.
	11. Розбирання і складання автомата             3
	12. Опис частин та їх призначення               3
	13. Взаємодія частин                            2
	14. Чищення та змазування                       1
	Гранати:
	російські ручні гранати Дем'янова, РГД, Ф1;
	німецькі штильграната й аєрграната;
	мадярські ручні гранати.
	15. Бойові властивості гранат і способи
	    застосування їх в різних бойових умовах     3 год.
	16. Будова гранат, опис і призначення
	    їх поодиноких частин                        2
	Р а з о м:                                     36 год.

в) Впоряд

	1. Основні положення                            4 год.
	2. Ходи і біги                                  4
	3. Звороти                                      4
	4. Хвати рушницею                               9
	5. Віддавання почестей                          4
	6. Замкнені лади рою                            5
	7. Збірки, рівняння, відчислювання              5
	8. Зміна ладів                                  5
	9. Розімкнені (вільні) лади рою                10
	Р а з о м :                                    50 год.

г) Стрілецький вишкіл

	Внутрішня балістика:
	1. Причини запалювання пороху,
	   дія порохових газів й лет
	   кулі в середині цівки                        1 год.
	Зовнішня балістика:
	2. Лет кулі після виходу з цівки
	   (траєкторія лету кулі й чинники,
	   що діють на формування траєкторії)           3
	3. Пробивна сила кулі                           1
	Наука стріляння:
	4. Стрілецькі постави                           5
	5. Тримання рушниці при стрілянні, націлювання,
	   вибір цілі, оцінювання віддалі до 800 м,
	   наставлення мірника та віддання стрілу       8
	6. Вишукування, займання, зміна вогневої
	   позиції для поодинокого стрільця
	   та для скоростріла                           4
	7. Вогнева дисципліна                           1
	8. Трикутник блудів                             2
	9. Стріляння до літаків                         3
	10. Нічне стріляння                             2
	Р а з о м :                                    30 год.

ґ) Піонерка і мінерка

	Самовкопування:
	1. Гніздо для одного повстанця
	   в лежачому положенні                         1
	2. Гніздо для стріляння з коліна                1
	3. Скорострільне гніздо для
	   стрільця в лежачому положенні                2
	Маскування:
	4. Загальні основи маскування                   2
	5. Маскування повстанських позицій              1
	Мінерка:
	6. Загальні правила                             1
	7. Вибухові речовини                            2
	8. Приладдя для спричинення
	   вибуху (капсулі, шнури)                      2
	9. Способи зривання                             4
	10. Обрахування при зривах                      2
	11. Місця загороджень                           2
	12. Розвідка та усунення мін                    4
	13. Роди мін (російські, німецькі, мадярські)   4
	Р а з о м :                                    31 год.

д) Внутрішня служба

	1. Прикмети воїна-революціонера УПА              2 год.
	2. Права й обов'язки повстанця                   2
	З. Військові ступені в УПА                       1
	4. Ставлення підлеглого до командира             2
	5. Нагороди і покарання в УПА                    2
	б. Організація вартової служби                   3
	7. Завдання вартової служби                      3
	8. Організація варт та їх озброєння              2
	9. Відправа варт, кличка                         2
	10. Зміна варт                                   2
	11. Зміна стійок                                 2
	12. Порядок на вартівні                          2
	13. Права та обов'язки стійкового                3
	14. Обов'язки коменданта варти
	    та його заступника                           1
	15. Підготовка варт до служби                    1
	16. Дії варт у випадку ворожого нападу           2
	Р а з о м :                                     33 год.

е)Теренознавство

	1. Типи терену та характеристика                 4 год.
	2. Теренові предмети                             4
	3. Орієнтація в терені                           6
	4. Опис компаса й бусолі,
	   практичне застосування                        2
	Разом:                                          16 год.

є) Санітарна служба

	1. Особиста гігієна стрільця                     1 год.
	2. Перша допомога і рятування
	   поранених з поля бою                          4
	Р а з о м :                                      5 год.

ж) Політичне виховання

	Здійснюється на основі спец. програми, разом:   72 год.

II. Вишкіл кандидатів на старшин

	Порядок предметів навчання і кількість годин:
	— Польова служба                               106 год.
	— Впоряд                                        18
	— Стрілецький вишкіл                            16
	— Піонерка та мінерка                           22
	— Внутрішня служба                              23
	— Картознавство                                 64
	— Інструктаж (подавання команд)                 48
	— Організація війська                           30
	— Інтендантура                                  16
	— Розвідка                                      14
	— Зв'язок                                       14
	— Військове книговодство,
	  кореспонденція, звітування                     6
	— Санітарна служба                               8
	— Політичне виховання                           24
	Р а з о м :                                    409 год.

а) Польова служба

	Повстанська чота:
	1. Загальне положення                                            3 год.
	2. Повстанська чота в наступі                                    3
	3. Повстанська чота в обороні та вихід з оточення                4
	4. Повстанська чота в засідці                                    4
	5. Повстанська чота в наступі на ворожі об'єкти                  4
	6. Повстанська чота під час зустрічі з ворожою засідкою          4
	7. Марші та їх забезпечення                                      5
	8. Постої в населених пунктах та в лісі й забезпечення постоїв   5
	Повстанська сотня:
	9. Загальне положення                                            2 год.
	10. Повстанська сотня в наступі                                  5
	11. Повстанська сотня в обороні і вихід з оточення               8
	12. Повстанська сотня в засідці                                  6
	13. Повстанська сотня в нападі на ворожі об'єкти                 6
	14. Організація маршів та їх забезпечення                        5
	15. Організація постоїв в населених пунктах і в лісі
	    та забезпечення постоїв                                      5
	Повстанський курінь:
	16. Загальне положення                                           1 год.
	17. Курінь в наступальному бою                                   2
	18. Курінь в насту пальному бою з переходом річки                2
	19. Курінь в наступальному бою в лісі                            4
	20. Курінь в наступальному бою за населений пункт                4
	21. Курінь в наступальному бою вночі                             4
	22. Курінь в рухомій обороні                                     2
	23. Оборона населеного пункту                                    4
	24. Оборона ріки                                                 2
	25. Оборона лісу                                                 4
	26. Оборона вночі                                                2
	27. Рейди                                                        6
	Р а з о м :                                                    106 год.

б) Впоряд

	1. Загальні зауваження до порядку                                2 год.
	2. Спосіб провадження вишколу                                    1
	3. Зімкнені лади рою, чоти, сотні                                6
	4. Розімкнені лади, розгортання                                  7
	5. Підтримання зв'язку та напрямку
	   й носіння зброї у вільних ладах                               2
	Р а з о м :                                                     18 год.

в) Стрілецький вишкіл

	1. Оцінка відстаней до 800 м                                      3 год.
	2. Вогневі накази, визначення цілі та подавання відстані          2
	3. Точка націлювання                                              2
	4. Суть скорострільного вогню та вогню автоматів                  2
	5. Керування вогнем в поспіху                                     1
	6. Приготування до нічного стріляння                              2
	7. Стріляння до літаків                                           4
	Р а з о м :                                                      16 год.

г) Піонерка і мінерка

	1. Переправа мостом, вбрід, по льоду та на підручних засобах      5 год.
	2. Переправа під ворожим обстрілом                                2
	3. Форсування переправ                                            2
	4. Маскування слідів у марші та на постої,
	   в зимовому та в літньому марші; маскування засідок             5
	5. Розвідка об'єкта, призначеного до підривання                   2
	б. Способи забезпечування підготовчих робіт і зірвання            4
	7. Підхід                                                         2
	Р а з о м :                                                      22 год.

ґ) Внутрішня служба

	1. Прикмети й поведінка командирів                                2 год.
	2. Права й обов'язки командира щодо підлеглого                    2
	3. Нагороди й кари в УПА                                          2
	4. Внутрішній порядок на постоях                                  3
	5. Черговий підстаршина, його обов'язки та права                  4
	6. Обов'язки коменданта варти                                     3
	7. Організація вартової служби                                    3
	8. Завдання вартової служби                                       2
	9. Контрольні органи варти, їх права й обов'язки                  2
	Р а з о м :                                                      23 год.

д) Картознавство

	1. Мірила (поділки)                                               6 год.
	2. Відшукування мірил карт                                        4
	3. Написи та числа на картах                                      4
	4. Засоби зображення різьби терену на картах                     12
	5. Топографічні знаки (символи)                                   4
	6. Азимути                                                        4
	7. Визначення кута нахилу спаду гори                              4
	8. Визначення точок та полів, які не проглядаються                4
	9. Рисування карт і шкіців                                       14
	10. Поділ військових карт                                         4
	11. Визначення теренових цілей на карті                           4
	Р а з о м :                                                      64 год.

е) Інструктаж (подавання команд)

	1. Загальне положення                                             2 год.
	Командування впорядом:
	2. В зімкненому ладі рою                                          4 год.
	3. В зімкненому ладі чоти                                         4
	4. В зімкненому ладі сотні                                        4
	5. В вільному ладі рою                                            4
	6. В вільному ладі чоти                                           4
	7. В вільному ладі сотні                                          4
	Інструктаж польової служби:
	8. Рій у наступі                                                  2 год.
	9. Рій в обороні                                                  2
	10. Рій на чатах                                                  2
	11. Рій в засідці                                                 2
	Інструктаж внутрішньої служби:
	12. Організація варт                                              6 год.
	Стрілецький інструктаж:
	13. Керування вогнем                                              8
	Р а з о м :                                                      48 год.

є) Організація війська

	1. Загальні зауваження: збройна сила та її завдання               2 год.
	2. Загальний військовий обов'язок                                 2
	3. Особовий склад збройної сили                                   4
	4. Військо (армія)                                                6
	5. Військове навчання                                             3
	6. Озброєння                                                      3
	7. Організація вермахту                                           2
	8. Організація червоної армії                                     2
	9. Схема організації УПА                                          2
	10. Схема організації повстанського полку                         2
	11. Пояснення військових термінів                                 2
	Р а з о м :                                                      30 год.

ж) Інтендантура

	1. Загальні зауваження                                            2 год.
	2. Група постачання й евакуації                                   6
	3. Група комунікації і транспорту                                 2
	4. Вартість видів продуктів харчування та їх кальорійність        4
	5. Схема адміністрації постачання                                 2
	Р а з о м :                                                      16 год.

з) Розвідка

	1. Загальні зауваження: революційна пильність та конспірація      4 год.
	2. Поборювання шпіонажу та диверсії                               4
	3. Організація закордонних розвідувальних осередків               4
	4. Військова польова жандармерія                                  1
	5. Польові суди                                                   1
	Р а з о м :                                                      14 год.

і) Зв'язок

	1. Роди зв'язку                                                   2 год.
	2. Азбука Морзе                                                   6
	3. Засоби зв'язку в рої                                           1
	4. Засоби зв'язку в чоті                                          1
	5. Засоби зв'язку в сотні                                         1
	6. Засоби зв'язку в курені                                        1
	7. Схема телефонного сполучення
	   командного пункту командира куреня                             2
	Р а з о м :                                                      14 год.

ї) Військове книговодство та кореспонденція і звітування

	1. Роди військових книг та їх ведення                             3 год.
	2. Накази, зведення, кореспонденція, звітування                   3
	Р а з о м :                                                       6 год.

й) Санітарна служба

	1. Військова гігієна                                              2 год.
	2. Загальні поняття про заразні недуги                            2
	3. Гігієна під час постою та маршів                               2
	4. Гігієна харчування, кальорійна вартість харчів                 2
	Р а з о м :                                                       8 год.

