ВСТУПНЕ СЛОВО

У наш час велетенського розвитку техніки взагалі, а військової техніки зокрема, коли майже кожного дня довідуємося про нові винаходи для цілей війни, то тут, то там можна почути голоси: мовляв, у майбутній війні людина відіграватиме найменшу ролю. Проте всі війни — давні й недавні чи навіть сучасні — доказують цю незаперечну правду, що вирішальним чинником у війні завжди була і є сама людина. І зовсім безпідставне є твердження, що в майбутній війні буде інакше, бо ж ні найбільш модерна військова техніка, ні навіть найкраще командування не можуть самі вирішити висліду війни, бо кінцева перемога чи поразка залежать насамперед і головно від постави людини-вояка навіть у найменшому бою. Остаточний результат війни вирішальне залежить від, того, чи людина-вояк не кине зі страху перед смертю отої „найновішої зброї" і не втече, чи ідею, за яку має боротися, вважає добром вищим, ніж власне життя.

Дехто з-поміж видатних стратегів і політиків є того погляду, що партизанська війна в епоху реактивних суперсонічних літаків, балістичних ракет й атомної зброї — це абсурд, що партизанські бої — це пережиток, що такі бої вже перейшли до історії та белетристики чи на театральну сцену. Та висловлюючи такий погляд, оті стратеги й політики розминаються з дійсністю, вони не бачать чи не знають, наприклад, такого незаперечного факту, що під час Другої світової війни три мільйони німецького війська були зв'язані боротьбою з партизанами у своєму запіллі. А довгорічна боротьба УПА проти велетенської Московської імперії хіба не є переконливим доказом того, якою грізною силою може бути повстанська армія? 1 чи ж бойові дії партизанів під час війни в Кореї, Індо-Китаї, Альжірі та інших країнах не свідчать про це ж саме? Хоч військова техніка розвивається постійно й швидко, її опановують теж і партизани. А при цьому не треба забувати, що для ворога грізнішою від усякої „наймодернішої" зброї є та ідея, в ім'я якої поневолений народ бореться проти свого поневолювача. А тому що на початку визвольної збройної боротьби поневолений народ не може мати регулярної армй, він творить армію повстанську, провадить війну партизанську — спочатку безвиглядну, проте в кінцевому висліді переможну.

Всупереч отим твердженням деяких стратегів і політиків про анахронізм і абсурдність партизанської війни, останнім часом можна почути більш тверезі й розумні голоси про цю проблему. І так, наприклад, щораз частіше появляються статті визначних американських військових фахівців, які твердять, що майбутня світова війна буде взагалі „великою партизанкою". Що саме жахливе, нищівна атомна зброя примусить головне командування розташувати свої війська вглиб і вшир, поділити їх на малі відділи і групи та розпорошити в терені, швидко переставитися на тактику рухомої війни, подібну до тактики війни партизанської.

І саме проблема партизанської війни, проблема повстанської армії цікавить нас, українців, під цю пору найбільше. Ми добре знаємо, що ніколи жоден окупант добровільно не дасть поневоленій нації самостійносте що цю самостійність треба здобути збройною силою. Спочатку така збройна боротьба мусить мати форму партизанських боїв, а згодом вона перетворюється у збройний виступ цілого народу при одночасній організації регулярного війська.

В цьому аспекті поява праці крайового автора С.Ф. Хмеля „Українська партизанка" має для нас велике значення. Самозрозуміле, вона не охоплює всіх фаз партизанської боротьби і не подає всього, про що треба знати і що повинен собі засвоїти український повстанець. Написати на Рідних Землях працю про партизанську боротьбу — діло дуже трудне. Незвичайно важкі умови, серед яких відбуваються партизанські бої, необхідність конспірації, трудність збирання і переховування бойових звітів та інших матеріялів — усе це дуже утруднює працю підпільного автора. А до того, вже зібрані матеріяли часто пропадають чи то внаслідок ворожих наскоків, чи з різних інших причин. А коли ще додати, що в партизанських боях велику ролю відіграє не лише зброя і тактика, а й насамперед психіка і моральний стан бійців, тоді щойно можемо собі вповні усвідомити, як важко все це грунтовно вивчити, належно збагнути та вичерпно описати. Так само співдія з населенням, яка часто має великий вплив на перебіг бойової акції, рідко коли є відома всім учасникам даного бою. а тому й опис такої акції не може бути повний.

Всі ці труднощі доводилось переборювати авторові „Української партизанки", і вони не могли, очевидно, не позначитися на характері, формі та змістові його праці. І все ж таки, незважаючи на недоліки цього твору, його вартість — і як військового підручника, і як історичного документу — величезна. Ця праця тим цінніша, що автор її — активний і видатний учасник повстанської боротьби, досконалий знавець партизанських боїв. Він найкраще.знає, щб є в такій боротьбі найголовніше й вирішальне, і про цей найважливіший фактор не раз згадує та його підкреслює. Цей фактор — це людина, її сильна воля, її твердий характер, висока мораль, що є прикметами навіть важливішими, ніж інтелігенція. Поміж повстанськими командирами були люди з високою чи середньою освітою, були й звичайні сільські хлопці, але вирішальними прикметами, що становили вартість, була не освіта, а їх особисті якості характеру — хто був стійкіший морально, твердіший характером і сильніший жертовною любов'ю до України. Завжди краще воює той, хто принциповий, хто не дає себе збаламутити чи звести обманливими і підступними гаслами, хто не стане обкидати болотом й обпльовувати те, що ще вчора цінував і звеличував. Людина характеру — це найкращий унівець, це справжній український повстанець.

Партизанська війна цілковито відрізняється від тієї війни, що провадять регулярні армії, і не завжди добрі вояки регулярної армії є так само добрими вояками в партизанці, чи навпаки, і цей момент треба завжди враховувати при кожному військовому плянуванні.

У перспективі близького майбутнього виринає мариво третьої світової війни. В цій війні на різних фронтах, а особливо в Україні, виникнуть чи поновляться бойові партизанські дії. Ми будемо учасниками чи принаймні свідками тієї війни, а тому мусимо знати її характер, найголовніші можливості, способи та труднощі. В цьому дуже помічним і цінним для нас матеріялом є книжка „Українська партизанка", з якої довідуємося, як і серед яких умов воювала славна УПА, які труднощі доводилось їй переборювати, яких геройських чинів вона досягла, і якої діло треба продовжувати, щоб осягнути остаточну перемогу.

 

Євген Рен