V ЧАСТИНА: РОЗДІЛ 7

УВ'ЯЗНЕННЯ І ЗАСУДИ ЗА ДВА РОКИ
(ВІД СІЧНЯ 1933 ДО ГРУДНЯ 1934)

Крім арештувань та процесів проти провідних членів Організації, про які вже згадано, хвиля поліційного терору, ув'язнень і судових присудів майже не переривалася. Тогочасні українські газети на західньоукраїнських землях постійно друкували списки ув'язнених членів ОУН, реєстрували судові процеси та присуди на довгі роки важкої кари в тюрмі. З черги подаємо дальший реєстр польського терору на протязі двох років.

У перших днях січня 1933 року у Верині біля Миколаєва над Дністром поліція провела масові арешти у зв'язку з тим, що хтось підстрелив громадського писаря Василя Яціва, який брав участь у спійманні Біласа й Данилишина, фальшиво інформуючи про них людей.

В січні 1933 р. в с. Вербові біля Жовкви арештувала поліція за поширювання летючок ОУН селян Михайла Демка та І. Білокурія.

В січні 1933 р. в Задеревацькій Волі заарештовано за прикріплення на хресті з льоду на Йордан двох таблиць з написами „Ще не вмерла Україна” і „Боже Великий, Єдиний” І. Филика, І. Пасічного, М. Попадинця та відставила їх до в'язниці в Стрию.

В січні 1933 р. в суді в Бурштині відбувся процес проти 48 селян, що ще в 1930 р. брали участь в бандерії на кооп. святі в Книгиничах. 4-ох селян засуджено на 1 місяць, 24-ох селян на 3 тижні арешту, а 20-ох звільнено.

16 січня 1933 у Варшаві відбулася касаційна розправа перед найвищим судом проти „конґресівців”. У висліді суд затвердив кару по 4 роки тюремного ув'язнення для д-ра Ю. Вассияна, Ст. Ленкавського, д-ра О. Бабія та інж. О. Бойдуника, а присуд для З. Пеленського уневажнив тому, що за ту саму провину він був уже засуджений у бібрецькому процесі.

27 січня того самого року в Перемишлі засуджено за приналежність до ОУН та кольпортаж летючок Яр. Ґумовського на 2 роки, Мих. Захаріясевича на 18 місяців ув'язнення; Ол. Матлу, К. Бeрезовського та Б. Маринюка звільнено.

У Токах, пов. Збараж, арештовано в січні 1933 Я. Флінту, в Сокальщині – В. Хмару.

Суд у Стрию засудив 6 лютого 1933 р. Нестора Угеру, за приналежність до ОУН і кольпортаж нелеґальних летючок, на 2 роки тюремного ув'язнення, 9 лютого В. Луціва і К. Калиновича – по півтора року, а 11 лютого Осипа Федорику з Сколього – на 4 роки, Б. Вільшинського і М. Пасічника – по 2 роки тюремного ув'язнення.

У Львові відбувся 9-15 лютого судовий процес проти 16 українців зі Скалатщини й Грималівщини, обвинувачених у приналежності до ОУН і кольпортажі підпільної літератури. Головний обвинувачений, студент Василь Турковський, який під час слідства не склав жадних зізнань, на процесі заявив:

„До ОУН я належав. Всеукраїнську революцію вважаю за єдино правильну. Як українець і як член Організації, вважаю працю для ідеї української революції за свій обов'язок. Жадних дальших зізнань складати не буду, бо як член ОУН і як український націоналіст взагалі, не визнаю польської влади, а тим самим і польського суду”.

Суд засудив Осипа Тильчака на 5 років, Василя Турковського і Ол. Метельського по 4 роки, Г. Метельського й М. Низдропу по 2 і пів року, Т. Панаса, П. Стадника та Й. Добриводу по 2 роки, О. Фіка й О. Шуста по1 1 рокові, Д. Намаку на 6 місяців тюремного ув'язнення. Н. Бровчука, Д. Когута, О. Ґудза, О. Кравчука й Н. Кушніра звільнено.

В Старому Самборі проведено 13 лютого арешти у зв'язку з вибиттям вікон поліційної станиці.

Апеляційний суд у Люблині затвердив 20 лютого 1933 р. присуд на Левка та Григорія Горбачевських з Рівенщини, за приналежність до УВО, – по 3 роки тюремного ув'язнення.

Суд присяглих у Стрию засудив за приналежність до ОУН і кольпортаж підпільної літератури 21 лютого: М. Стефанишина, учня семінарії, з умовним припиненням кари, на 2 і пів року тюрми, кравця Гр. Кокіндяка на півтора року; 25 лютого – Мих. Бутримка на 2 роки; О. Нечая та Гр. Соколика звільнено.

У Львові арештовано 2 березня студентів Ст. Казанівського, Я. і С. Іванчуків та Ю. Чекалюка. В Трускавці ув'язнено Осипа Біласа.

У Бережанах 15 березня за намову дітей до шкільної акції засуджено Василя Бика на 15 місяців ув'язнення з умовним припиненням; 20 березня – Івана Штабалюка, за протипольську промову, на 1 рік; 25 березня – за приналежність до ОУН та участь у саботажах – Гриця, Василя і Степана Балуків, Дмитра Умблята по 2 роки ув'язнення з припиненням кари, а Миколу Пухаля на 2 роки.

У Тернополі 12 березня 1933 р. за приналежність до ОУН та участь у саботажній акції засуджено: Гавришкова Дмитра на 7 років, Михайла Гирку й Адама Чорного по 4 роки, Івана Ґалаґана та Льва Воробця по 3 роки, Андрія Курила на 2 роки тюремного ув'язнення. Інших чотирьох підсудних звільнено.

В Коломиї за приналежність до ОУН та поширювання нелеґальної літератури засуджено 16 березня: Ігната Руденського на 2 роки, Ом. Колтика та студ. Ярослава Єндика по 14 місяців, Бронислава Явного і маґістра Т. Руденського по 1 рокові ув'язнення з припиненням кари, а Я. Куника, Я. Стражника й І. Чемериса звільнено.

У Перемишлі за участь у саботажах засуджено 20 березня ґімназиста П. Перуна з Яворова на півтора року ув'язнення, а Вол. Грабовського звільнено.

У Львові засуджено 29 березня 1933 р. Михайла Бідака, за співучасть в убивстві польського „стшельца”, на 2 і пів року ув'язнення.

У березні 1933 року арештовано: в Познані – 20 українських студентів, між ними Стародуба, Старосольського та Лідію Пашкевич, в квітні 1933 – у Лаврові, пов. Луцьк, Петра Зацерковного й 111 інших селян, в Луцьку – Івана Скопюка, в Тартакові, пов. Бережани, – о. Б. Петрицького, у Волі Якубовій, пов. Дрогобич, – К. Матчака й А. Беньковського, в Добрівлянах, пов. Стрий, – студ. Петра Мірчука.

В березні 1933 р. в Сокальщині поліція перевела низку трусів і арештувала: в Боб'ятині Миколу Марцинюка та Романа Михалюка, в Завишні Романа Козиру, в Поздимирі Василя Бараника, в Корчми ні Івана та Степана Мельників.

У Видинові пов. Снятин арештовано студента Василя Мирмилюка. Чортківський окружний суд затвердив у березні конфіскату книжок, забраних у Соколі в Вигнанці. „Читаночка для чемних діточок”, „Основи землезнання України”, що були у вільній продажі та Кулішеву „Чорну Раду”, що є приписаною обов'язковою шкільною літературою.

В березні 1933 р. в Перемишлі відбувся відкличний процес Василя Цебиняка, що мин. року дістав за напад на поштовий амбулянс під Бірчею 18 літ в'язниці та від цього присуду відкликався до Найвищого Суду. У висліді чергової розправи засуджено Василя Цебиняка на 15 літ в'язниці.

У квітні 1933 р. суд присяглих у Львові, за кольпортажу протидержавних летючок ОУН, засудив Кукіля на 1 рік в'язниці, Гомка та Березюка звільнив від вини і кари. Всі три селяни з Гребенців пов. Жовква.

У квітні 1933 р. з в'язниці св. Хреста вийшов на волю Омелян Дубик, політичний в'язень, відбувши кару 11 літ і 11 місяців.

Суд у Львові засудив у квітні 1933 року Н. Куклу, за кольпортаж летючок, на 1 рік ув'язнення, а Е. Яциківну й Ірину Грещук, обвинувачених за розкидування летючок у церкві св. Юра, звільнив.

Апеляційний суд у Люблині 24 квітня 1933 р. підвищив кари засудженим за приналежність до УВО в листопаді 1932 року в Луцьку: Ю. Косачеві на 4 роки, В. Маркевичеві і Т. Онишкевичеві по 3 роки, П. Вітрикові, Сергієві й Зиновієві Сомчинським по півтора року тюремного ув'язнення, а Ст. Семенюкові, засудженому в Рівному в „процесі 40”, підвищив із 3 на 8 років тюремного ув'язнення. Іншим засудженим затверджено попередні присуди.

Суд присяглих у Стрию 29 квітня засудив за приналежність до ОУН та участь в експропріяційному нападі: М. Стасіва на 5 років, О. Корчинського на 4 роки, С. Яценка на 3 і пів року, М. Бобера на 2 роки тюремного ув'язнення (БСІ з с. Корчин, пов. Стрий). Гімназистів М. Палідовича, В. Кунду та І. Вітрука за переховування підпільної літератури ОУН засуджено по 8 місяців ув'язнення з припиненням кари.

У Львові засуджено 11 травня 1933 р. за видрукування 40 тисяч примірників летючки ОУН у справі шкільної акції: журналіста Івана Вітушинського на 2 і пів року, студ. Ірину Потерейко на 2 роки, співвласника друкарні Т. Еліяшевського на 14 місяців, друкаря І. Глуховецького на 1 рік тюремного ув'язнення. Друкарів І. Юхича та М. Лалаку звільнено.

У Чорткові на третій з черги розправі засуджено за приналежність до УВО-ОУН та участь у саботажах Он. Шиманського на 6, а Мих. Гринчука на 10 років тюремного ув'язнення. – 27 травня засуджено Марію Шакович за знищення польського прапора на один рік ув'язнення.

В Перемишлі перед судом присяглих, у травні скінчився процес проти 7-ох українців, обвинувачених у державній зраді та поширюванні нелеґальної літератури, у якому присудили: кол. редактора „Українського Голосу” Василя Качмара на 5 літ, Степана Федчука на 6 літ, Ярослава Полянського на 5 літ, Доротея Юрчака, Андрія Стрихальського та Т. Диника1 по 2 і пів року ув'язнення, Осипа Коропія на 3 роки ув'язнення.

В Станиславові засуджено 10 червня 1933 р. за приналежність до ОУН і кольпортаж нелеґальної літератури: Теодора Найдича – на 1 рік; в Золочеві Михайла Мудрого – на півтора року; в Коломиї Ярослава Жибчина, І. Пантелюка й Гр. Матійчука – по півтора року ув'язнення.

В Лужку Горішнім, пов. Турка, 14 червня арештовано священика Ю. Татомира та його синів, студентів А. й Е. Татомирів, Ю. Фусяка і В. Блендея; у Бусовиськах – Марійку Мицак та А. Гурина. Арештованих відвезено до слідчої в'язниці в Самборі.