ж) Політичне виховання

	На основі спеціяльного пляну, разом займає                       24 год.

13. Програма для підстаршинських шкіл (повний вишкіл)

I. Вишкіл рядового повстанця

	Порядок предметів навчання і кількість годин:
	— Польова служба                               86 год.
	— Зброєзнавство                                36
	— Впоряд                                       33
	— Стрілецький вишкіл                           30
	— Піонерка та мінерка                          31
	— Внутрішня служба                             33
	— Теренознавство                               16
	— Санітарна служба                              5
	— Політичне виховання                          48
	Р а з о м :                                   318 год.

а) Польова служба

	Поодинокий повстанець:
	1. Загальне положення                                             1 год.
	2. Повстанець у наступі                                           2
	3. Повстанець в обороні                                           2
	4. Зорець                                                         2
	5. Зв'язковий                                                     2
	6. Секрет                                                         2
	7. Польова стійка                                                 3
	8. Стежа в розвідці                                               4
	9. Три повстанці в засідці                                        4
	10. Співдія двох-трьох повстанців у різних бойових ситуаціях      6
	11. Поведінка в маршах та маршова дисципліна                      2
	12. Поведінка на постоях                                          1
	Повстанський рій: 
	13. Загальне положення                                            1 год.
	14. Повстанський рій у наступі                                    6
	15. Повстанський рій в обороні                                    6
	16. Повстанський рій в засідці                                    8
	17. Повстанський рій на стежі                                     8
	18. Повстанський рій у похідній охороні                           8
	19. Повстанський рій на чатах                                     8
	20. Повстанський рій у самостійних бойових
	    та пропагандистських маневруваннях                           10
	Р а з о м :                                                      86 год.

б) Зброєзнавство

	Рушниці:
	системи Мосіна, вз. 1891/30;
	системи Мавзера, вз. 1898;
	мадярська рушниця.
	1. Бойові властивості рушниці                                     1 год.
	2. Розбирання і складання рушниці                                 2
	3. Опис частин та їх призначення                                  2
	4. Чищення й змазування рушниці                                   1
	Скоростріли:
	російський скоростріл "Дегтяров";
	російський станковий скоростріл;
	чеський скоростріл „Збройовка";
	мадярський ручний скоростріл;
	німецький скоростріл МҐ;
	5. Бойові властивості скоростріла                                 5 год.
	6. Розбирання та складання скоростріла                            3
	7. Опис головних частин та їх призначення                         3
	8. Взаємодія частин скоростріла                                   3
	9. Чищення та змазування скоростріла                              1
	Автомати:
	російські ППД, ППШ, ППС;
	німецький автомат МП 40, 42;
	чеський МП.
	10. Бойові властивості автомата                                   2 год.
	11. Розбирання і складання автомата                               3
	12. Опис частин та їх призначення                                 3
	13. Взаємодія частин                                              2
	14. Чищення та змазування                                         1
	Гранати:
	російські: ручна граната Дем'янова, РГД, Ф1;
	німецькі: штильграната й аерграната;
	мадярські ручні гранати.
	15. Бойові властивості гранат і способи їх застосування
	    в різних бойових умовах                                       3 год.
	16. Будова гранат, опис і призначення їх поодиноких частин        2
	Р а з о м :                                                      36 год.

в) Впоряд

	1. Основні положення                                              3 год.
	2. Ходи і біг                                                     3
	3. Звороти                                                        3
	4. Хвати рушницею                                                 4
	5. Віддавання почесті                                             3
	6. Зімкнені лади рою                                              3
	7. Збірки, рівняння, відчислення                                  3
	8. Зміна ладів                                                    5
	9. Розімкнені (вільні) лади рою                                   6
	Р а з о м :                                                      33 год.

г) Стрілецький вишкіл

	Внутрішня балістика:
	1. Причини запалювання пороху, дія порохових газів
	   й лет кулі в цівці                                             1 год.
	Зовнішня балістика:
	2. Лет кулі після виходу з цівки: траєкторія лету кулі,
	   й чинники, що діють на сформування траєкторії                  3 год.
	3. Пробивна сила кулі                                             1
	Наука стріляння:
	4. Стрілецькі положення                                           5 год.
	5. Тримання рушниці при стрілянні, націлювання,
	   вибір цілі, оцінка відстані до 800 м,
	   наставлення мірника та віддання стрілу                         8
	6. Вогнева дисципліна                                             1
	7. Трикутник блудів                                               2
	8. Стріляння до літаків                                           3
	9. Нічне стріляння                                                2
	10. Вишукування, займання, зміна вогневої позиції
	    для поодинокого повстанця і для скоростріла                   4
	Р а з о м :                                                      30 год.

ґ) Піонерка і мінерка

	Самовкопування:
	1. Гніздо для одного повстанця в лежачому положенні               1 год.
	2. Гніздо для одного повстанця до стріляння з коліна              1
	3. Скорострільне гніздо для стріляння в лежачому положенні        2
	Маскування:
	4 Загальні основи маскування                                      2 год.
	5. Маскування повстанських позицій                                1
	Мінерка:
	6. Загальне положення                                             1 год.
	7. Вибухові речовини                                              2
	8. Приладдя для спричинення вибуху (капслі, шнури)                2
	9. Способи зривання                                               4
	10. Обрахунки при зриванні                                        5
	11. Місця загороджень                                             2
	12. Розвідка й усування мін                                       4
	13. Роди мін: російські, німецькі, мадярські                      4
	Р а з о м :                                                      31 год.

д) Внутрішня служба

	1. Прикмети воїна-революціонера УПА                               2 год.
	2. Права й обов'язки повстанця                                    2
	3. Військові ступені в УПА                                        1
	4. Відношення підлеглого до зверхника                             2
	5. Нагороди і покарання                                           2
	6. Організація вартової служби                                    3
	7. Завдання вартової служби                                       3
	8. Організація варт та їх озброєння                               2
	9. Відправа варт, кличка                                          2
	10. Зміна варт                                                    2
	11. Зміна стійок                                                  2
	12. Порядок на вартівні                                           2
	13. Права та обов'язки стійкового                                 3
	14. Обов'язки коменданта варти і його заступника                  1
	15. Підготовка варт до служби                                     1
	16. Дії варт у випадку ворожого нападу                            2
	Р а з о м :                                                      33 год.

е) Теренознавство

	1. Типи терену та їх характеристика                               4 год.
	2. Теренові предмети                                              4
	3. Орієнтація в терені                                            6
	4. Опис компаса й бусолі, їх практичне застосування               2
	Р а з о м :                                                      16 год.

є) Санітарна служба

	1. Особиста гігієна стрільця                                      1 год.
	2. Перша допомога і рятування поранених з поля бою                4
	Р а з о м :                                                       5 год.

ж) Політичне виховання

	Відбувається на основі спеціяльної програми; разом               48 год.

ІІ. Вишкіл кандидатів на підстаршин

	Порядок предметів навчання і кількість годин:
	— Польова служба                                 72 год.
	— Впоряд                                         13
	— Стрілецький вишкіл                             16
	— Піонерка і мінерка                             22
	— Внутрішня служба                               23
	— Картознавство                                  50
	— Організація війська                            19
	— Зв'язок                                        14
	— Санітарна служба                                8
	— Політичне виховання                            24
	Р а з о м :                                     261 год.

а) Польова служба

	Повстанська чота:
	1. Загальне положення                                             3 год.
	2. Повстанська чота в наступі                                     3
	3. Повстанська чота в обороні та вихід з оточення                 4
	4. Повстанська чота в засідці                                     4
	5. Повстанська чота в нападі на ворожі об'єкти                    4
	6. Повстанська чота в зустрічі з ворожою засідкою                 4
	7. Марші та їх забезпечення                                       5
	8. Постої в населених пунктах, у лісі та їх забезпечення          4
	Повстанська сотня:
	9. Загальне положення                                             2 год.
	10. Повстанська сотня в наступі                                   5
	11. Повстанська сотня в обороні та вихід з оточення               8
	12. Повстанська сотня в засідці                                   6
	13. Повстанська сотня в нападі на ворожі об'єкти                  6
	14. Організація маршів та їх забезпечення                         5
	15. Організація постоїв у населених пунктах, у лісі
	    та їх забезпечення                                            5
	16. Рейди                                                         6
	Р а з о м :                                                      72 год.

б) Впоряд

	1. Загальні зауваження до впоряду                                 2 год.
	2. Спосіб проведення вишколу                                      1
	3. Зімкнені лади рою, чоти, сотні                                 4
	4. Розімкнені лади, розгортання                                   4
	5. Втримання зв'язку і напрямку та
	   носіння зброї  у вільних ладах                                 2
	Р а з о м :                                                      13 год.

в) Стрілецький вишкіл

	1. Оцінка відстані до 800 м                                      3 год.
	2. Вогневі накази, визначення і вказання
	   цілі та подавання віддалі                                     2
	3. Точка націлювання                                             2
	4. Кут скорострільного та автоматного вогню                      2
	5. Керування вогнем у поспіху                                    1
	6. Приготування до нічного стріляння                             2
	7. Стріляння до літаків                                          4
	Р а з о м :                                                     16 год.

г) Піонерка і мінерка

	1. Переправа: по мосту, вбрід, по льоду та на підручних засобах  5 год.
	2. Переправи під ворожим обстрілом                               2
	3. Форсування переправи                                          2
	4. Маскування слідів під час маршу та постою -
	   взимку та влітку, маскування засідки                          5
	5. Розвідка об"єкта, призначеного до зірвання                    2
	6. Способи забезпечення підготовчих робіт і зриву                4
	7. Підхід                                                        2
	Р а з о м :                                                     22 год.

ґ) Внутрішня служба

	1. Прикмети й поведінка командира                                2 год.
	2. Права й обов'язки командира щодо підлеглого                   2
	3. Нагороди й покарання в УПА                                    2
	4. Внутрішній порядок на постоях                                 3
	5. Черговий підстаршина, його права та обов'язки                 4
	6. Обов'язки коменданта варти                                    3
	7. Організація вартової служби                                   3
	8. Завдання вартової служби                                      2
	9. Контрольні органи варт, їх права і обов'язки                  2
	Р а з о м :                                                     23 год.

д) Картознавство

	1. Мірила (поділка)                                              6 год.
	2. Вишукування мірил карт                                        4
	3. Написи та числа на картах                                     4
	4. Способи зображення різьби терену на картах                   10
	5. Топографічні знаки (символіка)                                4
	6. Азимути                                                       4
	7. Визначення кута нахилу спаду гори                             4
	8. Визначення точок та полів, які не проглядаються               4
	9. Поділ військових карт                                         4
	10. Рисування військових карт і шкіців                           6
	Р а з о м :                                                     50 год.

е) Організація війська

	1. Збройна сила та її завдання                                   2 год.
	2. Загальний військовий обов'язок                                2
	3. Особовий склад збройної сили                                  4
	4. Озброєння                                                     1
	5. Організація вермахту                                          2
	6. Організація червоної армії                                    2
	7. Схема організації УПА                                         2
	8. Схема повстанського полку                                     2
	9. Пояснення військових термінів                                 2
	Р а з о м :                                                     19 год.

є) Зв'язок

	1. Вид й зв'язку                                                 2 год.
	2. Азбука Морзе                                                  6
	3. Засоби зв'язку в рої                                          1
	4. Засоби зв'язку в чоті                                         1
	5. Засоби зв'язку в сотні                                        1
	6. Засоби зв'язку в курені                                       1
	7. Схема телефонного зв'язку
	   командного пункту командира куреня                            2
	Р а з о м :                                                     14 год.

ж) Санітарна служба

	1. Військова гігієна                                             2 год.
	2. Загальні поняття про заразні недуги                           2
	3. Гігієна в час постоїв і маршів                                2
	4. Гігієна і кальорійна вартість харчів                          2
	Р а з о м :                                                      8 год.

з) Політичне виховання

	Відбувається на основі спеціяльної програми; разом              24 год.

14. Програма для підстаршинських шкіл (скорочений вишкіл)

I. Вишкіл рядового повстанця

	Порядок предметів навчання і кількість годин:
	— Польова служба                                 66 год.
	— Зброєзнавство                                  36
	— Впоряд                                         33
	— Стрілецький вишкіл                             30
	— Піонерка та мінерка                            31
	— Внутрішня служба                               33
	— Санітарна служба                                5
	Р а з о м :                                     234 год.

а) Польова служба

	Поодинокий повстанець:
	1. Загальне положення                                            1 год.
	2. Повстанець у наступі                                          2
	3. Повстанець в обороні                                          2
	4. Зорець                                                        2
	5. Зв'язковий                                                    2
	6. Секрет                                                        3
	7. Польова стійка                                                2
	8. Стежа в розвідці                                              4
	9. Три стрільці в засідці                                        4
	10. Співдія двох-трьох повстанців
	    у різних бойових ситуаціях                                   5
	11. Поведінка в маршах та маршова дисципліна                     2
	12. Поведінка на постоях                                         1
	Повстанський рій:
	13. Загальне положення                                           1 год.
	14. Повстанський рій у наступі                                   4
	15. Повстанський рій в обороні                                   4
	16. Повстанський рій в засідці                                   5
	17. Повстанський рій на стежі                                    5
	18. Повстанський рій у похідній охороні                          5
	19. Повстанський рій на чатах                                    5
	20. Повстанський рій у самостійних бойових
	    та пропагандистських маневруваннях                           7
	Р а з о м :                                                     66 год.

б) Зброєзнавство

	Рушниці:
	системи Мосіна, вз. 1891/30;
	системи Мавзера, вз. 1898;
	мадярська рушниця.
	1. Бойові властивості рушниці                                    1 год.
	2. Розбирання і складання рушниці                                2
	3. Опис частин та їх призначення                                 2
	4. Чищення й змазування рушниці                                  1
	Скоростріли:
	російський скоростріл „Дегтяров";
	російський станковий скоростріл;
	чеський скоростріл „Збройовка";
	мадярський ручний скоростріл;
	німецький скоростріл МҐ:
	5. Бойові властивості скоростріла                                5 год.
	6. Розбирання та складання скоростріла                           3
	7. Опис головних частин та їх призначення                        3
	8. Взаємодія частин скоростріла                                  2
	9. Чищення та змазування                                         1
	Автомати:
	російські ППД, ППШ, ППС;
	німецький МП 40, 42;
	чеський МП.
	10. Бойові властивості автомата                                  2 год.
	11. Розбирання і складання автомата                              3
	12. Опис частин та їх призначення                                3
	13. Взаємодія частин                                             2
	14. Чищення та змазування                                        1
	Гранати:
	російські: ручна граната Дем'янова, РГД, Ф1;
	німецькі: штильграната й аерграната;
	мадярські ручні гранати.
	15. Бойові властивості гранат
	    і способи застосування їх в різних бойових умовах            3 год.
	16. Будова гранат, опис, призначення поодиноких частин           2
	Р а з о м :                                                     36 год.

в) Впоряд

	1. Основні положення                                             3 год.
	2. Ходи й біг                                                    3
	3. Звороти                                                       3
	4. Хвати рушницею                                                4
	5. Віддавання почесті                                            3
	6. Замкнені лади рою                                             3
	7. Збірки, рівняння, відчислення                                 3
	8. Зміна ладів                                                   5
	9. Розімкнені (вільні) лади рою                                  6
	Р а з о м :                                                     33 год.

г) Стрілецький вишкіл

	Внутрішня балістика:
	1. Причини запалювання пороху, дія порохових газів
	   й лет кулі в цівці                                            1 год.
	Зовнішня балістика:
	2. Лет кулі по виході з цівки: траєкторія лету кулі
	   й чинники, що діють на формування траєкторії                  3 год.
	3. Пробивна сила кулі                                            1
	Наука стріляння:
	4. Стрілецькі постави                                            5 год.
	5. Тримання рушниці при стрілянні, націлювання, вибір цілі,
	   оцінка віддалей до 800 м, наставлення мірника
	   та віддання стрілу                                            8
	6. Вишукування, займання, зміна вогневої позиції
	   для поодинокого стрільця та для скоростріла                   4
	7. Вогнева дисципліна                                            1
	8. Трикутник блудів                                              2
	9. Стріляння до літаків                                          3
	10. Нічне стріляння                                              2
	Р а з о м :                                                     30 год.

ґ) Піонерка та мінерка

	Самообкопування:
	1. Гніздо для повстанця в лежачому положенні                     1 год.
	2. Гніздо для стріляння з коліна                                 1
	3. Гніздо для стріляння із скоростріла в лежачому положенні      2
	Маскування:
	4. Загальні основи маскування                                    2 год.
	5. Маскування повстанських становищ                              1
	Мінерка:
	6. Загальне положення                                            1 год.
	7. Вибухові речовини                                             2
	8. Приладдя для спричинення вибуху (капелі, шнури)               2
	9. Способи зривання                                              4
	10. Обрахунки при зривах                                         5
	11. Місця загороджень                                            2
	12. Розвідка та усування мін                                     4
	13. Роди мін: російські, німецькі, мадярські                     4
	Р а з о м :                                                     31 год.

д) Внутрішня служба

	1. Прикмети воїна-революціонера УПА                              2 год.
	2. Права й обов'язки повстанця                                   2
	3. Військові ступені в УПА                                       1
	4. Відношення підлеглого до командира                            2
	5. Нагороди й покарання                                          2
	6. Організація військової служби                                 3
	7. Завдання вартової служби                                      3
	8. Організація варт та їх озброєння                              2
	9. Відправа варт, кличка                                         2
	10. Зміна варт                                                   2
	11. Зміна стійок                                                 2
	12. Порядок на вартівні                                          2
	13. Права та обов'язки службового                                3
	14. Обов'язки коменданта варти і його заступника                 2
	15. Підготовка варт до служби                                    1
	16. Організація варт та їх озброєння                             2
	17. Дії варт у випадку ворожого нападу                           2
	Р а з о м :                                                     33 год.

е) Санітарна служба

	1. Особиста гігієна стрільця                                     1 год.
	2. Перша допомога і рятування поранених з поля бою               4
	Р а з о м :                                                      5 год.

II. Вишкіл кандидатів на підстаршин

	Порядок дисциплін і кількість годин:
	— Польова служба                                 72 год.
	— Стрілецький вишкіл                             16
	— Піонерка та мінерка                            22
	— Внутрішня служба                               23
	— Впоряд                                         13
	— Топографія                                     15
	— Санітарна служба                                8
	Р а з о м :                                     169 год.

а) Польова служба

	Повстанська чота:
	1. Загальне положення                                            3 год.
	2. Повстанська чота в наступі                                    3
	3. Повстанська чота в обороні та вихід з оточення                4
	4. Повстанська чота в засідці                                    4
	5. Повстанська чота в нападі на ворожі об'єкти                   4
	6. Повстанська чота в зустрічі з ворожою засідкою                4
	7. Марші та їх забезпечення                                      5
	8. Постої в населених пунктах, в лісі та їх забезпечення         4
	Повстанська сотня:
	9. Загальне положення                                            2 год.
	10. Повстанська сотня в наступі                                  5
	11. Повстанська сотня в обороні і вихід з оточення               8
	12. Повстанська сотня в засідці                                  6
	13. Повстанська сотня в нападі на ворожі об'єкти                 6
	14. Організація маршів та їх забезпечення                        5
	15. Постої в населених пунктах, в лісі та їх забезпечення        5
	16. Рейди                                                        6
	Р а з о м :                                                     72 год.

б) Стрілецький вишкіл

	1. Оцінка відстані до 800 м                                      3 год.
	2. Вогневі накази, визначення і вказання цілі
	   та подавання відстані                                         2
	3. Точка націлювання                                             2
	4. Суть вогню скорострілів та автоматів                          2
	5. Керування вогнем в поспіху                                    1
	6. Приготування до нічного стріляння                             2
	7. Стріляння до літаків                                          4
	Р а з о м :                                                     16 год.

в) Піонерка й мінерка

	1. Переправа: по мосту, вбрід, по льоду
	   та на підручних предметах                                     5 год.
	2. Форсування переправ                                           2
	3. Переправа під ворожим обстрілом                               2
	4. Маскування слідів під час маршів і постоїв,
	   влітку і взимку; маскування засідки                           5
	5. Розвідка об'єкта, призначеного до зірвання                    2
	6. Спосіб забезпечення підготовчих робіт і зриву                 4
	7. Підхід                                                        2
	Р а з о м :                                                     22 год.

г) Внутрішня служба

	1. Прикмети й поведінка командира                                2 год.
	2. Права й обов'язки командира щодо підлеглого                   2
	3. Нагороди й покарання в УПА                                    2
	4. Внутрішній порядок на постоях                                 3
	5. Чергові підстаршини та їх обов'язки                           4
	6. Обов'язки коменданта варти                                    3
	7. Організація вартової служби                                   3
	8. Завдання вартової служби                                      2
	9. Контрольні органи варт, їх права і обов'язки                  2
	Р а з о м :                                                     23 год.

ґ) Впоряд

	1. Загальні зауваження до впоряду                                2 год.
	2. Способи проведення вишколу                                    1
	3. Зімкнені лади рою, чоти, сотні                                4
	4. Розімкнені лади, розгортання                                  4
	5. Втримування зв'язків і напрямку
	   та носіння зброї у вільних ладах                              2
	Р а з о м :                                                     13 год.

д) Топографія

	1. Читання карт                                                  3 год.
	2. Теренознавство                                                4
	3. Рисування плянів і шкіців                                     3
	4. Орієнтація в терені за картою, компасом
	   та різними природними прикметами                              5
	Р а з о м :                                                     15 год.

е) Санітарна служба

	1. Військова гігієна                                             2 год.
	2. Загальне поняття про заразні хвороби                          2
	3. Гігієна під час постоїв і маршів                              2
	4. Гігієна і кальорійна вартість харчових продуктів              2
	Р а з о м :                                                      8 год.

Ґ. КОМАНДИР

Український народ, хоч і поневолений, хоче й мусить жити як вільний народ на своїй власній землі, тому веде вперту боротьбу, бо лише боротьбою може це право здобути. Те, що він має найдорожче, — молодь, той справжній свій цвіт — він віддає до УПА, яка повинна здобути незалежність народові, а пізніше її оберігати.

Кожна армія складається з командирів та бійців. Большевики в намаганні обійтися без старшин, щоб „всьо било равно", в перших днях існування „червоної гвардії" відмовилися вводити військові ступені та відзначення. Але життя показало, що у війську мусить бути хтось старший, хто керував би вояцькою масою. Сама природа дбає про те, щоб і звичайне стадо мало свого провідника, що керує стадом та слідкує за його безпекою. Тож і большевики, в розріз зі своєю марксистською доктриною, змушені були спочатку відновити військові ступені а під час Другої світової війни — навіть давні військові відзначення, які топили в морі крові революції.

1. Дефініція

Збройна сила має завдання здобувати або берегти незалежність своєї держави. Органами збройної сили є командири та їхні штаби.