1933 р. перед судом у Львові відбувся в червні процес проти 5 дальших здогадних учасників нападу на пошту в Городку Ягайлонському. Суд засудив: Зенона Коссака на 7 років, Степана Куспіся на 5, С. Мащака, Г. Купецького, Мотику і Ярослава Біласа – по 1.5 роки тюремного ув'язнення.

У Станиславові засуджено в червні 17-річного Василя Жупанського з Прислоп'я, за кольпортаж летючок ОУН, на 10 місяців ув'язнення.

У зв'язку з бійкою українців із польською поліцією на львівському цвинтарі під час Зелених Свят були арештовані в червні 1933 року студенти: В. Янів, Ю. Шухевич, Д. Мирон, М. Горницький, Г. Пришляк, В. Маційовський, В. Данилів, В. Смаль, Бернадський, В. Яворський, О. Лапчук, І. Старосольський, Р. Логоза, Р. Луців, Р. Маланчук, Б. Крисько, В. Чепіль, Д. Величко, О. Волос, В. Пинодюк, М. Голик, М. Мартин, І. Брунець і Марія Господарищенко.

У Чорткові арештовано в червні 1933 р., як підозрілих у приналежності до ОУН: І. Шкільного, М. Фіґоля, В. Якимишина, В. Гринчишина зі Звиняча, та Г. Провіцького з Тудорова і В. Музику з Романівки.

В червні 1933 р. суд присяглих в Тернополі, за приналежність до ОУН і поширювання летючок ОУН, засудив: Осипа Іванюту, Романа Порубалюка та Володимира Дударя по 4 роки, Володимира Коблянського на 2 роки, Михайла Коблянського на 1 рік тяжкої в'язниці, а Кручового, Луцкова та Круківського звільнено.

У липні 1933 року у Львові заарештовано за переховування підпільної літератури студентку Ірину Колик.

У Сокальщині арештовано в липні В. Козьолковського та Т. Кушніра за поширювання видань ОУН. В Самбірщині заарештовано за організування панахиди на могилах стрільців: Д. Федика, Е. Товстяка, М. Тершовського, М. Гурія, Д. Орищака. В Яворівщині – ґімназистів Максимова, Фіталя і Галушку, як підозрілих у приналежності до ОУН.

В Бережанах за розкидування летючок ОУН в Угринові, пов. Підгайці, засуджено 15 липня Осипа Мандибуру на 2 роки ув'язнення.

У Трускавці за ширення нелегальної літератури в серпні 1933 року заарештовано І. Пристая, В. Зарицького та В. Мороза.

У серпні 1933 р. арештовано за приналежність до ОУН Онишкевича Юрка, уряд. „Дністра” у Львові.

17 серпня 1933 р. в с. Лучиці, пов. Сокаль, за кольпортажу брошур ОУН арештовано: Приподока Клима, Короля Володимира та Орчуна Гриця; у Шаршанцях пов. Сокаль: Крука Стецька; в Копитові пов. Сокаль: Кравця Корнила.

У Самборі 31 серпня 1933 р. засуджено 18 українців з Луки, Дорожoва, Викова, Вілини і Татар за участь у протипольській демонстрації та обкидання польської поліції камінням, на кару по 7 до 10 місяців ув'язнення.

У Бібреччині за складення вінка на могилі загинулого бойовика Гриця Пісецького арештовано студентів Вол. Ґабрусевича і Вол. Гуцала.

У вересні 1933 року за „шкільну акцію” арештовано: в Стрийщині – П. Мірчука й Д. Іванціва з Добрівлян, О. Каратницького з Добрян, В. Тимчія і М. Опришка з Грабівця, В. і Г. Яворових з Стрілкова, О. і Г. Гасиних з Конюхова, В. Ключника з Лотатник та багато інших. У Бібречині арештовано Ольгу Питльовану, Д. Турчина, С. і В. Мелимуків. У Яворівщині – П. Химича, В. Кунанця. Масові ув'язнення проведено в усіх інших повітах Галичини й Волині, але тодішня преса прізвищ арештованих не подала.

У Львові арештовано у вересні 1933 року студента Романа Мигаля і закутого в кайдани відставлено до тюрми.

На Волині у вересні 1933 року були арештовані в Рівенщині: Яків Бусел, студент із Клевані, інж. Л. Зброжик, М. Кузьминець, М. Негребецький, М. Томкович, М. Крижанівський, О. Лукашевич.

В Луцьку за приналежність до ОУН і поширювання нелеґальної літератури засуджено 4 вересня 1933 р. молодих селян з Лаврова, пов. Луцьк, а саме: Ананія Закоштуя на 4 роки, Бориса Зарембу, Віктора Помяновського і Петра Зацерковного по 3 роки, Федора Ковальчука, Федора Помяновського, Миколу Микитюка, Федора Корольчука і Левка Хвещука по 2 роки, Івана Остапюка на 1 рік тюремного ув'язнення.

У Станиславові 8 вересня 1933 засуджено ученика І. Петрину за переховування- бойовиків ОУН з-під Городка на 6 місяців в'язниці.

У Бережанах за розкидання летючок ОУН під час Йорданської процесії засуджено Миколу Метанчука з Маркової, пов. Підгайці, на 4 роки тюрми.

13 вересня 1933 р. в Під'яркові пов. Бібрка, після ревізії за протидержавною літературою арештовано: студента Леськова Михайла та селян Захаркова Романа, Назарка Максима, Гринькова Івана, Захаркова Івана і Карпа Івана; в Селиськах, пов. Бібрка, селян: Дубровського Володимира, Прийму Степана і Олексу, Гринівця Степана, Ганца Ілька, Цимбрівського Василя і Прокопова Дмитра.

В Тернополі за приналежність до ОУН засуджено 13 вересня 1933 р.; Івана Ґалаґана, Андрія Курила і Льва Воробця (всі з Йосифівки, пов. Зборів) – по 1 рокові ув'язнення; Д. Гавришкова, М. Гирку й А. Чорного звільнено. Під час першого процесу їх було засуджено, – на підставі свідчень поліційного донощика Михайла Гирки, нібито вони підготовляли атентат на місцевого польського учителя, – на кари від 2 до 7 років тюрми.

В Перемишлянах 18 вересня 1933 р. арештовано за шкільну акцію уч. 8 кл. ґімн. Заплатинського В.; в Коросні: Колосовського Василя, Кадая Михайла та Ясінського Степана.

В Коломиї 20 вересня 1933 року за розкидування летючок ОУН засуджено студента Юрка Никорака на 1 рік тюрми; Д. Мартинюка, Марію Кощук і Ольгу Максимюк звільнено.

В Сокалі перед наглим судом відбувся 22 вересня 1933 року процес проти Теодора Здриля, Ілька Шевчука і Миколи Бучка, усіх з Поздимира, обвинувачених за напад на громадську касу в Корчині, підстрілення місцевого солтиса-”хруня” й організування демонстрації під час польського „Свята моря”. Здриля і Шевчука засуджено на досмертне тюремне ув'язнення, Бучка передано звичайному судові.

В Тернополі почався 22 вересня 1933 судовий процес проти: м'ясарського челядника Богдана Мушки, кравецького челядника Миколи Сиротюка, дяка Осипа Фуртака, ученика Осипа Шкамбари, селянина Олекси Гориня і столярського челядника Михайла Винничука за приналежність до ОУН та кольпортажу нелеґальної літератури. Розправу відлежено, бо оборона поставила внесок, щоб виключити з розправи предсідника суду за образу оборони і зреклася ведення оборони. Проти адвоката д-ра Бриковича відбулася окрема розправа 2 грудня за невідповідне поведення на розправі, за що засуджено його на 50 злотих кари.

В Чорткові 23 вересня арештовано: абсольвентів ґімназії Дідича Володимира і Добрянського Костянтина; учнів ґімн.: Балацького Володимира, Бачинського Мирона, Онищука Степана та Гніздовського Якова.

В селі Мшана біля Львова 24 вересня арештовано: Островського Ст., Рудого О., Юркова О. та Сивенького Ст.

В селі Камінка Пірати, пов. Рава Руська, 25 вересня арештовано за шкільну акцію: Турка і Лущика Яцка; в Камінці Боброїди, пов. Рава Руська: Лущика Михайла; в селі Піддубцях: Гнатейка Степана; в Ульгівку, пов. Рава Руська: Яніцького Антона, Сидора Антона та Кухарчука Миколу.

В с. Прибин 27 вересня 1933 р. арештовано Дуду Миколу.

В Бережанах, за приналежність до ОУН і розліплювання летючок, засуджено 27 вересня 1933 р. Василя Сташкова й Осипа Кулинича (обидва з с. Дички) на 2 роки тюрми кожного.

В Чорткові 28 вересня арештовано за шкільну акцію учеників гімн. „Рідна Школа”: Войтовича Петра, Казимирова Дем'яна, Турчака Дмитра, Шевчука Корнила, Криворчука Михайла, Монастирського Василя, Пшоняка Івана.

В Ківерцях, пов. Луцьк, арештовано в вересні 1933 р.: Дмитрука Олександра, Корнилюка Ігоря, Корнилюка Никанора, Никитю Метода, Мазурця Степана та Дроздюка Назара.

В Бережанах 29 вересня арештовано: Ставничого Осипа, Старуха Тараса, Йонака Ярослава, Йонака Євгена та Бідулу Михайла.

За приналежність до ОУН і розкидання летючок в Печеніжині та Рунґурах 29 вересня 1933 р. засуджено в Коломиї: Ростислава Сабадаша – на 3 роки, Василя Лапчинського – на 14 місяців тюремного ув'язнення, а 16-літнього Івана Лапчинського – звільнено.

В Золочеві засуджено 29 вересня 1933 р. за приналежність до ОУН і поширювання летючок у Красному: Володимира Падковського на 6 років, Степана Падковського на 5 років тюрми.

В Самборі в вересні 1933 р. арештовано студента прав Ярослава Городиського; в Болехівцях, пов. Дрогобич, студ. Скибінського, Довбуша та Жирика запідозрених у шкільній акції.

В Бережанах 1 жовтня 1933 р. арештовано Служинського М. і Ничку В. В Підгороддю, пов. Рогатин, арештовано 2 жовтня селянина Дюбатого Я.; в Рогатині службовика ПСК Драганчука М.

В Корнях, пов. Рава Руська за шкільну акцію 4 жовтня арештовано: учня 8 кл. ґімн. Грицину Н.; в Коломиї: Кузьмівну Марту, Кочіївну Надю, Яцишинівну Володимиру, уч. 8 кл. ґімн. Кузьму Осипа та суб'єкта Криштофовича Франца.

В Раві Руській арештовано 6 жовтня Галаня Гриця і Бакая Теодора; вс. Камінка Старе село, пов. Рава Руська, абс, ґімн. Мигаль Ірену; в Селиськах, пов. Рава Руська, Біркового Лонґіна; в Любичах, пер. Рава Руська: Скибу Стаха, Мастишака.

В Раві Руській 7 жовтня арештовано Осідача Володимира. В Раві Руській 8 жовтня арештовано: Жовтого Романа і Степана, Галаня Степана і його матір; в с. Подусільна арештовано: Цапа Петра, Солтиса Миколу, Захаркова Олексу та студ. Івахова Василя.