Термін „командир" — чужий українській мові, його можна б замінити словом „верховод" Отож, командир — це людина, що верховодить, проводить, видає накази підлеглим, підкомандним.

Завдання командирів і бійців великі й почесні. Та між завданнями одних і других є певного обсягу різниця. Бо тоді як рядовий боєць відповідає лише за себе та за виконання отриманого особистого завдання, на командира кладеться відповідальність:

— за відділи, майно та за довірених йому людей;

— за плянування та здійснення бойових дій;

— за виконання доручених йому завдань.

Обов'язки командира. „Бойовий правильник піхоти" (частина 1, статті 18, 19, 20, 21 визначає обов'язки командира в наступний спосіб:

§ 18. Командир несе повну відповідальність за стан і бойову готовність свого підвідділу; (частини), за організацію керування ним і за його дії в бою.

§ 19. Командир зобов'язаний:

— забезпечити високий морально-політичний стан, військову дисципліну, боєздатність і бойову готовність підлеглих;

— сміливо брати на себе відповідальність за бойові дії;

— бути для підлеглих постійним зразком активности, безумовної хоробрости аж самопожертви, прикладом самоопанування, витривалости, зарадности, особливо в найважчі хвилини бою, щоб тим спричинитися до виконання бойового завдання;

— вміло командувати своїм підвідділом (частиною) в бою;

— безупинно підвищувати свою військову, політичну підготовку;

— відмінно знати свою зброю та технічне приладдя і вміло їх застосовувати;

— вивчати технічні засоби і прийоми боротьби ворога;

— постійно підвищувати підготовку своїх підлеглих, вимагаючи, щоб вони досконало знали свою зброю, стали мистцями своєї справи і без помилок били ворога;

— знати стан свого підвідділу (частини), особливості командирів і бійців, їх настрої, рівень вишколу, наявність і стан матеріяльної частини, боєприпасів, харчів, одягу, взуття і всього необхідного для бою та для життя;

— дбати про відпочинок, умови побуту та потреби підлеглих, відзначати їх подвиги, карати за провини, забезпечувати бойову згуртованість і збереження бойових традицій частини.

§ 20. Для вирішення кожного завдання необхідна розумна ініціятива, воєнна хитрість, обман ворога і кмітливість.

§ 21. Командир повинен бути прикладом революційної пильности, сторожкости в боротьбі зі шпигунством, шкідництвом і диверсіями та вимагати цього від своїх підлеглих;

— суворо зберігати військову таємницю; твердо викорінювати різні шкідливі і неправдиві вістки.

2. Бойові прикмети командира

Щоб командир стояв на висоті свого завдання, „Бойовий правильник піхоти" ставить такі вимоги до його характеру:

1) він повинен бути зразком активности для підлеглих;

2) хоробрим аж до самопожертви;

3) прикладом самоопанування;

4) прикладом витривалости;

5) прикладом зарадности, особливо в найважчі хвилини бою, щоб тим спричинитися до виконання бойового завдання.

Приклади.

До 1). Бути для підлеглих зразком активности — це значить, що командир використовує всі сили для піднесення ідейної і бойової вартости свого відділу та всі можливості для нищення ворога.

— Як зразок великої активности, подаю сл. п. підполковника Коника. Він, будучи ще чотовим у курені „Гайдамаків", разом зі своїми „пташками" (стрільці в його чоті мали псевдоніми птахів) будував барикади, а щоб його „пташки" пристойно виглядали, сам їх стриг і голив. Як сотенний та інструктор старшинської школи „Оленів", дуже солідно готувався до викладів. У бойових акціях завжди був попереду. За лінією Керзона большевики та їх польські прислужники боляче відчували його активність,

— Поручник Гамалія, герой „Чорного Лісу", надзвичайно активний старшина УПА, коли був вільний від занять (а це траплялося дуже рідко), готував різні скечі та „ватри", щоб урізноманітнити їхнє життя.

— Всі, що знали сл. п. крайового провідника Роберта, захоплювались його надзвичайною енергією та активністю. Він, хоч сам не був вояком УПА, був з нею міцно зв'язаний. У час творення української збройної сили в Галичині я не раз мав нагоду зустрічатися з Робертом, тоді лиш обласним керівником Станиславівщини. Такі проблеми, як сон та харчування, були в нього на останньому місці. На добу вистачало йому 2-4 години відпочинку, склянка чаю та сухарик були його звичайною стравою. Незважаючи на велику перепрацьованість, знаходив час на організацію УНС, а потім УПА. Справа української збройної сили надзвичайно захоплювала його. Він для неї жив, для неї працював, за неї загинув.

До 2). Найважливішою прикметою командира повинна бути відвага. Вона створює серед вояків бойовий дух, підносить до геройських учинків. Командир не відважний, а з заячою душею збуджує серед повстанців страх, упередженість, недовір'я. Відважного ж командира військо обожнює. Історія УПА знає безприкладні геройства командирів та бійців.

Після переходу німецько-большевицького фронту багато провідників ОУН перебувало в Чорному Лісі. Восени 1944 р. большевики провели там велику облаву. Щоб зробити можливим безпечний вихід з оточення, курінний Гамалія притягнув на свій відділ найсильніший ворожий удар. У тому бою 1.11.1944 р. командир Гамалія, важко поранений, добив себе пострілом з пістолі. Таким чином сл.п. поручник Гамалія пожертвував своїм життям, щоб урятувати провідників.

— Гонта, командир відділу „Рисі", був відомий як дуже ідейний старшина УПА. Повстанці цінували його чесність, хоробрість та батьківську опіку. Про його хоробрість і любов до вояків свідчить такий епізод. Відділ „Рисі", повернувшись із рейду на Закарпатську Україну, зупинився в селі Липовцях. Одержавши від розвідки відомість, що в селі Ясені большевиків немає, відділ наблизився до села. Сотенний Гонта наказав відділові затриматися в лісі, а сам їз ройовим Левом та одним стрільцем пішов перевіряти крайні хати села. Коли повстанці наблизилися до крайніх хат, на них посипалися скорострільні кулі, від яких ройовий Лев упав убитий, а стрілець був поранений. Сотенний Гонта, незважаючи на велику небезпеку (п'ять метрів за ним були большевики), взяв пораненого стрільця на плечі та виніс до відділу в ліс.

— Легендарний Бей, командир відділу "Хорти", в бою був завжди попереду. З усіх командирів УПА він був найбільше разів поранений. За великі бойові заслуги його відзначено Золотим Хрестом Бойової Заслуги та найбільшою кількістю зірок за поранення.

3.8.1945 р. відділ "Летуни" затримався на постій у селі Ляховичах Зарічних. Того ж вечора сотенний Середній скликав зібрання населення у читальні. Після зібрання, коли старші розійшлися додому, в читальні залишився ще гурт молоді та дехто з командного складу. Враз на залишених посипалися скорострільні та рушничні постріли. То большевики, скрито підійшовши до читальні, уклали зброю на вікнах і відкрили вогонь. Ройовий Кропка кинув гранату і, убивши большевицького кулеметника, разом з ройовим Розбійником відкрив вогонь по напасниках; один — з мадярського скоростріла, другий — з автомата. Ситуація була врятована, большевики втекли. Але там залишився поранений у шию чотовий Мороз. Вранці другого дня знайшли його большевики в городі. Під час слідства і тортур він для для большевиків мав незмінну відповідь: „Убийте!" або: „Робіть, що хочете, я вам і так нічого не скажу." Не видобувши з нього жодних відомостей, його прокололи багнетом. Хоч у тому з одного боку, бачимо поважну помилку тактичного порядку, то з другого — також велике геройство молодих командирів, що, незважаючи на небезпеку, зробили можливим вихід цивільних людей з ворожої пастки та прикладом чотового Мороза показали, що навіть поранені в руках ворога, під час тортур, вміють берегти військову таємницю.

До 3). Бути прикладом самоопанування — це значить уміти втримати рівновагу духу в усіх випадках життя. У партизанці бувають різні хвилини; бувають хвилини радости, але переважають хвилини небезпеки, коли нерви інколи відмовляють. Командирові в жодному випадку не можна втрачати рівноваги духу. Кожне його занепокоєння і страх передаються війську. В критичні хвилини вояки дивляться лише на командира, чекаючи від нього порятунку. Неспокій та втрата контролі над нервами від командира найлегше передається воякам, які, керовані не розумом, а страхом, перемінюються у сполошене стадо. Тоді настає розгром навіть найхоробрішої бойової частини чи армії. Історія воєн знає багато випадків паніки війська, яке, охоплене жахом, кидало власні позиції та серед найбільшого переполоху втікало. У битві під Ватерлоо непереборна французька армія зазнала розгрому лише тому, що Наполеон, прибитий нападом епілепсії, у вирішальну хвилину не міг покерувати армією, а ця, попавши в паніку, кинулася до втечі. Під Берестечком хтось крикнув, що втікає козацька старшина, а тоді кинулось утікати й козацтво. Це була причина великої поразки, хоч перед тим були надії на перемогу.

9.1.1945 р. одна сотня куреня "Зубри" повела бій у Горожанці Великій Комарівського району. Як розповідав потім учасник, „наше становище було погане. Оточені з усіх боків большевиками, що своєю силою переважали нас кількаразово, ми майже виразно бачили безвихідь. Та бадьорість не занепадала, ніхто не падав у зневіру..." В тому бою загинуло 20 повстанців. Та зазнав утрат також і ворог, що недорахувався 304 вояків убитими, 90 пораненими, двох знищених автомашин, однієї танкетки та одного танка.

4.3.1947 р. відділ КБП (корпус безпєченьства публічного) силою 500-600 чоловік, ступаючи по слідах на снігу, натрапив на два відділи УПА, які зупинилися в лісовому масиві Турниці (Перемищина). Повстанські відділи негайно розгорнулися в розстрільну та привітали ворога цільним вогнем. Головний ворожий натиск зосереджувався на одному крилі відділу, де саме а ту пору засіклись б власних скорострілів. Дійшло до бою на найближчу відстань. Повстанці боролися з надзвичайним завзяттям. Упродовж двох годин тільки на одному крилі ворог втратив 40 людей убитими. Проте 13 убитих було і на повстанському боці. Врешті після тривалого опору наші відділи, продовжуючи оборону, розпочали пляновий відступ. З боєвища підібрано всіх наших поранених. Відступ був дуже вдалий. Хоч усі довколишні села були щільно обставлені ворогом, відділи пробоєм увійшли в село Грольову, взяли підводи для поранених і відійшли далі. Відступ утруднював глибокий сніг, що сягав вище грудей. Коні грузнули й не могли йти. Тоді в сани з пораненими запряглися самі повстанці і тягнули їх під густим ворожу обстрілом. Своїх командирів повстанці охороняли від ворожого обстрілу власними грудьми. Командири ж, в свою чергу, несли на руках поранених, підтримували слабших та виснажених повстанців. Вкінці, втомлений важким маршем, зазнавши значних втрат, ворог припинив переслідування.

До 4). Командир, що визначив перед собою одну мету і до неї вперто прагне, рідко коли натрапляє на невдачі. Щоб виробити в собі таку прикмету й таку силу характеру, командир повинен постійно працювати над власним удосконаленням. Усі свої обов'язки він повинен виконувати так, щоб не було розбіжности між його постановами і діями. Всі накази командирів він мусить виконувати бездоганно. Так само вимогливо він повинен ставитися й до підлеглих вояків. За всі провини вояки повинні каратись, але також треба відзначати їхні заслуги, розвиваючи ініціятиву та сприяючи росту активности. Щодо ворога командир послідовний — нищить його завжди і всюди.