У жовтні львівський суд звільнив від вини й кари В. Лапчука, І. та Д. Буличів, О. Потурая, В. Даниловича й Марію Хомик, обвинувачених за те, що вони нібито розкидали летючки ОУН під час панахиди на Янівському кладовищі у Львові.

В Угнові засуджено 7 жовтня студента Івана Ґумовського – за переховування підпільної літератури – на 8 місяців ув'язнення.

У Львові 11 і 12 жовтня відбувся процес проти 6 українців з Сокальщини за приналежність до ОУН і розкидання летючок, у висліді якого були засуджені: Василь Макар на 8 років, Павло Рак на 7, Гриць Бабський на 5 і Андрій Глушка на 2 і пів року тюремного ув'язнення. Володимира Макара і Василя Масиника звільнено.

В Раві Руській 12 жовтня 1933 р. арештовано уч. 8 кл. ґімн. Зеленого Василя.

Самбірський суд засудив 24 жовтня: Дмитра Федика, Евстахія Товстяка і Миколу Гурія, кожного по 4 місяці в'язниці, та Михайла Тершовського на 3 місяці за те, що під час панахиди в липні кричали „ганьба!” до польської поліції.

В Тенетиськах, пов. Рава Руська, 16 жовтня арештовано: Жолондка Василя та Бориса Михайла; в с. Вербиці: Тимчину Йосафата зв. Морський.

В с. Камінка Боброїдів, пов. Рава Руська, 17 жовтня арештовано: Зеленого Василя, уч. ґімн. (вдруге), Гоція Юрка, Демчишина Гриця урядника Філії „Просвіти” в Жовкві, Стадницького Андрія та Лущика Івана.

В Раві Руській 27 жовтня арештовано: інж. Богачевського Омеляна, Гуляківну Катрю, Осідачівну Ярославу; в с. Річки: Ногая Тимка; в Потеличах: студ. техн. Мастикаша Миколу, студентів прав Мастикаша Євгена і Мойсака Михайла, Мастикаша Василя та Мастикаша Івана; в с. Любича, пов. Рава Руська: Костишинівну Марійку, Костишина Осипа, Луцейка Володимира та Савойку О.; в Раві Руській: інж. Гузія Василя; в с. Гребеннім: Божика Гриця; в с. Вербиці: Зраду Івана, Омеляна Василя.

В Бартатові, пов. Городок Ягайлонський, 27 жовтня арештовано: Бедрила Степана, Мерцала Павла, Кушнірів Олексу, Василя і Юрія, Островського Петра, Шевчуків Василя та Івана.

Суд у Стрию звільнив 27 жовтня Ю. Пилипова, І. Романова та П. Друмака з Комарова, обвинувачених за участь у шкільній акції.

В Самборі засуджено 28 жовтня 1933 року студ. Ярослава Городиського, за зорганізування демонстративної панахиди на могилах героїв, під час якої поліцію обкидано камінням, – на 16 місяців ув'язнення, а 30 жовтня Юліяна Петречка на – 20 днів ув'язнення за випозичення книжки „На вічну ганьбу Польщі”.

В Перемишлянах 28 жовтня 1933 р. арештовано студентів: Барана Теодора, Залипського Луку, Бучацького Володимира, Липського Антона, Галечка Антона; в Утіховичах: Криницю Василя і Ковальського Василя; в Добряничах: Трача Михайла і Притулу Михайла; в Ушковичах арештовано студента Ратушного.

В Бурштинщині 28 жовтня арештовано: в Підмихайлівцях селянина Вольнича Рудольфа; в Букачівцях студ. прав Чолія Андрія та Величка Ярослава; в с. Демянів: студ. прав Федункового Михайла і урядника Філії „Просвіти” Данівого Василя.

3О жовтня арештовано: Копчинського В. і Гориня.

В Корчині, пов. Сколе, арештовано студ. Онуфрова Омеляна.

В Скалаті 28 жовтня арештовано кравецького помічника Яремишина Ст. і Протасевича Петра.

В Мізуні, пов. Долина, 28 жовтня 1933 р. арештовано студ. Клима Івана; в Ворохті: Мочерняка Гриня та Гаврилюка Миколу; в Сокалі: маґістра Стефанишина Володимира, студ. Небожука Володимира, механіка Садов-ського Теодора; в Шмиткові учителя Худика Льва, студ. Мигаля Льва; в Себечеві: студ. Романова Семена, Чайковського Данила, Мигаля Володимира, учит. Ваврука Василя; в Певятичах: маґістра Прокопчука Федора, селян: Щудла Луку, Сороку Дмитра, Сороку Петра; в Горбкові: дяка Спорадка, селянина Михалюка; в Мошкові, пов. Сокаль: студ. Дишканта Василя.

В Косові 28 жовтня 1933 р. арештовано: д-ра Прибитківського, дир. кооп. „Гуцульщина”, Гербового М. і студ. прав Библюка Якова; в місті Долині: Д-ра В. Гербового, Шумського Івана і Притуляка Дениса; в Букачівцях, пов. Рогатин: студента Величка; в Тартакові, пов. Сокаль: дяка Баштика Василя; в Поториці студ. Макара Володимира; в Завишні селянина Ярміла Василя і голову читальні Гнатюка Андрія; в Бонн й чах, пов. Сокаль: Дячишина Петра; в Отинії: урядника філії „Просвіта” проф. Гарасимюка Володимира; в Уторниках: маґістра Ковальського Михайла.

В Устриках, пов. Лісько 28 жовтня арештовано: кооп. Штиня Миколу та Гураля Василя; в с. Устіянова: студ. Платоша Осипа; в с. Береги: студ. Вербенця Миколу; в с. Ясінь: Івасіва Івана; в с. Бандрів: студентів Ґеряка Антона, Ференца Романа та 6 хлопців; в с. Лодина: орг. філії „Просвіта” Оленчака Теодора і 2 братів Кучмів.

В Калуші 28 жовтня арештовано: Короля Івана, студ. Какпа Олексу, Петика Степана і Люпуля Івана; у Войнилові: урядника „Просвіти” студ. Климишина Ст.

В Угнові і околиці 28 жовтня арештовано: в Угнові : мґра Петришина Володимира, прив. урядника Баса Володимира; в Карові: Воронку Олександра прив. урядника, Піддубчишина селянина, Савку Івана студ. політех.; у Піддубцях: селян Крису Миколу, Кузьму Гната, Радзевича Івана, Савчишина Івана; у Вербиці: селян Омеляна Гриця, Стеха Андрія, Хижого Миколу; в Махнові: селянина Братейка Степана; у Хлівчанах: дириґента хору Осташевського Василя і селян Душного Івана та Муху Павла; у Василеві: сел. Стельмаха Клима; у Корчеві: сел. Курила Івана.

В Бережанах і повіті 28 жовтня 1933 р. арештовано: учителя „Рідної Школи” Крамарчука Антона, Крамарчука Івана, Йонака Євгена і Старуха Б.; в Козовій: Трофимяка Миколу, Кавку Юліяна; в Козівцях: Несторовича Івана, Бучинського Івана, Бучинського Омеляна і Стеця Василя; в Дібшу: Майчука Івана і Шкільного Федя; в Потуторах: Лапуньку Омеляна; в Жовкві: голову читальні Хлопася Андрія; в Раю: Ганачевського Осипа й Стебельського Дмитра; в Вербові: Кузика Миколу та Гевка Федька; в Лісниках: Тіцького Михайла; в Потоці: голову читальні Безкоровайного Гната; в Вишках: гол. читальні Федечка Івана; в Ценеві: Корнецького Дмитра та Корнецького Н.; в Вибудові: Штабалюка Івана; в Вимислівці: Пончка Павла, Пукала Федька та Подусовського М.

В Теребовлі та повіті 28 жовтня арештовано: в Теребовлі студ. прав Круківського Степана, студ. прав Гриніва Володимира, майстра мулярського Туревича Павла, селян Дмитра та Степана Прокопів; в Підгірянах: соц. адв. Боднара Павла; в Іванівці: теолога Білинського Євгенія; в Семенові: абс. ґімн. Наболотного Михайла; в Острівці: дяка Жуковського Ізидора; в Слобідці: студ. Сороцького Михайла та абс. сем. Галандзя Ю.

У Львові 28 жовтня 1933 р. арештовано різьбаря Ласійчука і учн. ґімн. Савицького Юліяна; в Мшані біля Львова Панькова В. підозрілих у приналежности до ОУН; в Рудках директора рай. молочарні М. Захарняка та ґімн. абс. Захаріясевича; в Хишевичах: Теодора Лопатчака студ. філ.,студ. прав Миколу Турчина, ґімн. учня Льва Коцана та селянина Гриця Яголку; в Чайковичах: ґімн. абс. Мих. Чолівського-Ластовича, Івана Чолівського-Ластовича; в Підгайчиках: Іллю Павліша; в Ляшках зав'язаних: Павла Плювака; в Коропужи: ґімн. абс. Андрія Гузіля і сел. Іва на Цигилика; в Костільниках: Івана Онишака, Івана Венґра та Мих. Світля; в Ятвягах: сел. Володимира Венґра; в Розділовичах селян: Володимира Чуму, Івана Керечинського та Івана Демковського.

В Заліщиках 28 жовтня 1933 р. арештовано: інж. Коріня Омеляна, дириґента хору Ткачука Івана та Красія Д.; в Коломиї студентів: Вонсуля Богдана, Матковського Михайла, Михалевського Богдана, Федева Софрона, Цибика Романа.

В Старому Самборі 28 жовтня арештовано: студентів Льва Кузіва і Теофана Волосянського.

В Теклівці 29 жовтня 1933 р. арештовано: Голоядів М. і В., Гуду І.; в Сороцьку Бачинського Я.; в Колодіївці, пов. Скалат: Любинського Богдана і Зимака В.

В Поморянах 29 жовтня арештовано Мирослава Григоровича; в Радехові: приватного урядника Михайла Панасюка, проф. Ярослава Купчинського, д-ра Василя Максимця, студ. техніки Богдана Іванця, Юліяна Білозора та Михайла Кацепира.

В Любачеві 30 жовтня арештовано Юрія Ружила; в Жовкві: урядника філії „Просвіти” Гр. Демчину; в Куликівщині: студентів Лозинського та Татуха і вісьмох селян; в Любе лі: студ. техн. Брика; в Мокротині: Михайла Завадку.

В Стрию 30 жовтня 1933 р. арештовано: студ. Новицького С., Яремовича Р., Масного С. і Грицака О.; в довколичних селах арештовано: студ. Барабаша Гр., сел. Чабановича О., Рошка С., Андрієва Гр., Гасина Д., Андріїв Рузю, Туруса В., Чубко Гр., Притуляка Гр., Дроня М., Гісяка А.

Ніччю з 30 на 31 жовтня 1933 р. поліція перевела ревізії у всіх кімнатах „Академічного Дому” при вул. Супінського у Львові. Після ревізій арештовано біля 70 студентів.

Ніччю з 30 на 31 жовтня 1933 р. поліція перевала ревізії в будинку Ремісничої Бурси при вул. Пасічній 2 у Львові і арештувала всіх бурсаків в числі 40 осіб, частину з них на другий день випущено на волю.

В Отинії 31 жовтня 1933 р. арештовано: д-ра Дрогомирецького Степана, Бочака Михайла, студ. філ. Петришина Василя, мґра Боднарука Гриця, Іванціва Дмитра, Сербина Ярослава і Атанавського Зенона.

31 жовтня 1933 р. арештовано і відставлено до суду в Тернополі службовця „ПСК” Менцінського, Джуса Петра, студ. Лугового Артемія, студ. Мариняка Костя, студ. Фелікса і Тому Кордубу, студ. Майківну О. і Шептицьку, студ. Мітрінґу Дм. з села Петрикова, пов. Тернопіль, і 2 братів Кручових в Березовиці Вел. пов. Тернопіль.

В Золочівщині в жовтні 1933 р. арештовано студентів: Квасовського Романа, Безпалка і Чучмана; в с. Волошина, пов. Підгайці, крамаря Зіня Юрка і селянина Хмарного Ярослава; в с. Заборолі, пов. Луцьк: 14-літнього хлопця Кисіля Івана.

В Бережанщині в жовтні 1933 р. арештовано: в Жолнівці: секретара читальні Миколишина Івана; в Вербові: Нагірного Михайла; в Городищу: студ. теолог. Балука Івана; в Черчу: абс. теолог. Баслядинського Степана; в Сернках: абс. ґімн. Малиновського Миколу; в Лучинцях: Якимовича Петра та Халяву Миколу; в Потоці: Гнидівну Марію, Школяра Михайла, Гардія Дмитра та Клюга Михайла; в с. Торщеві, пов. Львів арештовано: Іванова Івана, Гаврилова Степана, Машталіра Костя.

В жовтні в с. Романові, пов. Луцьк, арештовано Столярчука Миколу і Гоюка Миколу; в Воротневі: Поручника Гр.

В жовтні 1933 р. перед окружним судом відбулася карна розправа проти о. Богдана Петрицького і його дружини. Акт обвинувачення закидав їм протидержавні виступи. Суд засудив о. Петрицького на півтора року безумовної в'язниці, а його дружину за співучасть на 6 місяців з відложенням кари на 5 літ.

В Станиславові в жовтні 1933 р. під замітом злочину державної зради арештовано адв. д-ра Черненка Олексу і його конціпієнта д-ра Бойчука Осипа.

В жовтні арештовано: Роговського Володимира в Смиківцях, пов. Тернопіль; в с. Дичків: студ. Вильмицького Михайла, ґімн. учня Охримовича Василя, студ. Павлуся Омеляна, кооператора Кузьму Василя та Гульку Володимира.

Суд у Самборі засудив у листопаді 1933 р., за поширювання протипольських летючок, Мирослава Тураша з Борислава, Гриця і Михайла Пацаків з Тершова та Демяна Миґу з Бусовиськ – по 8 місяців, а Дмитра Авдиковича з Сільця, за понищення державних емблем під час шкільної акції, – на 3 роки тюремного ув'язнення.

В Самборі 7 грудня 1933 р. засуджено сільських хлопців з Татар. Кісика і Василькевича по 1 рокові в'язниці за участь у шкільних саботажах (знищення державного гербу і портретів польських діячів), а Дідуха звільнено.

Суд присяглих у Станиславові, 13 грудня, за наклеення протидержавної летючки ОУН на брамі церкви в Назавізові, пов. Надвірна, засудив робітника Михайла Рудака з Назавізова на півтора року тюрми.

У Тернополі засуджено 20 грудня 1933 р., за приналежність до ОУН і протидержавну діяльність ґімназиста Осипа Шкамбару на 8 років, м'ясара Богдана Мушку на 6, дяка Осипа Фуртака на 3, столярських учеників Олександра Гориня і Михайла Винничука по два і пів року тюремного ув'язнення, а кравнця Миколу Сиротюка звільнено.

Окружний суд в Тернополі, за приналежність до ОУН та ширення аґітації, засудив 20 грудня 1933 р. студ. мед. Ярослава Флінту на 3 роки тяжкої тюрми і заплачення 160 злотих коштів.

У Варшаві найвищий суд 23 грудня 1933 р. уневажнив присуд Бережанського суду з дня 24 травня, яким засуджено селянина Миколу Метанчука на 4 роки за кольпортажу нелеґальної літератури, а дня 27 грудня уневажнив присуд золочівського суду, що 27 вересня засудив за приналежність до ОУН і розкидання листівок під час Великодня Степана Падковського на 5 років в'язниці.

В Дубні за розкидання листівок ОУН та бійку з поліційним аґентом у часі свята Козацьких Могил під Берестечком засуджено ученика Л. Борща на 3 роки, селянина Л. Кирійчука – на 1 рік в'язниці, а селянина Т. Кирійчука звільнено.

В Коломиї засуджено за приналежність до ОУН, кольпортажу нелеґальної літератури та збірки на Бойовий Фонд: Фр. Сабадаша – на 2% Року, Миколу Синюка – на півтора року в'язниці.

У Львові засуджено 28 грудня 1933 року студента Івана Климова на 15 місяців в'язниці за приналежність до ОУН і кольпортажу нелеґальної літератури на Волині і в Сокальщині.

Львівський суд присяглих за кольпортажу відозв ОУН у справі шкільництва засудив Григорія і Михайла Кусяків на півтора року в'язниці кожного.

В Самборі за участь у шкільних саботажах були суджені 30 грудня 1933 р. два сільські хлопці з Волощі: Марків і Бадецький. Обидвох звільнено.

„Згідно з офіційними польськими даними на день 1 листопада 1933 р. було в Польщі 43 тисячі в'язнів і за два роки (1932-33) відбулося 257 наглих судів, що винесли 202 засуди смерти” – відмічає „Український Націоналіст” (січень 1934) в нотатці п. н. „Держава тюрем і шибениць”.

У січні 1934 року суд присяглих у Львові засудив за розповсюджування нелеґальної літератури й приналежність до ОУН: Ілька Масиника на З роки, Володимира Короля і Корнила Кравця по 2 роки, Гриця Харчука на 1 рік тюремного ув'язнення (всі з Сокальщини). Т. Крука звільнено.

У висліді процесу перед судом присяглих у Чорткові 22-24 січня 1934 року, за приналежність до ОУН засуджено: І. Шкільного на півтора року, П. Фіґоля на 1 рік, В. Гринчишина, М. Фіґоля і М. Музику по 6 місяців, Гр. Правицького на 1 місяць ув'язнення.

Суд у Львові засудив 25 січня 1934 р. за шкільну акцію (знищення в шкільному будинку всіх польських державних емблем і вивішений на їхнє місце портретів Біласа, Данилишина, Старика і Березинського) на кару по 3 роки тюрми: Ст. Трохимчука, Iв. Демчука та В. Олеськова, усіх із Сокальщини. П. Мусія і В. Мусія звільнено.

Суд у Чорткові засудив 27 січня за приналежність до ОУН і кольпортаж підпільної літератури: Iв. Городиського на два і пів року, П. Кулиницького на рік тюремного ув'язнення, а П. Підгородецького і Ст. Шавеля звільнив.

Суд у Чорткові засудив 29 січня 1934 р. за участь у шкільній акції Івана Білоуса з Дуплиськ на рік ув'язнення.

Суд у Стрию засудив 29 січня 1934 р., за участь у шкільній акції, Михайла Панькова та Он. Полюжина по одному рокові, а Микиту Опришка й Івана Садовського з Грабівця по шість місяців ув'язнення.

У Львові засуджено 29 січня 1934 р., за приналежність до ОУН та кольпортаж літератури ОУН, М. Барана з Любіня Великого на 2 і пів року тюрми.

У Львові відбувся 31 січня 1934 року новий процес проти Зенона Коссака, на якому засуджено його за приналежність до ОУН і співучасть у нападі на пошту в Городку на спільну кару – 8 років тюрми.

Бережанський суд засудив в лютому 1934 р. Василя Кутного з Янчина, пов. Перемишляни на 6 міс. в'язниці за те, що він мав примусити двох жидів у своїм селі підписати деклярації за українською школою. Львівський апеляційний суд скасував цей присуд.

Перед Львівським судом присяглих був суджений в лютому 1934 року інж. Василій Гузій з Любичі Камеральної, пов. Рава Руська, за промову в день національної жалоби 29 жовтня 1933 з приводу голоду на СУЗ, в якій мав накликувати до протидержавної акції. Обвинуваченого звільнено.

Суд в Самборі засудив в лютому братів Андрія і Володимира Чепілів за приналежність до ОУН і аґітацію по 7 місяців в'язниці.

Суд у Львові засудив в лютому Мирона Мицьолу з Сокальського повіту, в якого найдено листівки ОУН, на 2 роки в'язниці.

У Стрию засуджено: 5 лютого Олексу Дубика з Добрян за розліплювання летючок ОУН на 1 рік ув'язнення. – Є лютого Петра Кузіва з Мертюк, за приналежність до ОУН і пострілення польського учителя Нормана, на 10 років тюрми.

Процеси проти Миколи Бігуна з Журавна і Льва Ребета з Стрия, обвинувачених за приналежність до ОУН, відкладено.

У Львові засуджено: 5 лютого Я. Федуньку, кравця з Журавки, пов. Рава Руська, за приналежність до ОУН на 8 місяців ув'язнення. – 10 лютого студентові Ст. Ничові, засудженому за намагане вбивство комісара Цєсєль-чука у Львові на 8 років тюрми, апеляційний суд підвищив термін ув'язнення до 10 років.

У Чорткові засуджено 5 лютого, за приналежність до ОУН та кольпортаж літератури ОУН, ґімназистів: В. Балацкого і Ст. Онищука по півтора року, В. Дідича на один рік ув'язнення, а мґра Вол. Бачинського та Я. Гніздовського звільнено.

У Станиславові засуджено Олексу Пилипонька, за приналежність до ОУН, поширювання летючок і написання протипольського вірша, на 3 роки тюрми.

У Самборі засуджено: 23 лютого 1934 року Миколу Рожнятівського за поширювання летючок ОУН у Задолиську й Завадці, пов. Турка, на 4 роки тюрми. – 25 лютого студ. В. Зарицького з Тустанович на 4 роки, І. Пристая з Трускавця і Василя Мороза з Стебника по 3 роки тюремного ув'язнення, а Римара з Сільця звільнено.

Суд у Самборі 27 лютого засудив, як здогадних співучасників нападу на пошту в Трускавці (літо 1931): Володимира Біласа (брата повішеного Василя) на 6 років, Михайла Хорта, шофера з Тустанович, на 5 років, Теодора Муйлу з Тустанович на 4 роки, Матвія Гнатова на 3 роки тюремного ув'язнення. – 1 березня 1934 року той сам суд засудив ґімназійного абсольвента Романа Лаврова, як здогадного провідника клітини ОУН у Тустановичах, на 3 роки тюрми.

Львівський суд засудив: 1 березня Ваврика Лакоту, за поширення летючок ОУН у Криниці, пов. Городок, на 2 роки тюрми. – 7 березня Ірину Кулик, за переховування підпільної літератури, на 2 роки тюрми. – 12 березня студ. М. Мартина, за приналежність до ОУН, на 10 місяців ув'язнення, а ученицю семінара Ольгу Сень суд присяглих звільнив, але на протест прокурора наступного дня її суджено знову й засуджено на 7 місяців ув'язнення. – 26 березня ученицю семінара Ольгу Цимбалісту, за реферат про Любовича, відчитаний перед співтоваришками, на 4 місяці ув'язнення і викинення з школи.