Для кожного повстанського командира зразком витривалости повинна бути лицарська постать козацького полковника Богуна. Богун — козацький старшина, що партизанську тактику довів доверху досконалости, старшина, що не визнавав жодних компромісів, вірив лиш у силу власного народу. Його життя — це безупинне служіння Україні та охорона українських границь.

До 5). Підприємливість та вміння зарадити в скрутній ситуації — це прикмети всіх повстанців, і ними, зокрема, повинен відзначатися повстанський командир. Йому часто доводиться рейдувати зі своїм відділом по неопанованих околицях, інколи за межами України. Тому він повинен добре розумітися в людях, орієнтуватися в теренах та в кожній ситуації давати собі раду.

3. Командир зобов'язаний

1. Забезпечити високий морально-політичний рівень повстанців. На анкетне запитання "Що таке військо?" один правник дав таку відповідь: „Військо — це люди різного походження, різких занять і освіти, убрані в однострої і військове вишколені, щоб порушуватися наголос команди в один такт, як манекени".

Це дуже злослива дефініція. На жаль, багато наших громадян її приймають за правдиву. Вони приймають військо за якусь бездушну масу, що знає лише стереотипне "так е" й на голос команди в один такт порушується. Можливо, що якесь військо саме таке. Але не таке військо повстанське. Чим же відзначається повстанська армія?

Вона відзначається високим морально-політичним рівнем, великою дисципліною, боєздатністю та бойовою готовністю. Те, що повстанські відділи характеризуються такою високою якістю, якої часто не мають навіть війська суверенних держав, то в цьому заслуга командирів, їхнього великого вкладу праці та їхніх особистих духових вартостей.

Військо — це не бездушна маса. Щоб змогти цю масу повести, треба пізнати її збірну психіку, знати, „чим вона дихає". У старшинських школах чужих армій є спеціяльні виклади на тему „Психології війська", на яких цей предмет грунтовно вивчається. Наші командири повстанських відділів такого вишколу не проходили. Знання та вміння вести відділи вони набули в постійному перебуванні з вояками, в постійному спостереженні. Людям, непричетним до партизанського життя, перебування командира між рядовими повстанцями може здатися приниженням командира до рівня злиття з ними і з можливим полишенням порожнього титулу „друже командир". Але насправді таке може статися лише тоді, коли командир не вміє зберігати свій командирський престиж. Дійсно, своїм зовнішнім виглядом командир мало відрізняється від інших повстанців, а найменше він відзначається вибагливішим одностроєм. Але каже народна приповідка: „Не питай, як ся маєш, подивися пізнаєш". Командир — це людина, яка відрізняється від загалу повстанців якостями. У відділі під керівництвом справжнього командира спостерігається також високий морально-політичний рівень рядового вояцтва. В ньому військо — не химерна, не мінлива маса, здатна жити й похитуватися за настроями хвилини; це — вояки з лицарською честю, спадкоємці слави воїнів Святослава Завойовника, козаків та українських армій найновіших часів. Це вояки-патріоти, які знають, за що воюють, а тому в ім'я визволення українського народу вони будуть боротися з усіма ворогами та залишаться вірними тій Ідеї аж до смерти.

2. Виробити військову дисципліну серед підлеглих. У присязі вояка УПА є таке речення: "Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном". Поняття дисципліни — широке. Не раз чуємо такі вислови, як „трудова дисципліна", „військова дисципліна". Про трудову дисципліну зокрема багато горлає совєтська пропаганда. Нас, вояків, цікавить дисципліна військова.

На ту тему в нашому неперіодичному виданні „Повстанець", ч. 5-6, за квітень-травень 1945 з"явилася стаття п.з. „Про військову дисципліну".

У першому розділі статті автор пояснює поняття дисципліни та розподіляє її на різні роди. За словами автора, дисципліна — це точне і сумлінне виконання наказів і доручень командирів та дотримання приписів військового правильника.

За схемою автора в основному дисципліна розділяється так:

1) Маршова дисципліна — дисципліна, що стосується маршів війська; її правила визначають, напр., як займати місця в ладі, як маршувати в наказаному темпі, коли можна й не можна говорити, співати, курити, виходити з маршової колони тощо.

2) Бойово-вогнева дисципліна своїми правилами визначає правильне виконання і ведення успішного обстрілу та правильне ведення бою в даних умовах.

У залежності від того, з яких сполук випливає військова дисципліна та які її зовнішні вияви, автор статті далі розподіляє дисципліну на: механічну (відрухову), свідому (внутрішню) і формальну (зовнішню) військові дисципліни.

3) Механічна дисципліна досягається шляхом довших вправ, у програмі яких боєць виконує отримані накази зовсім механічно. Після певного часу це йому входить „в кість і кров". Вироблення такої механічної дисципліни можна спостерігати не раз у цивільних осіб, які, вибувши вже з військових рядів, довший час поводяться так, наче б і надалі перебували у війську.

Саме на такій механічній дисципліні переважно побудовані армії з багатонаціональним складом, вояки яких не об'єднані однією великою ідеєю.

4) Свідома дисципліна. В кожній армії військова дисципліна — це в першу чергу дисципліна механічна, а далі також — свідома. Свідома дисципліна — це ідеал, до якого прагнуть усі військові командири-виховники; вона випливає з духових спонук і базується на високому почутті вояцького обов'язку та на усвідомленні великої мети, за здійснення якої бореться армія.

5) Формальна дисципліна необхідна у війську для втримання ладу й порядку всередині відділу. Вона появляється в таких, точно визначених військових формах, як військова постава, віддавання почести, зголошування і т.п.

а) Значення дисципліни у війську. У другому розділі автор підкреслює, що свідома дисципліна бійців високо підносить їх моральну вартість, а цілий відділ робить витривалим на найбільші труднощі й небезпеки. Відділ, згуртований лише, зовнішньо, та не дисциплінований, під натиском ворога може легко розсипатися. Кожна людина, що вступає у військові ряди, має якісь навички з цивільного життя. Ті навички спочатку дуже утруднюють ведення військового навчання у відділі. І лише впровадження сильної військової дисципліни дозволяє командирові за допомогою цього відділу виконувати навіть найважчі завдання. Особливо велике значення набирає військова дисципліна під час війни. Тоді навіть велике фізичне виснаження та великі небезпеки, які загрожують життю й здоров'ю, не повинні бути перешкодою перемагати ворога. Тому кожний командир повинен подбати, щоб у його відділі, крім хоробрости, любові до рідного краю та інших моральних прикмет вояка, була також висока дисципліна. Зокрема дисциплінованим мусить бути український повстанець, який бореться з ворогом у набагато важчих умовах, ніж вояк регулярної армії. Завдяки суворій дисципліні озброєна маса людей стає військовою силою, перетворюється у 'справжнє військо, здатне під час миру здійснювати важку підготовку й вишкіл, а під час війни виконувати важкі бойові завдання. Тому від усіх українських командирів і бійців вимагається висока і свідома дисципліна.

б) Плекання і втримування військової дисципліни. У третьому розділі автор зупиняється на обов'язках командира відділу та втримуванні дисципліни у відділі. Дисципліна вимагає свідомого виконання всіх розпоряджень і наказів. Наказ, виданий командиром, мусить бути виконаний своєчасно і докладно. Це передумова того, щоб командир від самого початку здобув серед вояків і довір'я, і пошану. Серед вояків треба утвердити віру, що командир ніколи не видає зайвого та недоцільного наказу. Врешті-решт, підлеглий повинен мати довір'я до військового знання і військових здібностей командира, до його моральних якостей; він повинен бути переконаний, що командир завжди краще знає положення та що здатний вийти та вивести інших з найважчої ситуації. Дисципліна, яка базується на взаємному довір'ї між командиром та вояками, робить відділ високо боєздатним. У виховній роботі командира дуже велике значення має його особистий приклад. Дуже хорошим способом піднесення дисципліни у відділі, зокрема новоствореному, є впоряд, формально муштра. Тому впоряд слід проводити в кожних умовах і часто. Для підтримання дисципліни у відділі командир користується різними засобами:

— відповідною особистою поведінкою і добрим впливом;

— нагородами;

— карами.

Командир сприяє утриманню дисципліни у відділі, якщо він:

— сам точно виконує накази й доручення своїх командирів;

— службове видає необхідні накази та перевіряє їх виконання;

— ніколи в присутності бійців не критикує своїх командирів чи безпосередніх командирів бійців, а також не допускає такої критики у своїй присутності;

— притягає до вдповідальности підлеглих за кожне порушення військової дисципліни,

— щодо всіх підлеглих поводиться справедливо, з військовим тактом, допускаючи їх скарги, внесені службовою дорогою до відповідного командира;

— кожний особливий вчинок підлеглого, який сприяє піднесенню дисципліни, намагається відзначити, згідно з відповідними військовими приписами.

Дисципліну у відділі помітно знижують:

— довша бездіяльність або велика фізична перевтома чи фамільярна поведінка командира з вояками;

— потурання самовільним вчинкам бійців - напр., невідповідній поведінці з мирним населенням, самовільній реквізиції речей і т.п.

З усього сказаного видно, що рівень дисципліни у відділі залежить передусім від самого командира. Розумним керуванням відділу та виховною роботою можна піднести дисципліну вояків до відповідного рівня.

За зразок дисципліни українського повстанця ми ставимо свідому дисципліну яка базується на почутті національного і вояцького обов'язку. Така дисципліна в УПА - дуже важлива запорука її незламности і перемоги.

Стаття безпомилково показує велику ролю командира у виробленні дисципліни у відділі Але до подібних висновків можна дійти не лише на підставі статті. Кожний командир на основі довголітньої практики переконався, що механічна дисципліна - це ніщо інше як лиш автоматизація людського тіла.

Кілька прикладів автоматизованої дисципліни.

— Після закінчення військової служби, вже вдягнений по-цивільному, я зустрів свого колишнього командира батальйону (куреня) майора Л. Я був тоді без шапки а тому на військовий лад енергійно повернув у його бік голову. Майор усміхнувся і сказав: „Ви підхорунжий, і в цивільному вояк".

Незадовго після того я отримав посаду. Мій начальник викликав мене до свого кабінету та попросив сісти.Під час розмови, коли він звертався до мене, я скоро вставав і відповідав "так є". Він звернув увагу на мою військову поведінку і сказав: „Пізнати, що у війську вас добре вимуштрували".

— Механічна дисципліна тим корисна, що знаки її залишаються на людині хоч і до смерти. Інколи, коли повстанці заходили до хати, старий дід, що вигрівав спрацьовані кості злазив з печі, брав рушницю й виконував вправи ліпше, ніж дехто з молодих.

Та найважливіша для повстанських відділів дисципліна свідома, яку створює серед вояків командир.

— Повстанці Чорного Лісу, можливо, не відзначалися дуже великою механічною дисципліною, бо й не мали часу її засвоїти, зате була в них свідома дисципліна, велике довір'я до командира відтинку полковника Різуна, до його курінних і сотенних. Велике геройство, що його проявляють наші повстанці, - це ніщо інше, як виробленість у великій свідомій дисципліні.

— Особистий приклад командирів УПА, які не піддалися ворогові живими: полковник Різун, сотник Іскра, Клименко, поручники Гамалія, Середній, хорунжі Ханенко, Сокіл та багато-багато інших, які навіть у тюрмі відбирали собі життя. За зразок, що грунтує свідому дисципліну, можна подати генерала Перебийноса.

Виглядає, ніби я відійшов від теми; та це я зробив навмисне, щоб показати, яка велика роля командира у створенні військової дисципліни серед повстанців.

3. Забезпечити боєздатність і бойову готовність підлеглих. Одного разу слухав радіоінтерв'ю американського журналіста з генералом Франком. Журналіст запитав генерала, який його погляд на сучасне політичне становище. Франк відповів: „Щоб твердо протистояти большевицькій агресії, замало одної лиш американської матеріяльної допомоги; для того найперше треба власне військо ідейно виховати, зробити його боєздатним і в бойовій готовності його постійно зберігати".

Про ідейне виховання війська буде мова пізніше. Тепер нас цікавить тема створення боєздатности у відділі. Отож, відділ можемо вважати за боєздатний, коли:

а) бійці

1) мають зброю й амуніцію;

2) вишколені в орудуванні нею;

3) вивчили польову службу;

4) засвоїли військову дисципліну;

б) командир

1) має вишколене військо;

2) вміє ним командувати;

3) сам засвоїв польову тактику, вміє застосовувати її в кожній ситуації та знає основи маневрування;

4) відважний, опанований, передбачливий та рішучий.

Приклади.

До а(1). Нанівець переводиться відвага та вишкіл війська, коли вояки не мають зброї, щоб з нею наступати на ворога або оборонятися. Нестача боєприпасів змусила Галицьку армію припинити Чортківську офензиву та відступити на схід. Німецька армія під Бродами зазнала великої поразки лише тому, що на тому відтинку її не підтримало власне летунство. Загнавши німців у Брідський котел, большевики десяткували їх всіма засобами — заявили потім учасники. Здавалося, що там прийде кінець усім. Та саме тоді наліт кільканадцятьох німецьких літаків на совєтські позиції зробив можливим прорив крізь вороже кільце.

До а(2). Наша воєнна практика показала, що до бою інколи мусять іти вояки, необізнані зі зброєю та належно не вишколені. Про результат такого бою нема потреби багато писати. Траплялися випадки, коли повстанці, здобувши у ворога такі трофеї, як, скажімо, гармати, мусіли їх невикористаними залишити, бо не було серед них нікого, хто вмів би здобутою зброєю орудувати (11.10.1944 р. між Соколовом і Мединою, — Шум і Бей).

До а(3). Хоч у партизанських умовах основний вишкіл провести важко, повстанці повинні пройти його, хай в обмеженому обсязі, зате грунтовно. Перш за все тактика вимагає від повстанців знання польової служби: поодинокий вояк у різних ситуаціях, як наприклад, у наступі, в обороні, у зв'язковій службі, на польовій стійці, в засідці, далі співдія двох-трьох повстанців, у рої, чоті і т.п. Вояки, вишколені та „бувалі в боях", становлять велику силу та значно полегшують командирові ведення бою та досягнення перемоги.

— У перші дні червня 1947 р. в селі Вербиця Томашівського повіту ворожий полк — а пізніше дві дивізії — оточив одну чоту УПА. Рівнинний та безлісий характер місцини, а також велетенська кількісна перевага ворога робили неможливими всі повстанські спроби пробитися крізь оточення. Тоді повстанці постановили прийняти останній бій. Мужність і геройство повстанців дали той результат, що разом з повстанцями стало населення цілого села. Хто з військовою зброєю, а хто з сокирою. Оборона новітніх термопільців продовжувалася три дні. Повстанці й селяни відбили багато наступів ворога вже тільки здобутою в нього зброєю. Лише на третю добу, збомбардувавши село з літаків і гармат та зміцнившись танками, ворог увійшов у зруйноване село. Коли бомби, гарматні стрільна і пожежа спустошували село, коли ворог під охороною танків залізним кільцем звужував оборонну лінію повстанців, серед оборонців відбувалися потрясаючі картини. Батьки вбивали своїх дітей, від повстанців вимагали смерті матері з дітьми, що не хотіли потрапити живими до рук озвірілих катів. Над пожарищем, серед пострілів і під розрив бомб, неслись останні слова пісні: „За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ..." Так гинули всі повстанці чоти та майже ціле населення села. Живих ворог не пощадив (С.Назаревич).

8.10.1946 р. група ВП (Войско польське) силою б. 1.300 бандитів напала на табір командирів Хріна і Стаха, що був розташований у лісі біля села Миків Ліського повіту. Завдяки мистецькому маневруванню в запеклому бою повстанцям не тільки вдалося уникнути власних втрат, а й знищити 80 польсько-большевицьких бандитів, у тому числі 4-ох офіцерів.

Одна лише поява відділу січових стрільців у Львові в листопаді 1918 р., в допомогу українському гарнізонові, викликала велике піднесення серед оборонців, а у ворога створила почуття страху, що надалі він буде мати справу з фронтовиками, а не з "ляндштурмою".

До а(4). Нанівець переводиться зброя й вишкіл, коли серед вояків відсутній бойовий дух, відсутня дисципліна. Дисципліна та бойовий дух — це той стимул, що допомагає людині перемогти низькі почуття страху, жорстокости, а натомість зміцнити високі почуття дружби, хоробрости, геройства.

В історії УПА подібних прикладів записано золотими літерами дуже багато.

Аналізуючи кожний епізод, ми мусимо відзначити домінуючу ролю командира, який докладає всіх зусиль для того, щоб його відділ був дисциплінований та добре вишколений, щоб був наскрізь просяклий боєвим повстанським духом. Такий відділ навіть у найкритичніші хвилини не втратить рівновагу духу, не розгубиться і завдасть дошкульних втрат ворогові.

До б(1). Про вартість вишколеного війська я вже згадував. Щоб військо було добре вишколене, командир особисто повинен зайнятися вишколом та контролювати інструкторів. Це дасть командирові змогу познайомитися з повстанцями свого відділу, побачити хиби в засвоюванні будь-якого предмету; контролюючи ж інструкторів, він змусить їх самих наперед грунтовно вивчити речі, яких вони потім навчають повстанців. До б(2). Дуже важливо, щоб командир не лише теоретично володів мистецтвом командування, а й щоб практично, в житті вмів добре командувати. На майдані для вправ він щодня повинен подавати кілька команд у зімкненому ладі, а на бойових вправах — у вільному ладі.

В одному випадку він переконається, як добре його підлеглі засвоїли впоряд, а в другому — побачить бойову готовність відділу загалом й кожного повстанця зокрема. Бувають випадки, коли командир, хоч дуже добре знає тактику, в бойових обставинах не вміє подати наказу розміщення чи розгорнення відділу для ведення вогню.

До б(3). Бути добрим бойовим (фронтовим) командиром нелегко. Від бойового командира вимагається відмінне знання власної та вивчення ворожої тактики. Щоб успішно виконувати бойові завдання, для того потрібно:

— за допомогою розвідки вивчити ворога (його силу, розташування, забезпечення, засоби боротьби тощо);

— з власних спостережень або на карті вивчити околицю, в якій здійснюється бойове завдання;

— вивчити саме завдання та можливості його здійснення.

Не зайво десь у запіллі, в умовах, подібних до бойових, наперед провести пробну акцію. Правда, не завжди є змога розпланувати завдання на далеку мету. Найчастіше бойові обставини вимагають негайного рішення. Тому командир повинен знати тактику, повинен передбачити всі можливі маневри ворога, забезпечитися, й тоді в жодному випадку ворог не застане його відділу непідготованим. Навпаки, добрий командир умілим маневруванням здатний протиставитися ворогові, не випустити зі своїх рук ініціятиви або перебрати її та вдарити ворога в те місце, де він цього найменше сподівається.

У „Провідних правилах у бою" зі „Статуту польової служби" армії УНР з 1921 р., затвердженого Головним Отаманом С. Петлюрою, в пункті 10 сказано: „В добрій частині немає тилу, ані крил — усюди фронт, звідки ворог". Цей пункт „Провідних правил" повинні знати напам'ять усі партизанські командири і повстанці. Але ж і не достатньо знати його напам'ять — він повинен увійти „в кість і кров" цілої УПА. Поодинокий вояк чи великий повстанський загін, хоч би з'єднання кількох куренів, завжди повинні пам'ятати, що вони знаходяться в глибокому ворожому запіллі, що ворог намагається за всяку ціну знищити підпільне військо, що підриває підвалини його панування. Для ворога УПА страшніша за будь-якого противника на фронті. Бо з цим противником він бореться війною, всіма засобами фронту, а щодо підпільного війська він мусить застосовувати інші засоби, подібні до партизанських. За допомогою розвідки ворог намагається довідатися про місця перебування, про шляхи перемаршу повстанців, щоб облавами, нападами, засідками нищити їх. Для партизанів фронт — усюди там, де ворог. А що ворог усюди, що з кожного боку він може вдарити, то повстанець завжди і всюди повинен бути в повній бойовій готовності. Прo цю партизанську тактику часто забувають повстанці, а командири, буває, не надають їй належної уваги. Та одні і другі набувають до неї поваги, коли зазнають болючих втрат.

Командир Різун був хоробрим до одчайдушности, але свій відділ він сильно забезпечував як на постої, так і в маршах. Тієї самої повстанської обережности він вимагав від усіх підпорядкованих йому командирів відтинку „Чорний Ліс".

4. Сміло брати відповідальність за бойові дії. Хтось може сказати, що битва — це ризик, що терези перемоги можуть переважити на один або на другий бік. З того виходило б, що командир, не знаючи, на котрий бік схилиться перемога, повинен уникати контакту з ворогом. Такий погляд помилковий. „Немає такого положення, з якого не можна б вийти з честю", - каже 12-тий пункт „Провідних правил бою". Умови боротьби вимагають від повстанського командира самостійної дії. Відірваний від своїх командирів, він не може чекати на їх постанови. Тому командир з розвиненим почуттям особистої й національної чести не побоїться взяти на себе відповідальність навіть за найбільш ризиковні дії. Кожне завдання він, як добрий вояк, буде виконувати так, щоб виконаний обов'язок залишив його сумління вільним від докорів.

5. Невпинно підвищувати власне військове та політичне знання. Світ нестримно рухається вперед. У ділянці техніки кожний день приносить нові винаходи, відкриття. Кожна хвилина в політиці набирає щораз більшої динаміки. Всюди зустрічаємо щось нове. Людина щороз менше може дозволити собі розкіш замкнутися у собі. Саме життя штовхає її у світ, до тісніших контактів і співпраці з іншими людьми.

Від повстанського командира вимагається постійного підвищення рівня ідейно-політичної та військової підготовки. Командир — це чільна та авторитетна особа у відділі. Крім перелічених вище прикмет відваги, активности, зарадности тощо, він повинен відзначатися інтелігентністю, освітою. Як авторитетові, до його голосу будуть прислухатися в питаннях, навколо яких існує сумнів. Тому командир повинен використати кожну вільну хвилину для того, щоб піднести себе на рівень своїх важких завдань, повинен, передусім, багато читати, і то не перелистовуючи книжку, а, як то кажуть, „перетравлюючи" її зміст. Корисну книжку командир повинен порекомендувати іншим командирам. На дискусію потім завжди знайдеться час. Хоч би після вечірньої зорі можна присвятити годину обговоренню лектури. Я сам перебував у відділі та знаю, що такі речі можна робити: не раз поза північ обговорювалися політичні, службові й загальні справи. З того була подвійна користь. Я докладніше знайомився з моїми підлеглими командирами, а вони в таких дискусіях училися. Звичайно, в таких випадках слід переступити через несмілість чи зазнайство, мовляв, „нема від кого мені вчитися". Особисто схвалюю ставлення до тих справ сотенного Ясміна. Він часто просив мене або мою дружину, щоб допомогти йому в розв'язуванні математичних проблем чи проробляти з ним диктанти.