У Коломиї засуджено на 2 роки тюрми священика о. Василину за приналежність до ОУН і за навчання релігії в „протипольському дусі”.

Стрийський суд засудив у березні 1934 р. Івана Гивеля на півтора року в'язниці за те, що він спалив державний герб.

В с. Конюхах, пов. Бережани, арештовано у березні братів Михайла і Гриця Парасюків і Гриця Ґураля.

У Тернополі засуджено: 6 березня М. Шурана, за приналежність до ОУН і кольпортаж її видань, на 6 років, Iв. Заяця на 6 років, Г. Цимбалістого на 5 років ув'язнення. – 9 березня ґімн. абсольвента Василя Солонинку на 8 років, а Ст. Маркіза на 2 роки тюрми.

У Крем'янці засуджено на 6 до 10 місяців ув'язнення кол. посла Козубського, Аркадія Трачука, Євфрозину та Клявдію Недзвєцьких і Тамару Конаревич за те, що під час процесу проти членів Юнацтва ОУН у грудні 1933 року вони привітали підсудних окликами „Слава!”

В Золочені засуджено: 14 березня 1934 року Дмитра Гавриса з Ясеновець на півтора року ув'язнення за поширювання видань ОУН. – 15 березня студ. Андрія Майбу на півтора року ув'язнення за розліплювання летючок ОУН. – 16 березня, за приналежність до ОУН і поширювання її видань в Лопатинському повіті, засуджено: студенток Зиновію Кравців на 4 роки, Стефанію Кравців на 2 роки, адвоката Романа Мандриґу і селянина Володимира Мандриґу по 6 років, селянина Василя Лисака на 7 років, кравця Вол. Сеньчука на 6 років, селянина Дмитра Федоришина на 3 роки, сел. Теодора Головачика на 5 років, кравчиню Анну Максимець на 4 роки, ґімн. абсольвентку Любу Данилович на 2 роки, селянина Михайла Лисака на 2 роки тюремного ув'язнення. Михайло Кіт, управитель школи, і М. Волошин були звільнені.

У Щирці 15 березня 1934 року засуджено Миколу Комарянського з Пісків, за побиття з політичних мотивів „стшельца”, на один рік ув'язнення, а 16 березня Івана Кузя з Пісків на 6 місяців ув'язнення за спротив поліції та протипольські вислови.

В Бережанах за приналежність до ОУН і поширювання її літератури засуджено 19 березня по 3 роки: студ. Петра Олійника, Миколу Левицького, абсольвента торг. школи і Михайла Барана, абсольвента ґімназії; Миколу Труша, торговельного помічника, на 3 і пів року; Антона Шидловського, робітника, на 4 роки; О. Барана і М. Гетьмана по 6 місяців, Гр. Левицького на 5 місяців тюремного ув'язнення, а Ст. Коваля звільнено.

У Глинянах засуджено на 14 днів ув'язнення П. Кухара, Е. Породка, Г. Олексієва і Гр. Цимбалістого за скинення з брами польського прапора під час йорданського Водохреща.

У Станиславові засуджено 19 березня 1934 року, за приналежність до ОУН і ширення підпільних видань, Ярослава Дутку на 2 роки тюрми.

У Львові засуджено в квітні; 12-го: Юрка Кушніра з Бартатова, за поширювання летючок, на один рік ув'язнення. – 17-го: адвокатського соліцитатора Володимира Осідача з Рави Руської, за приналежність до ОУН і поширювання її видань, на 3 роки, Гр. Галаня на 2 і пів року, Теодора Бакая і Мирослава Стасіва по 2 роки тюремного ув'язнення.

У Крем'янці на Волині засуджено 28 квітня 1934 р. Марію Черкавську на 10 місяців, а Ольгу Шубську на 8 місяців ув'язнення – за демонстрацію під тюрмою у зв'язку з засудженням 27 членів ОУН.

У травні того ж року в Миколаєві над Дністром засуджено Івана Василева на 10 місяців, а Миколу Хоміцького на 8 місяців ув'язнення за те, що вони поставили хрест на тому місці, де спіймано Біласа і Данилишина.

Львівський суд звільнив Миколу Матвійчука, обвинуваченого за побиття, з наказу ОУН, польського професора.

В Бережанщині арештовано в травні 1934 р. селян: Василя Лихолата з Потока, Федька Ціцюру та Миколу Лотоцького з Куропатників і студента Івана Думина з Потуторів.

У Бережанах засуджено 12 травня, за приналежність до ОУН, селян з Кнісела: Тибора на 3 роки, а Михайла Липового на 2 і пів року ув'язнення.

У Підгайцях засуджено 26 травня, за участь у бійці з поліцією біля могил УСС у Вівсю: Вол. Токара на 10 місяців, Я. Вальорного на 7 місяців, Марію Терлюк на 6 місяців ув'язнення.

У Львові за приналежність до ОУН і кольпортаж нелеґальної літератури засуджено: 7 червня – Ольгу Соколовську на 3 роки, Марію Ганіткевич і Марію Гук по півтора року, Анну Романовську на один рік тюрми. Ол. Фед-чинського1 засуджено за те саме на 2 роки ув'язнення.

За приналежність до ОУН і кольпортаж; її літератури засуджено в Самборі: 6 червня 1934 року – Марію Гузичак на 2 роки, а 7 червня Василя Андрієвського на 4 роки ув'язнення. 15-16 червня самбірський суд розглядав справу кривавого зудару з поліцією під час панахиди на могилі Героїв у Мокрянах, пов. Самбір, і засудив: Петра Стрижика, Теодора Качмара, Михайла Лучку, Ілька Балабуха та Платона Кравця по 3 роки, Ст. Михаля і Мих. Качмарика по 2 роки, Ф. Вонсовича на 1 рік, В. Наконечного на 10 місяців, М. Міляковського і П. Плюту по 6 місяців ув'язнення. Д. Гадача, І. Кайдровича і С. Хому звільнено.

У Бережанах за приналежність до ОУН та участь у шкільній акції засуджено: 10 червня 1934 року – Ол. Ригайла на 2 роки і 3 місяці, а Іллю Джулинського на 2 роки, Андрія Мандзія на 2 роки ув'язнення.

У Тернополі засуджено в червні Миколу Омелька з Ходачкова на 2 і пів року тюрми.

За участь у шкільній акції на терені Яворівщини засуджено в Перемишлі: Ґумовського на 5 років, Форостюка на 3 роки, Тимка Дацка на 2 роки, Сенька Дацка на півтора року ув'язнення.

У другій половині червня 1934 року, у зв'язку з убивством польського міністра Пєрацького, проведено серед української молоді на всьому терені польської держави масові арешти. Закордонна преса інформувала на підставі звідомлень своїх кореспондентів, що кількість арештованих тоді українців перевищила тисячу осіб.

За вбивство польського поліціянта Ґловяка засуджено в Тернополі в червні 1934 року членів ОУН Євгена Костецького й Олександра Литвина на кару смерти, а Петра Флінту на досмертне ув'язнення.

17 червня 1934 року у Мартинові Старому біля Галича за приналежність до ОУН ув'язнено Данила Чайковського.

В липні 1934 р. за приналежність до ОУН суджено двох селян з Поздимира, пов. Сокаль в справі Теодора Здриля: Миколу Бучка засуджено на 5 років в'язниці, а Петра Василину звільнено.

В Улючі арештовано в липні: студ. Романа Солтикевича, Павла Харудчака та Володимира Поливку.

Суд в Коломиї за приналежність до ОУН і кольпортажу летючок ОУН, засудив у липні 1934 уч. ґімн. Івана Бабюка на 3 роки в'язниці, а учнів ґімн. Василя Андрусяка та М. Ткачука звільнено.

Суд в Луцьку засудив в липні Макара Чайківського й Михайла Кодню по 12 літ і Максима Бондарука на 10 літ в'язниці за те, що в листопаді минулого року в селі Старий Рачин, Горохівського повіту, вбили жида Абрума Басера. Басер належав колись до „Просвіти”, а в останніх часах був конфідентом поліції, за що, як каже акт обвинувачення, згадані особи його вбили.

Суд в Золочені за приналежність до ОУН засудив в липні 1934 р.: Каплана на 4 роки, Кочинського і Гавришка по 2.5 року, Ріника на 8 місяців в'язниці, Войцеховського звільнено.

В Люблині 18 липня 1934 р. перед апеляційним судом відбулася розправа в справі Степана Семенюка, засудженого окр. судом у Рівному за приналежність до УВО і державну зраду на 8 літ. Апеляційний суд зменшив йому кару на 6 років в'язниці, зачисливши 4 роки слідчого арешту.

У Бережанах на поновному процесі засуджено за розліплювання летючок ОУН в Ушковичах, Волкові і Мерищеві ґімназистів Вол. Заплатинського на 1 рік і 7 місяців, робітника І. Палевича на 9 місяців ув'язнення.

Львівський суд звільнив 25 вересня студента Романа Стеця, обвинуваченого за приналежність до ОУН та організування шкільної акції в Городеччині.

29 вересня 1934 р. Найвищий Суд затвердив присуд суду в Тернополі, який за зневагу влади покарав о. Онуферка 4-тижневим арештом.

Бережанський суд у вересні 1934 р. за обвинувачення поліцая в крадежі 1 злотого засудив о. Петрицького на 1 рік в'язниці. Половину кари йому даровано в дорозі амнестії, але пів року мусів відсидіти.

Суд у Бережанах у вересні 1934 р. за розкидування летючок ОУН засудив студента прав Миколу Максимишина з Дібрянич, пов. Перемишляни, на 2 роки в'язниці та 80 злотих судових коштів, а Василя Чолія та Степана Костіва, обох з Утіхович, пов. Перемишляни, звільнено.

Суд у Бережанах у вересні 1934 р. за приналежність до ОУН і за вивішення в Куропатниках жовтоблакитного прапору з написом „ОУН” засудив: Василя Лихолата з Потока на 3 роки та 160 зл. суд. оплати, Миколу Лотоцького з Куропатник – на 2 роки і 80 зл. оплати, Федька Цецюру з Куропатник на 9 міс. в'язниці та 40 зл. оплати.

У вересні 1934 року у Станиславові за приналежність до ОУН і участь у саботажах засуджено: Таращука та Городецького по 8 років, Лапка на 7 років, Дрогомирецького й Дзюбінського по 6 років, Киртяка на 5 років, Акула на 4 роки та Орловського на 7 місяців тюремного ув'язнення. Лідію Мак за приналежність до ОУН і кольпортаж летючок засуджено на один рік тюрми.

У вересні 1934 року в Стрию, за приналежність до ОУН та організування шкільної акції, засуджено Миколу Сливку зі Синєвідська Вижнього на 5 років, в Бережанах – Івана Думика на 5 років ув'язнення.

В листопаді 1934 р. у Львові засуджено студента Павла Крохмального, за протипольський виступ під час доповіді, на 6 місяців ув'язнення.