Під час переходу фронту в нашому гурті перебували доцент університету та лікар. Хоч часи були дуже важкі, а при тому дошкуляв нам голод, ми залюбки вели, як то кажуть, "літературні бесіди".

Олександер Македонський завжди перебував у товаристві філософів. Він, цар, поступився філософові Діогену, коли той попросив не заступати йому сонця. Про Цезаря пишуть, що він носив з собою твори Плутарха, а про Наполеоне — що носив „Коментарі" Цезаря. Також про Карла XII кажуть, що він любив перебувати в товаристві вчених.

Чи ж наші повстанські командири аж такі вчені, що вчитися їм зайво? А які ж великі недоліки в них хоча б у військовій підготовці! Наука і військова техніка невпинно розвиваються. Кожна держава витрачає великі гроші на досліди й на поширювання тих дослідів. Багато військових експертів працює над новими військовими статутами. Статути пристосовують до нової тактики, а цю в свою чергу — до нових родів зброї. Все застаріле мусить бути пристосоване й доповнене, а то й перероблене.

Отож, кажу, ті речі не можуть проходити попри увагу повстанських командирів. В УПА було належне розуміння нових військових досягнень, і чимало її видань присвячено вивченню військової справи. Правда, під ч'ас переходу фронту значна частина цінних матеріялів загубилось, проте дещо залишилося. Я дуже рекомендую ті матеріяли вишуковувати, дбайливо прочитувати і вивчати. В них багато вартісних відомостей для партизанської справи.

6. Відмінно знати зброю і технічний виряд свого відділу. Командир сам повинен заходити на виклади зброєзнавства, повинен прислухатися, як той. предмет викладають інструктори, сам повинен контролювати вояків, чи вони належно засвоїли відомості про особисту й допоміжну зброю.

Командир не сміє допустити, щоб повстанська зброя була занедбана, брудна. Для збереження контролі повинен влаштовувати часті апелі, від яких не може відхилитися ніхто. Бо ж інколи трапляється, що вояки, які рідко перебувають у відділі (візники, зв'язкові, інтенданти тощо), не відчувають над собою контролі, свою зброю занедбують. Командир повинен переглядати їх зброю перед відходом або після повернення до відділу.

Під Магурою трапився мені, такий випадок. Одного разу, будучи на майдані для вправ на „Порташі", помітив я три підводи, які виїхали з табору. Я затримав їх, бо хотів спитати, чи забрали пошту та чи бунчужний сказав їм, де й до кого вони повинні були вступити. Тоді прикувала мою увагу брудна, дослівно червона від іржі рушниця візника, з яким я говорив. Виявилося, що з трьох візників лиш один мав чисту зброю. Рушниці були такі поржавілі, що замок годі було відтягнути. Звичайно, обидва винні були покарані по-козацьки зараз таки на „Порташі". Потім несподівано я переглядав зброю інших службових і функційних, та занедбань уже не викрив. Видно, наука допомогла.

Чистою зброєю справа не вичерпується. Командир мусить докласти всіх зусиль, щоб його вояки тією зброєю вміли справно володіти. Коли для цього є відповідна нагода, слід влаштовувати пробне стріляння, а в час акцій — з усією суворістю стежити за тим, щоб кожний постріл був найдокладніше розрахований на знищення ворога. З тією метою командир повинен — згідно з природним хистом і нахилом вояків у кожному конкретному випадку — застосовувати також певну спеціялізацію серед повстанців: вибирати та навчати снайперів, автоматників, а також навчити досконало володіти допоміжною зброєю, як гранатомети, фавстпатрони, панцербікси тощо.

7. Вивчати технічні засоби та прийоми боротьби ворога. Гаслом повстанського командира, повинно бути: „Поборювати ворога його тактикою та зброєю". Щоб ворога поборювати за допомогою його тактики, треба насамперед ворога вивчити, себто треба ознайомитися із способами його забезпечування в маршах, на постоях, з його методами боротьби в різних, а передусім у спеціяльних умовах, і, застосовуючи ворожу тактику у власних діях, бити з її допомогою завжди і всюди. Ворог, поборюючи наш революційних рух, випробовує різну тактику, і ту, що дає йому найкращі результати, він через довший час застосовує. Тому партизанський командир і в свою чергу не може триматися шабльону, але, як учив підзвітних командирів полковник Різун, повинен знаходити й застосовувати все нову, кращу тактику, яка пантеличила б ворога і змушувала б його до постійних пошуків. Такий пошук й дослідження повстанської тактики з боку ворога дає повстанцям час для відпочину, а командирам зокрема — час для того, щоб вони, докладно вивчивши ворога та ознайомившись з методами його боротьби, могли завдати йому ще дошкульніших втрат.

Далі командир дбає про те, щоб вояки його відділу мали однакову зброю, і то таку, яку використовує також ворог. Мішана зброя настільки невигідна, що вимагає різної амуніції. У випадку вичерпання амуніції до певної зброї, що її використовують повстанці, а не використовує ворог, така зброя стає лише зайвим балястом. Коли ж відділ застосовує ту саму зброю, що й ворог, то завжди існує можливість доповнювати амуніцію здобиччю.

Траплялося, що повстанці мали німецькі та мадярські автомати і, хоч та зброя була невідмовна, вони мусіли здавати її до магазину. Командир має за обов'язок економно використовувати амуніцію. Щоб знати докладний стан озброєння свого відділу, він повинен проводити облік зброї та амуніції.

Одним із засобів у партизанській тактиці є несподіваний сильний вогонь. Однак деякі командири помилково застосовують той засіб. З бойової практики наших відділів відомі випадки, в яких повстанці вистрілювали по кілька тисяч штук амуніції лише для того, щоб викликати паніку серед ворога. Результат такої „бойової акції" часто негативний. Ворог ховається у заздалегідь викопаних бункерах та не зазнає жодних втрат, ані людьми, ні матеріялом, самі ж повстанці, перевівши багато амуніції, інколи мають і жертви і серед людей.

Звичайно, після такої акції командир відділу писав у своїх звітах: „Відділ відчуває дошкульний брак амуніції. За підзвітний час я обмежився лише дефенсивними акціями"

8. Знати стан свого підвідділу, особливості командирів і бійців. У відділі перебувають люди різних станів, віку, зацікавлень і здібностей. Командир повинен спостерігати, щоб орієнтуватися в цій людській мішанині. Не раз щира розмова з бійцем чи з молодшим командиром відкриває душу цієї людини. Тоді той вояк, що перед тим губився в сірійповстанській масі, чимось відрізняється. Треба, щоб командир умів віднаходити таланти й допомагав їм розвиватися.

— До відділу „Сіроманці" прибув колишній підстаршина польської армії, за званням приватний урядник Гамалія. Йому, як колишньому інструкторові, сотенний Яструб надав функцію ройового. Сам сотенний Яструб чи не розумів, чи недолюблював Гамалії — не знаю. В кожному випадку, в сотні „Сіроманці" були чотові, що не дорівнювали Гамалії, але мали „високу рекомендацію". Під час польових вправ я звернув увагу на Гамалію. Його метода вишколу була дуже оригінальною і далекою від капральщини. Видно було, що вояки її сприймали, бо його рій був найкращий. Деякі наші командири хворіють на манію величі. В Гамалії я тої хвороби не бачив. Він завжди був однаковий — і тоді, коли був ще ройовим, і пізніше, коли був курінним.

— В одному осередку я звернув увагу на молодого повстанця. Це був дуже симпатичний і скромний юнак. У розмові з ним я довідався, що має закінчену десятирічку. Я поцікавився, що його питали на іспиті, і сам поставив декілька запитань з фізики. Як з фізики, так і з інших предметів юнак виявив задовільні знання. В математиці був слабший. На запитання, чому дорівнює сума в кубі, не вмів відповісти. До нашої розмови прислухалися інші, й було видно, що це його дуже засоромило. Він став червоний, як рак, а на чоло виступив піт. Щоб не псувати йому репутації, я змінив тему розмови. На другий день уранці разом з іншими повстанцями юнак відходив в околицю. Я зауважив, що він хоче мені щось сказати, але соромиться. Покликав я його до себе, запросив сісти, а тоді запитав, як спалося, що снилося. "Друже командире, я вже знаю, чому дорівнює сума в кубі", — заявив мені та сказав результат. Що я виніс з тієї розмови? Зробив висновок, що юнак Л. — це чесна, незіпсована молода людина, щира, правдива та амбітна. Про УПА він мав своє власне уявлення і, вступаючи в її лави, був підготований до багатьох речей, навіть до смерти. Та одного не враховував: що в УПА його можуть іспитувати. І те, що він не міг мені відповісти на запитання з математики, найбільше його вразило. Навіть уночі голова його пильно працювала, поки не знайшла розв'язок питання. Сподіваюся, що Україна буде мати з нього користь.

Є молодші командири, що до своїх обов'язків ставляться дуже серйозно та пильно. Вони вважають справою своєї чести, щоб їхні підвідділи були скрізь першими: у вишколі, в бойових акціях. Це майбутні командири сотень і куренів. Таких молодих командирів слід підтримувати, заохочувати, підносити у становищах. У свою чергу, в випадку винних у недбайливому ставленні до своїх завдань, потрібно пильно розглянути причини занедбань. Можливо, одні з них не доросли до рівня своїх завдань, а інші легковажно ставляться до своїх обов'язків. У першому випадку слід допомогти порадою, дати завдання їм під силу. За другими потрібно слідкувати й частіше контролювати.

— Один із сотенних командирів незадовільно виконував свої обов'язки. Від командира відтинку отримав зауваження. Це на нього подіяло так, що він став найкращим командиром не тільки матірного відтинку, але й сусідніх. Його бойові успіхи золотими літерами записані в історії УПА. Тим сотенним, що вславив Долинщину, Калущину, Болехівщину, Стрийщину, Жидачівщину, Журавельщину, Галичину, Войнилівщину, був герой Болехівських лісів сл. п. поручник Середній.

— Коли я служив у польській армії, полковий адьютант наказав нам, кільком підхорунжим, переписувати в полковій канцелярії річний розподіл занять для всіх сотень. Тоді я став мимовільним свідком такого діялогу:

Полковник: „Пане капітане, скільки шиб бракує у вашій сотні?"

Капітан: „Не знаю, пане полковнику".

Полковник: „Три — на коридорі, пять — у вояцьких кімнатах. Бачите, я знаю, скільки шиб бракує не лише у вас, але й у цілому полку".

По цих словах полковник витягнув свого записника та став відчитувати, скільки шиб бракує в сотнях, рушникарні, стайнях, а навіть у вбиральні, І закінчив: „Пане капітане, приділяйте більше уваги вашій сотні, щоб на наступний раз ви пам'ятали не лише про шиби, але й про інші нестачі".

Це зауваження було дуже неприємне для капітана, і ми, підхорунжі, низько понахилялися над своїми паперами і вдали, ніби нічого не чуємо.

Цей приклад я подав для того, щоб показати, що командирові не досить носити гарний однострій, не досить упиватися в шинках, грати в карти й позичати гроші у своїх підлеглих підстаршин, як це робив згаданий капітан. Відчитання, яке йому зробив полковник, було дуже дошкульне, бо ж відбулося в присутності інших. І можливо, що полковник, який мав славу дуже тактовного командира, навмисне застосував таку кару, щоб виправити хиби капітана.

Бистре око командира повинно бачити все.

— На майдані для вправ, на горі Лютій, повстанці вправлялись у „зміні ладів у чоті". На лівому крилі відділу був старший високий чоловік у довгому кожусі. При розгортанні похідної колони в лаву та навпаки, з паданням і бігом, він так змучився, що ледве дихав. Коли вправи закінчилися, я покликав його та став з ним говорити. Це була людина поза сорок років, колишній війт. Війта (такий псевдонім отримав він) я призначив магазинером, а опісля - курінним інтендантом старшинської школи „Олені". На таку посаду він надавався знаменито. Як підстаршина, відзначався тактовністю й авторитетністю та не мав ніколи жодних непорозумінь з цивільними працівниками, ні з вояками у таборі. Всі його шанували й любили. Після приходу большевиків Війт загинув геройською смертю біля Болехова.

— Одного разу, вертаючись з „Порташу" до табору, підійшов я до стійкового, та так тихо, що він, заглиблений у лектуру, мене не помітив. Звичайно, мене обурило недбале ставлення стійкового до обов'язків вартової служби. Але коли я побачив, що він отак на стійці вивчав „Польову службу", моє обурення значно відлягло. Я лиш сказав йому, щоб він був пильніший, бо так само непомітно, як підійшов я, міг підійти й ворог. За півроку зустрів я його вже як чотового біля Лопушної, коли він відходив з куренем "Дзвони" в рейд на Закарпаття. В розмовах з командиром Різуном та курінним Хмарою встиг довідатися про нього, що він був добрим інструктором та бойовим командиром.

9. Знати матеріяльний стан відділу. Командир не може у всьому покладатися на своїх підлеглих. Йому самому потрібно заглянути до магазину, докладно знати стан боєприпасів, харчів, одягу, взуття та всього необхідного для життя та для виконання бойових завдань. У магазині повинен переглядати книгу прибування і витрат та контролювати витрачання харчів і виряду. Такою контролею можна викрити багато недоліків. У випадку розтрачання та інших „махінацій" винних треба покарати й призначити інших функційних. Командир не може стерпіти, щоб у його відділі були нестачі; якщо такі є, то він повинен подбати про відповідні доповнення. Для функції магазинера та інтенданта він повинен підбирати людей чесних, справедливих і спритних. Далі, командир не може втрачати нагляду над тими людьми, що перебувають поза табором. Перебуваючи в околиці, вони часто деморалізуються. Інколи буває, що й по кілька разів треба просити такого розвезеного „пана", щоб він, нарешті, ласкаво захотів прибути до табору та скласти звіт про свою роботу. Взагалі ж, щоб у відділі був порядок, щоб не траплялися жодні зловживання, треба повсякчасно повстанців виховувати. Для дотримання ладу й порядку в повстанських відділах Команда УПА створила екзекутивний орган ВДЖ. Але й жандармерія потребує виховання та контролі.

10. Дбати про побутові умови підпорядкованих. Козаки називали свою генеральну — полкову та сотенну — старшину батьками. Ця традиція збереглась і до наших часів. Часто й повстанці кличуть своїх командирів батьками. Щоб заслужити собі цю гарну назву, командир по-батьківськи повинен піклуватися своїми вояками. Це не означає, що командир мусить їм потурати. Це означає, що він повинен своїх вояків любити, ними дорожити, за них дбати. Повинен бути справедливий: за добрі вчинки відзначати й нагороджувати, за провини карати. Такого командира вояки шанують, люблять і розуміють; з одного його погляду відчувають, чи він задоволений ними, чи ні. Між ними він — як добрий батько між своїми дітьми. І, зрозуміло, командир перш за все дорожить життям своїх вояків і відчуває, як особисту велику втрату, втрату кожного свого вояка.

— Довелося мені бути одного разу на похороні вояків УПА. Надгробну промову виголошував сотенний Гамалія. Зі сльозами на очах він клявся помститися за їхню смерть.

— Коли до старшинської школи „Олені" в Карпатах прибула з Волині інструкторська група, поручник Поль, її командир, був дуже здивований, що коло мого бараку не було стійки. „Друже поручнику,— говорив він,— чому коло вашого бараку ви не поставили стійки? Адже це й небезпечно отак..." „Не поставив я стійки тому,— відповів я йому на те, — бо я переконаний, що мене береже не лиш одна стійка, але й усі мої вояки".

Таємниця моєї „безпечности" полягала у тому, що я, мірою моїх людських сил, ставився до моїх молодших командирів та до бійців так, як належить ставитися командирові до підлеглих. Моє сумління було чисте, а тому я й почувався безпечно.

а) Самодіяльність. Командир повинен підтримувати ініціятиву створених самодіяльних гуртків у відділі: художнього, драматичного, хорового, пресового тощо. Повстанці — це, в переважній більшості, молоді люди, а тому їм потрібно дати змогу проявитися в позитивній праці всередині відділу.

б) Відпочинки. Як добрий батько, командир повинен дбати про умови життя вояків. Довгі марші, важкі бої дуже виснажують вояцтво. Воно потребує відпочинку, щоб зміцнити свої сили та допровадити до порядку свій виряд.

Відпочинки є фізичні та психічні. І я маю на увазі не ті відпочинки, що їх рекомендують санітарні підручники регулярним військовим частинам під час звичайних маршів; маю на увазі умови повстанської боротьби.

1) Повстанський відділ дуже перевтомлений. Ознаки перевтомлености — це шум у голові, скляний погляд, спечені уста, висохлий язик, свистіння у грудях, біль у плечах і крижах від носіння зброї (специфічний біль, подібний до колення шпильками), спотикання ніг об кожний камінчик чи прутик на дорозі. Це показ фізичної перевтоми. Щоб позбутися її, інколи вистачає кількахвилинного відпочинку, і відділ може йти далі. У горах, коли відділ змінив напрям маршу і, замість угору, йде вже по рівній дорозі або вниз, стрімке сходження вниз по камінні, ще до того, коли лежить глибокий сніг, втомлює так само, як і хід угору. При великому фізичному виснаженні вояків командир повинен дати довший відпочинок. Для грунтовного відпочинку вистачає доби. Але ж на той час потрібно дати воякам також і збільшену пайку харчів, вартістю до 4.000 кальорій. Більше треба дати білку (м'ясо, горох), більше товщу (сало, масло), більше вуглеводів (хліба, тіста, галушок).

2) Психічна виснажливість приходить після важких, несподіваних боїв, після заскочень, засідок, розполохів. Тоді до фізичного виснаження додається психічна перевтома. Вояк перш за все прагне сну. Щоб міцно заснути, йому вистачає лише на одну хвилинку сісти. Буває, що він спить навіть у марші і пробуджується лише тоді, коли чоло колони зупиниться, а він за терцією наштовхується на свого попередника. В таких випадках потрібно дати довший відповчинок, подбати, щоб військо виспалось та щоб отримало збільшену харчову пайку.

Історія війська знає чимало таких епізодів, коли вояки, фізично і психічно виснажені, засинали твердим сном, полишаючи вартову службу... своїм командирам. Про Гонту й Залізняка пишуть, що перед здобуттям Умані вони дозволили гайдамакам виспатися, а самі обидва чували. В польських шкільних читанках було також оповідання про те, як Пілсудський, жаліючи вояків, сам інколи ставав на варту, тоді як його військо спало.

Кожний наш командир повинен подбати, щоб його відділ по довгих виснажливих маршах чи по важких боях міг фізично та психічно відпочити: взимку — зігрітися, а в сльотаву осінь— просушитися. Коли командир про свій відділ не дбає, його люди після якогось часу деморалізуються, піддаються настроям паніки, дезертирують, і, отже, відділ самоліквідується. Навпаки, піклуючись відділом, командир гарантує йому міцну бойову згуртованість.

в) Традиції. Кожний повстанський відділ має за собою історію, в якій є світлі моменти. Про минулі славні подвиги відділу повинні пам'ятати всі. Бойова традиція відділу є джерелом наснаги повстанців. Підтримуючи й плекаючи її, командир ще більше ідейно й бойово цементує вояків, які свідомо й добровільно зносять найважчі труди та жертви в ім"я визволення України.

11. Підтримувати героїзм, воєнну хитрість і кмітливість підлеглих. Досвідчені повстанські командири заявляють, що 80% своїх успіхів вони досягли завдяки тому, що ініціятива перебувала в їхніх руках. Коли ж ініціятива ще сполучена з повстанською хитрістю, то запорука успіху буде ще більша.

— Велике з'єднання большевицьких партизан Ковпака перейшло через Полісся й Волинь аж у Галичину. Ковпак мав намір розділити своє з'єднання на дві частини: одна мала залишитися в Чорному Лісі й там отаборитись, обертаючись у базу для нападів на нафтові осередки Битків, Майдан і Рипне, а друга частина повинна була піти ще далі на захід та, поруч з нашими повстанцями, отаборитися в Майданських лісах. Але хоч большевицькій партизанці Ковпака допомагала Москва, літаками постачаючи їй зброю, харчі, амуніцію, радіопередавачі тощо, Ковпакові не вдалося обернути Чорний Ліс у свою базу. Українські повстанці у Карпатах дали йому такого прочухана, що „двічі герой СССР" встиг заверути на Московщину ледве з кількома своїми „чубчиками". В боях з большевицькими партизанами відзначилися повстанські відділи Різуна, Благого, Гамаліі, Черника та ін. В поборюванні ковпаківців українські повстанці проявили багато хоробрости, кмітливости й воєнної хитрости.

— В одній сутичці ковпаківці сильно натиснули на позиції повстанського відділу Гамалії. Тоді повстанці, поклавши шапки на перегрудники (бруствери), крадькома полишили окопи, пішли в обхід та вдарили на ковпаківців ззаду. Ворог, опинившись між двома лініями, був розбитий: частина загону загинула, інша частина віддалася в полон.

— Мистцем воєнної хитрости був гетьман Богдан Хмельницький. Його заскочення польського королівського війська під Зборовом при рівночасній облозі Збаража — це архитвір військового мистецтва, один із найбільш прецизійних козацьких фортелів.

12. Бути прикладом революційної пильности. Ворог намагається побороти наш визвольний рух у відвертій боротьбі — за допомогою облав, наскоків, засідок, бльокади й проникнення в села та цілі райони тощо — а також за допомогою своєї агентури. Подібний метод перед тим використовували вже й німці.

— Прикладом розгортання агентурної діяльности в УПА може бути голосна афера Івана Фетича, що зі с. Пшеничники, у відділі „Сіроманці". Фетич, звільнившися з відділу під претекстом запалення суглобів, навів німців на табір „Гайдамаків".

— Відома також історія викриття агентури у відділі „Летунів", де шайка агентів намагалася застрелити Летуна та сотенного Гребенка.

— Агентура знищила командира Різуна.

— Широко її застосовували большевики на Поліссі й на Волині. Власне тому інструктори з Волині були здивовані браком революційної пильности у мене.

Щоб твердо й успішно боротися з агентурою, шпигунством і диверсією, прикладом революційної пильности мусить бути сам командир. Того ж він може і повинен вимагати від своїх підлеглих. Де командири усвідомлювали небезпеку агентурної діяльности для УПА, де зроблено всі заходи обережности, там не було небезпеки проникання.

Командир суворо зберігає організаційну і військову таємницю та вимагає того ж від підлеглих. Командири, що не вміють тримати язика, стягають небезпеку на себе й відділи.

Знаю один випадок, коли командир, вихваляючись перед жіноцтвом успіхами свого відділу, говорив навіть про запроєктовані акції. Результат був таким, що большевики випереджували і за кожним разом сильно побивали хвалька.