Тернопільський суд в листопаді 1934 р. засудив 17-річного Василя Волецького з Іванова Горішнього на 14 днів арешту за те, що він на громадській криниці вивісив картку з написом „Геть з Польщею!”, а 15-річну Степанію Ґерій на 5 зл. кари з заміною на 1 день в'язниці, за участь у демонстраційному Богослуженні та за наліплення протидержавних написів.

У Станиславівському окр. суді покінчилася в листопаді 1934 р. розправа проти Омеляна Антоновича, співробітника українських часописів, у висліді якої засуджено Антоновича на 6 років в'язниці. Підсудного обвинуватили в тому, що він розповсюджував за кордоном картки з мапою України та написом ворожим для Польщі. Проти вироку внесено відклик.

Львівський суд присяглих засудив в листопаді шевського челядника Петра Закаля з Волкова, біля Львова, за державну зраду на 2 роки в'язниці.

В Луччині в листопаді 1934 р. арештовано: Арсена Слюсарчука, Кіндрата Швеця, Методія Никитюка, Клима Крупського, Степана Мазурця та Павла Сидорука під замітом приналежности до ОУН і протидержавної діяльности.

Окр. суд у Самборі в грудні 1934 р. засудив за приналежність до ОУН і образу марш. Пілсудського: 26-літнього Василя Смолія з Михнівки, пов. Турка, на 4 роки в'язниці.

СУДИ НАД ШКІЛЬНОЮ МОЛОДДЮ

Процес Юнацтва ОУН у Крем'янці

У зв'язку з шкільною акцією на Волині і в Галичині відбувалися масові ревізії серед учеників та ув'язнення. Вони закінчилися великими судовими розправами, про які тодішня преса повідомляла:

В Крем'янці відбувся 15 до 20 грудня 1933 р. процес „Юнака” проти 31 учеників і учениць української Гімназії, ліцею та студентів і абсольвентів університету за приналежність до ОУН. Засуджено: Степана Пшеничного на 6 років в'язниці; І. Шубського на 5 років; С. Закидальського на 4 роки; Ю. Козубського, Миколу Медвєцького і П. Львовича, кожного по 2% року; Михайла Медвєцького, А. Мельничука, Д. Димнича, М. Чорнія, А. Ратинську, О. Табінську, В. Ключинську, А. Козачка, В. Мінчука, А. Хлоупика, О. Жиглевича, В. Вавринюка, О. Балгаївну і Р. Зелінську – кожного по півтора року; Кавецького на 1 рік; К. Гончарука, А. Лобара, В. Янчара, Є. Ткачуківну, Г. Козубську, В. Шереметівну і Т. Сагайдаківську – по 1 році дому поправи з завішенням кари на 3 роки.

Перед судовим будинком чекала юрба народу на проголошення присуду, яка відпровадила засуджених до брами в'язниці. Там дійшло до демонстративних виступів, та сутички з поліцією і нових арештів демонстрантів, що були пізніше також засуджені (28 квітня 1934 року).

Два роки пізніше крем'янецький присуд мав таке закінчення. Прокурор спротивився припиненню виконання кари супроти шістьох підсудних. Дня 12 лютого 1935 р. на внесок прокурора окружний суд в Рівному скасував завішення кари цим підсудним, мотивуючи тим, що засуджені „зле заховувалися”. Проти цього зарядження обвинувачені внесли відклик до апеляційного суду в Люблині, але звідси прийшла відмовка відповідь. Постанову окружного суду затверджено. В наслідок цього згадана молодь від 16 до 20 літ була змушена відбувати кару.

За присудом Крем'янецького суду юнаки ОУН були засуджені на такі кари з завішенням, які тепер стали дійсними:

Михайло Медвецький і Раїса Зелінська по 1% року в'язниці, Галина Козубська, Євгенія Ткачуківна, Андрій Лобар і Варвара Шереметівна на дім поправи.

Суд над Юнацтвом ОУН в Бережанах

Дня 3 березня 1935 року закінчився перед судом присяглих у Бережанах процес проти 11 учнів Бережанської гімназії, обвинувачених у приналежності до_ Юнацтва ОУН. Трибунал видав такий присуд: Михайло Вербовецький на 3 і__% року в'язниці; Іван Майчук, Омелян Котлярчук, Петро Бабій, Омелян Войтович – учні 8 кл. ґімн. та Іван Кубай, Василь Білик – учні 7 кляси Гімн., Борис Мушкевич, учн. 5 кл. ґімн. і Василь Стаськів уч. 6 кл. ґімн. – всі по 2 роки в'язниці. Теодора Павлова, учня 8 кл. ґімн. і Ореста Семчишина ґімн. абсольвента звільнено.

Найвищий Суд скасував цей присуд і зарядив нову розправу.

Вдруге справу учнів Бережанської ґімназії розглядав суд присяглих у Бережанах дня 12 жовтня 1935 р. Обвинувачували далі цих учнів у приналежності до ОУН.

Михайло Вербовецький, учень 7 кл. ґімн., засуджений на 3 і % року в'язниці і Іван Кубай, уч. 7 кл. ґімн. засуджений на 2 роки, прийняли кару тодішнього суду і не робили відклику проти присуду. Після переведення другої розправи суд присяглих видав щодо решти підсудних наступний присуд, яким засуджено:

Івана Майчука, Омеляна Котлярчука, Петра Бабія, Омеляна Войтовича та Василя Білика по 6 місяців в'язниці. Василя Скаскова на 6 місяців в'язниці з завішенням на 5 літ, а Бориса Мушкевича звільнено від вини і кари.

ВЕЛИКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС
ЗА ШКІЛЬНУ АКЦІЮ В ПЕРЕМИШЛІ

Епілогом шкільної акції, що була переведена в 1933 р., як протест проти знехтування шкільного плебісциту, була низка судових процесів, які відбулися перед польськими судами в різних місцевостях Галичини і Волині. Згадки про них подаємо в хроніці арештів і присудів. Тут наводимо перебіг одного із більших політичних процесів проти 23 українців, що почався перед перемиським судом присяглих, дня 15 травня 1934 року і тривав 16 днів. Цей процес закінчився засудженням 21 підсудних на кари довгорічних ув'язнень, що в загальній сумі становили 82 і 1/2 року тяжкої в'язниці. Лише два підсудні були звільнені від вини і кари.

Акт обвинувачення закидав підсудним участь у шкільній акції, що її вони перевели з наказу Крайової Екзекутиви в осені 1933 р., як протест проти тенденційно переведеного шкільного плебісциту. Крім цього обвинувачення окремим підсудним закинуло, що вони виконували різні функції в Повітовій Екзекутиві і в Районах ОУН в Перемишлі, а саме, що членами Повітової Екзекутиви ОУН були:

Мирослав Андрій Прокоп, студент 4 року прав, як Повітовий Провідник, чи Районовий командант ОУН (засуджений на 7 років в'язниці); Омелян Антонович, студент прав, як бойовий референт Повітової Екзекутиви ОУН (засудж. на 6 років); Ярослав Демчук, студент прав, як пропаґандивний референт Пов. Екзекутиви (засудж. на 4 роки); Осипа Демчук, абс. ґімназії, як член Екзекутиви і курієрка ОУН (на 41/2 року); Районовими Комeндантами ОУН, за актом обвинувачення, був Микола Феник, торг, помічник2 (засудж. на 5 років); Іван Кучерепа, студент прав, (засудж. на 6 років); Олена Федоровичівна, абс. семінарії, зв'язкова між Повітовою і Крайовою Екзекутивою ОУН (на 3 роки). Акт обвинувачення закидав 21 підсудним, що вони 1932 і 1933 роках належали до ОУН. Перебіг шкільної акції є описаний прокурором так:

„Цю акцію переведено на наказ Крайової Екзекутиви ОУН вночі з 24 на 25 вересня, її переведено в цей спосіб, що понищено в державних школах державні емблеми, вивішено українські національні прапори, знищено чимало портретів польських державних достойників, вигадано багато кличів, як „Геть з польською школою!”, „Хай живе Україна!” та ін., розкинено летючки, що підбурювали українські діти в шкільному віці проти польської держави, польської школи, польських учителів, системи навчання, накликували до непослуху проти розпоряджень шкільної влади, (щоб) не давати відповіді учителям польською мовою, нищити польські книжки, бойкотувати польських учителів, проганяти їх із села.

„Цих летючок видала Крайова Екзекутива три роди під наг. а) „Український народе!”, 6) „До Українських батьків і матерей!”, „До Українських приятелів та шкільних дітей!” і брошуру „До боротьби за душу української дитини!”

„... Згідно з директивами Крайової Екзекутиви „Протишкільна акція” відбулася теж на терені Перемищини” (Слідують назви 8 сіл).

Цей опис доповнюють зізнання підсудних:

„... Вночі, десь по півночі — зізнає селянин Онуфрій Конкольовський, — всі зійшлися на селі і пішли до школи. Я увійшов до кляси, зняв портрет марш. Пілсудського і державні емблеми та подав це своїм товаришам, які вкинули ці портрети до Сяну. Пізніше вернулися і зняли емблему на трафіці та знову вкинули її до Сяну.

Суддя: Хто вивісив прапори на школі?

Підсудний: Я.

Суддя: В якій цілі вивішено прапор?

Підсудний : На знак протесту проти невдалого висліду шкільного плебісциту.

Оборонець: Чому Ви брали участь в антишкільній акції?

Підсудний Василь Конкольовський: „Бо я бачив, що наші батьки підписують деклярації, а їх уневажнюють і вони пропадають”.

Докладнішу відповідь на це питання подає селянин Михайло Сабат: „Два факти змусили мене до того... Учителька в нашому селі називала наших дітей бандитами і большевиками та одного разу, коли побила дітей до синяків, а батьки по лікарських оглядинах запізвали її до суду, суд її увільнив. Це мене боліло. Другий факт, це те, що при передачі деклярацій в інспектора, одна пані з інспекторату, замість почислити підписані батьками деклярації за українською школою, зважила їх на вазі, а на домагання, щоби таки почислила, вона відповіла, що має наказ важити. І деклярації, звичайно, пропали”.

Селянин Іван Янковський подає такий мотив: „Бо в нас є самі українці в селі, тому повинна бути українська школа. І таблиця повинна бути написана по-українськи, або хоч бодай пів по-українськи, а пів по-польськи”.

На запитання судді, чому Михайло Хапко знищив таблицю в 10-річчя незалежности Польщі, подає такий мотив: „Одна дівчина в селі, Пацановська полька, написала на картці таке: „зтонд паґурек, зтонд доліна, бендзє в д... Україна”3 і приліпила її на шибу у Анни Кочубей. Мені зробилося дуже прикро, що вона таке пише про Україну. Я сказав про це Данчукові, піддаючи йому думку, що треба полякам зробити віца.4 Тут у селі мешкають майже самі українці, то як полька може щось таке писати?”

Суддя: Хто зірвав таблицю з пам'ятника десятиріччя?

Підсудний: Данчук зняв її, а я сховав її на свому обійстю...

Суддя: Треба було вам їй написати так про Польщу, то ви були б пімстилися.

Оборонець: Був би потягнений до карної відповідальности за образу польського народу.

З промови прокурора наводимо його арґументацію, що підсудні були організованими членами ОУН: „Членом ОУН уважаю не лише цього, що скінчив 20 літ і доконав якийсь чин, а й тих всіх, що були лише намічені на членів ОУН і переходили пробу. Коли такі годяться бути наміченими і переходять пробний вогонь, вони тим самим похваляють цілі та ідеологію ОУН і хотять стати членами ОУН. За це й мусять відповідати як дійсні члени... Виразно тверджу, що Повітова Екзекутива, лише вона інспірувала на наказ Крайової Екзекутиви про шкільну акцію. Що її виконала лише своїми членами, вказує те, що виконано її в одну ніч. Матеріяли, як летючки, брошури – були матеріялом ОУН”.

Оборонець Навроцький характеризує підсудних, як „несвідомих своєї кандидатури кандидатів на членів ОУН, яких може пізніше та сама рука ОУН, яка їм дала летючки і доручення виконати акцію, була б по докладнішім і повнім освідомленню про цілі і завдання ОУН, не авансувала на членів ОУН... Слідство не виявило, щоб підсудні в'язали себе внутрішньо-організаційно якоюсь присягою, а принайменше приреченням. А це вказує на те... що ще підсудні не дозріли були до приналежности до ОУН... ОУН не вважала обвинувачених за дозрілих до дефінітивного прийняття їх до ОУН, а тільки вважала їх і трактувала, як кандидатів”.

У великому політичному процесі проти 23 українців, обвинувачених за приналежність до ОУН та проведення шкільної акції по селах Перемищини, що тривав у Перемишлі 16 днів, 6 червня 1934 року засуджено: студ. Мирослава Прокопа на 7 років, студ. Омеляна Антоновича та Івана Кучерепу по 6 років, селян Василя Боднарчука, Онуфрія Конкольовського, Миколу Ткача та Миколу Феника по 5 років, абсольвентку Гімназії Осипу Демчук на 4 і пів року, Ярослава Демчука, Вол. Шдвірного, Мих. Данчука, Теодора Хамуляка, Мих. Хапка, Мих. Сабата, Вас. Конкольовського та Петра Хому по 4 роки, Осипа Івашка, Євгена Гарабача, Дмитра Хамуляка, Олену Федорович, Івана Янковського по 3 роки, тюремного ув'язнення, Миколу Качмара і Ол. Новака звільнено.

СПРОВОКОВАНИЙ ПРОЦЕС

В Самборі закінчився 29 червня 1935 року процес перед судом присяглих проти 13 молодих українців із Дрогобиччини, обвинувачених у приналежності до ОУН. „Цей самбірський процес – подає „Новий Час”5 – належить до серії спровокованих процесів, а його темним героєм є Нестор Постойко, законспірований комуніст, що зручно послуговуючися протикомуністичними кличами, завів молодих людей до тюрми, як собі цього бажали його компартійці”.

Самбірський суд засудив 24-річного столяра Юліяна Михаця на 8 років, 18-річного учня 7 кл. ґімн. Богдана Звіра на 7 років, 19-річного учн. 6 кл. ґімн. Василя Німиловича на 4 роки, 23-річного м'ясара Василя Николяка на 5 років в'язниці. Також комуністичного провокатора 24-річного столяра Нестора Постойка засуджено на 5 років в'язниці. Інших підсудних: 24-річного кравця Василя Хована, 27-річного маґістра прав Мирослава Тураша, 17-річного Миколу Гальчака, 19-річного учня 5 кл. ґімн. Степана Стапяка, 20-річну кравчиню Іванку Грибович, 19-річну Магдалину Маринчак, 27-річного ґімн. абс. Богдана Іваницького і 16-річну Осипу Еківну звільнено.

СТАТИСТИКА ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ЗУЗ ЗА 1929-1934

В „Українському Націоналісті” за травень 1934 року подано статистичне зіставлення політичних процесів проти українців під Польщею. Підставою того зіставлення були повідомлення в українській пресі, тому воно дещо неповне, бо траплялося, що про деякі політичні процеси, головно на Волині та в менших містах Галичини, в пресі не звітовано.

Згідно з цим зіставленням, згадана статистика польського судово-поліційного терору в цифрах виглядає так:

Політичних процесів проти українців відбулося: в 1929 році – 31; 1930 – 27; 1931 – 42; 1932 – 58; 1933 – 79. В тому процесів проти українських націоналістів (з виразним обвинуваченням за приналежність до ОУН) було: у 1929 – 7; 1930 – 9; 1931 – 28; 1932 — 36; 1933 — 54.

Загальна кількість обвинувачених: 1929 – 200; 1930 – 122; 1931 – 296; 1932 – 351; 1933 – 363. З того числа були засуджені: 1929 – 140; 1930 – 43; 1931 – 120; 1932 – 228; 1933 – 246.

Загальна сума років засуду становила: 1929 – 73 років і 7 місяців, 1930 – 99 років і 9 місяців; 1931 – 315 і пів року та два досмертні присуди; 1932 – 4 кари смерти, 7 досмертних присудів і 296 років та 9 місяців; 1933 – 470 років і 4 досмертні присуди. Голова УНДО д-р Дмитро Левицький у своїй промові в польському парламенті 6 листопада 1934 року подав, що за перших 10 місяців 1934 року було засуджено в політичних процесах 247 українців на загальну кількість 764 роки і 11 місяців. Крім цього, в тому ж році були ще 3 досмертні присуди. Значить, за шість років боротьби ОУН проти польського окупанта засуджено (без двох останніх місяців 1934 р.): 1.024 українців на загальну кількість 2.020 1/2 років тюрми, 4 присуди смерти і 16 присудів досмертного ув'язнення.

Ця статистика охоплює всі політичні процеси проти українців, отже, не тільки у зв'язку з діяльністю ОУН, а й теж усі інші справи, як: приналежність до „Пласту”, засуди українських священиків за писання метрик українською мовою, за протидержавні промови тощо. Всі ці „інші” процеси займають помітне місце в статистиці кількости процесів і кількости суджених, – приблизно половину, але цілком маленький відсоток в рубриці засудів, бо в їхніх випадках ті засуди, звичайно, мірялися місяцями ув'язнення. В основному – загальну кару на поверх 2 тисячі років тюремного ув'язнення польські суди пристосували в 1929-1934 роках до круглo пів тисячі засуджених членів ОУН, не враховуючи туди слідчих арештів багатьох тисяч в'язнів, які були звільнені через відсутність доказів їхньої вини.

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА

[Два дні після атентату на міністра Пєрацького президент Польської Річпосполитої Іґнаци Мосціцький видав дня 17 червня 1934 року розпорядження6 про заснування в Польщі концентраційного табору в Березі Картузькій для осіб, щодо яких існує припущення, що вони є загрозливі для держави з політичних мотивів. Засуджені в'язні, або люди арештовані під замітом підозріння конкретного протидержавного проступку не мали бути висилані до Берези, але як і передше, до слідчої карної в'язниці. Про висилку людей до Берези вирішують „чинники загальної адміністрації”. Час побуту в концентраційному таборі був визначений до трьох місяців, але в цьому ж розпорядженні надавалося право адміністраційним чинникам продовжувати затримання „в місці відокремлення” – така була офіційна назва концентраційного табору – на дальших три місяці, а потім ще по три місяці, в безконечність. Це розпорядження уможливлювало повну сваволю поліції, старостів і воєводів засилати до концентраційного табору людей, проти яких не було доказів вини, тільки припущення в політичній непевності і вирішати, як довго вони мають там сидіти.]

Дня 5 липня 1934 року такий табір відкрито в порожніх будинках колишнього російського манастиря, а потім російських касарень у малій місцевості Береза Картузька7 на Поліссі, 92 км. на північний схід від Берестя, при залізничному шляху Берестя-Барановичі. У перші дні існування табору туди відставлено з тюрем понад 200 в'язнів, у тому приблизно 120 українських націоналістів, якихось 40 членів польської партії „Обуз Народово-Радикальни” і приблизно 40 комуністів.

Факт, що інформація про створення польського концентраційного табору появилася зразу після вбивства Пєрацького та що перші континґенти засланців до табору в Березі рекрутувалися саме з в'язнів, арештованих при нагоді масових ув'язнювань у зв'язку з убивством Пєрацького, – цей факт міг би викликати враження, що якраз атентат на міністра був причиною зорганізування того концтабору. Але воно не цілком так. Концтабір у Березі Картузькій для ув'язнення у ньому політично небажаних елементів, насамперед українських націоналістів, для засудження яких не було достатніх причин, заплянував якраз Пєрацький, як міністер внутрішніх справ Польщі. Це був час, коли Польща нав'язувала з гітлерівською Німеччиною щиросердечну дружбу і хотіла наслідувати большевиків і Гітлера в методах знешкідливлювання політичних противників режиму. Підготова до спорудження концтабору в Польщі почалася ще з доручення Пєрацького, а систематичність, послідовність та безоглядність у продовжуванні плянів, що їх виявляв Пєрацький, дають підстави припускати, що коли б його не вбито, то під його керівництвом такі концтабори було б зорганізовано в багатьох місцевостях і в ширшому засязі.

Всі, котрих відставлювано до табору в Березі Картузькій, одержували такий документ:

„На підставі постанови 2-ї статті 1-го розділу розпорядження Президента Польської Річипосполитої з 17.6.1934 щодо осіб, які загрожують загальній безпеці, спокоєві і порядкові, заряджую притримати вас і відставити до місця відокремлення в Березі Картузькій”.

Такий документ був підписаний від імени воєводи того воєвідства, де мешкав ув'язнений.

У таборі було впроваджено риґор жорстокого поліційного терору. Всі в'язні мусіли працювати десять, згодом вісім годин денно під наглядом поліції, яка навмисно знущалася над ними, при чому офіційно було дозволено бити в'язнів „за найменший вияв непослуху”. Комендантом табору іменовано підінспектора поліції Ґрефнера, а комендантом поліційної сторожі підкомісара Ґрабовського. Від половини грудня 1934 року до кінця існування табору комендантом у Березі Картузькій був інспектор Юзеф Кемаля. До табору засилано на безтермінове ув'язнення: там в'язень міг перебувати кілька тижнів або кілька років, залежно від забаганки польської поліції та польської адміністраційної влади.

Створення в Польщі концентраційного табору для політичних противників, а зокрема для поліційного тероризування української молоді, принесло для Польщі погану славу в опінії культурного світу, бо поставило її поруч із терористично-поліційною большевицькою Москвою та гітлерівською Німеччиною.

Тому після першої хвилини захоплення польської влади „місцем відокремлення” в Березі Картузькій, як прекрасним засобом тероризування українського населення та власної польської опозиції до існуючого режиму, швидко прийшло деяке опам'ятання і тому вже у вересні 1934 року прийшли перші звільнення.

У 1935-36 роках кількість українців ув'язнених у Березі Картузькій меншала, а в 1937 році концтабір у ній став майже виключно місцем для ув'язнення самих лише комуністів. Щойно напередодні другої світової війни до Берези Картузької заслано понад 2 тисячі українців.

У роках 1934-1936 в Березі Картузькій були ув'язнені українці (по-азбучно):

Атаманюк Микола, Коломия (вересень 35 – січень 36);

інж. Базилевич Роман, привезений з Данціґу (лип. 34 – дата невідома), Балій Петро, абсольвент ґімн., Ощів, Холмщина (лип. 34 – груд. 34), Барабаш Гриць (старший), адв. конціпієнт, Конюхів, пов. Стрий (лип. 34 – жовт. 35), Баран Теодор, геолог, Перемишляни (лип. 34 – дата нев.), Баран Василь, рільник, Поздимир, пов. Сокаль (лип. 34 – груд. 34), Бас Гордій, пасічник, Дермань, Волинь (серп. 34 – дата нев.), Башук Петро, абс. ґімн. Себечів, пов. Сокаль (лип. 34 – бер. 35), Бень Іван, Остоюуж, пов. Рава Руська (черв. 35 – груд.), проф. Бжеський Роман, Крем'янець, Волинь (лип. 34 – бер. 35), Бігун Микола, урядовець „Просвіти”, Стрий (лип. 34 — жовт. 35), Білосюк Павло, Волинь, студент, привезений з Данціґу (дата нев. – квіт. 36), інж. Богачевський Омелян, Рава Руська (лип. 34 – листоп. 34), Боднарук Юліян, студент, Братківці (листоп. 35 – січ. 36), Бойко Іван, студент, Тартаків, пов. Сокаль (лип. 34 – бер. 35), Боринець Андрій, студ., Станиславів (лип. 34 – груд. 34), Боровець Тарас, Рівне, Волинь (серп. 34 — бер. 35), мґр. Борис Володимир, Яворів (лип. 34 – листоп. 34), Брик Іван, рільник, Жовківщина (дати нев.), Борачок Северин, маляр, Збаражчина (дата невідома), Бусел Олександер, студ., Волинь (лип. 34 – січ. 36), Бутрин Н., Яворівщина (дати нев.);

Ваврук Василь, абс. сем., Себечів, пов. Сокаль (лип. 34 – бер. 35), Валько Дмитро, Ямниця, пов. Станиславів (лип. 34 – груд. 34), Вельґан Роман, студ., Золощівщина (дати нев.), Вербинець Теодор, Львів (? 34 – бер. 35), Вербо-вицький Н., Жовківщина (дати нев.), Вишнівський Сергій, журн., Волинь (трав. 35 – жовт. 35), Вітошинський Борис, студ., Перемишль (лип. 35 – трав. 36), Вітрик Павло, Ковель (черв. 35 – жовт. 35), Возьняк Михайло, рільник, Лучичі, пов. Сокаль (? – черв. 36), Войтович Петро, ґімн. учень, Чортків (лип. 34 – груд. 34), Волошин Ростислав, студ., Рівне (лип. 34 – ?), Врецьона Євген, студ., Львів (лип. 34 – квіт. 36);

Гаковський Богдан (лип. 34 – січ. 36), Ганачевський Роман, Рай, пов. Бережани (лип. 34 – ?), Гасин Олекса, студ., Конюхів, пов. Стрий (лип. 34 – груд. 34 і серп. 35 – груд. 35), інж. Германович Микола, Ставчани, пов. Городок (дати нев.), Гладкий Ярослав студ., Львів (лип. 35 – січ. 36), Голояд Мирон, рільник, Тернопільщина (дати нев.), д-р Гoрбовий Володимир, адвокат, Долина (лип. 34 – груд. 34), Горбовий Ярослав, Долина (лип. 34 – жовт. 35), Гошовський Богдан, студ., Золочів (лип. 34 – ?), Грабець Омелян, студ., Нове Село, Любачів (бер. 35 – січ. 36), Гринів Володимир, студ., Теребовля (лип. 34 – листоп. 34), Гринів Теодор, Тeребовля (лип. 34 – листоп. 34), Грицай Дмитро, студ., Дорожів, пов. Самбір (лип. 34 – квіт. 36), Грицюляк Осип, студ., Станиславів (лип. 34 – груд. 34);

Ґадьо Володимир, Жовква (жовт. 34 – жовт. 35), Ґенґело Павло, Перемишль (лип. 34 – січ. 36), Ґерич Юрій, студ., Бібрка (лип. 34 – груд. 34), д-р Ґижа Іван, лікар, Горлиці-Висова, Лeмківщина (дати нев.), Ґоцький Володимир, ґімн. абс. з Перемишля, директор книгарні в Крем'янці на Волині (лип. 34 – повт. 35), Ґут, студ., Рава Руська (верес. 35 – ?);

Данилюк Н., Рівенщина (серп. 34 – ?), Данчевський Андрій, ґімн. абс., На-дітичі, пов. Жидачів (лип. 34 – жовт. 35), Дейчаківський Богдан, гімн, абс., Ямниця, пов. Станиславів (лип. 34 – груд. 34), Демкович-Добрянський Антін, студ. Глиняни, пов. Львів (лип. 34 – бер. 35), Демчина Григорій, учитель, Жовківщина (лип. 34 – груд. 34), Дерлиця Остап, студент, привезений з Дан-ціґу (дати нев.), Дзюмак Іван, ґімн. абс., Милуші, пов. Луцьк (серп. 34 – бер. 35), Дибайло Володимир, учитель, Радехівщина (дати нев.), Дмоховський Роман, рільник, Сулимів, пов. Жовква (лип. 34 – груд. 34), Долинюк Іван, Броди (лип. 34 – груд. 34), Драґан Остап, ремісник, Дрогобич (лип. .34 – листоп. 34), Дражньовський Олекса, теолог, Тернопільщина (лип. 34 – ?), Дроздюк Захар, рільник, Волинь (серп. 34 – бер. 35);

Епік Микола, рільник, Волинь (серп. 34 – бер. 35);

Жагаляк Н., студ., Мшана, пов. Городок (дати нев.), мґр. Желем Н., Лeмківщина (дати нев.);

Зарицький Роман, Дрогобиччина (дати нев.), Зубик Михайло, Тернопіль (листоп. 34 – жовт. 35);

Іваницький Роман, крамар, Борислав (груд. 34 – жовт. 35), Іванонько Василь, студ., Бродки, пов. Львів (верес. 35 – ?), Іваничук Андріян, студ. Струсів (лип. 34 – листоп. 34);

Кападюк Іван, ґімн. учень, Луцьк (серп. 35 – квіт. 36), д-р Кархут Василь, лікар, Крем'янець (лип. 34 – ?), Качмар Михайло (листоп. 35 – квіт. 36), Керничний Володимир, Тернопільщина (лип. 34 – ?), Кисіль Гнат, студ., Остріг, Волинь (дати нев.), Кінаш Ілля, студ., Тернопіль (лип. 34 – жовт. 35), Клим Павло, студ., Мізунь, пов. Долина (лип. 34 – ? і груд. 35 – ? 36), Кли-мів Гриць, ґімн. абс., Сілець, пов. Сокаль (лип. 34 – бер. ЗІ), Климів Іван, студ., Сілець, пов. Сокаль (серп. 35 – січ. 36), Климишин Степан, Долина (лип. 35 – січ. 36), Клос Роман, Львів (черв. 35 – жовт. 35), Ковальський Роман, Станиславів (верес. 35 – жовт. 35), д-р Козак Іван, Угнів (дати нев.), Колодій Василь, Тернопільщина (? – квіт. 36), Кордуба Фелікс, студ., Тернопільщина (лип. 34 – груд. 34), Коржаи Михайло, Золочівщина (дати нев.), Корнелюк Ігор, Киверці, Волинь (черв. 35 – жовт. 35), Король Н., дир. кооперативи в Калуші (лип. 34 – груд. 34), Корчовий Юліян, Чортків (лип. 34 – груд. 34), Кос Микола, Мізунь, пов. Долина (серп. 35 – груд. 35), Косарчин Микола, ґімн. учень, Бучач-Нагірнянка (лип. 34 – ?), Котис Мирослав, ґімн. абс., Ульвівок, пов Сокаль (лип. 34 – груд. 34), Кравченюк Петро, студ., Тернопільщина (дати нев.), Кравців Богдан, журналіст, Львів (листоп. 34 — груд. 34), інж. Кравців Михайло, Стрий (черв. 34 – груд. 34), Крисько Іван, коваль, Борислав (лип. 34 – груд. 34), Крохмалюк Василь, студ., Зборів (дати нев.), Крук Теодор, рільник, Шарпанці, пов. Сокаль (дати нев.), Кручовий Юліян, студ., Тернопільщина (лип. 34 – ?), Кудря Юрко, фельдшер, Межиріччя, Волинь (серп. 34 – бер. 35), Кудря Олекса, кооператор, Межиріччя (серп. 34 – жовт. 35), Кукіль Іван, ґімн. учень, Куликів, пов. Жовква (лип. 34 – бер. 35), Кульчицький-Ґут Роман, ґімн. абс., Самбірщина (груд. 34 – жовт. 35), Кунанець Володимир, видавець, Яворівщина (листоп. 34 – жовт. 35), Куць Олександер, студ., Луцьк, (серп. 34 – лют. 35, опісля перевезений до тюрми);

Ласійчук Микола, маляр, Львів (лип. 34 – бер. 35), Ласка Михайло, ґімн. учень, Красне, пов. Золочів (лип. 34 – груд. 34), Левчук Степан, Грубешів (лип. 34 – груд. 34), Логин Ярослав, студ., Тернопільщина (листоп. 34 — ? 36), Лопачак Роман, ґімн. абс., Львів (лип. 34 – бер. 35), Ляшкевич Володимир, студ., Снятинщина (дати нев.);

Макар Володимир, студ., Сокальщина (лип. 34 – лип. 35), Маляр Петро, Городок (дати нев.), Маркевич Володимир, Волинь (черв. 35 – жовт. 35), Матла Омелян, студ., Львів (листоп. 34 – лип. 35), Мерцало Н., рільник, Городок (дати нев.), Мацик Іван, Луцьк (черв. 35 – жовт. 35), Мигович Петро, дир. кооперативи в Калуші (лип. 34 – груд. 34), Микита Дмитро, ґімн. абс., Коровники, пов. Перемишль (лип. 34 – листоп. 34), Мирович Роман, студ. (бер. 35 – січ. 36), Михалевський Богдан, студ., Коломия (лип. 34 – груд. 34), інж. Мілянич Атанас, Львів (лип. 34 —- ?), Михайлишин Дмитро, Полісся (лип. 34 – бер. 35), Мітрінґа Іван, журналіст, Петриків, пов. Тернопіль (дати нев.), Мончук Василь, Підгайці (лип. 34 – груд. 34), мґр. Мочульський Степан, Миколаїв (лип. 34 – ?), Мриглод Іван, кооператор, Розвадів (лип. 34 – листоп. 34), Мурій Володимир, студ., Тернопіль (листоп. 34 – жовт. 35);

Небожук Теодор, ґімн. учень, Сокаль (лип. 34 – жовт. 35), мґр. Небожук Володимир, Сокаль (лип. 34 – жовт. 35), Новак Семен, Рівне (серп. 35 – жовт. 35);

Оленьчак Теодор, Устрики Дол. (лип. 34 – груд. 34), Онищук Євген, студ., Коломия (лип. 34 – груд. 34), Опришко Микола, робітник, Грабовець, пов. Стрий (лип. 34 – листоп. 34 і груд. 35 – січ. 36), Охримович Василь, студ., Тернопільщина (лип. 34 – ?), мґр. Ошитко Іван, Рогатин (лип. 34 – груд. 34);

сотн. Павлишин Осип, кооператор, Товстолуг, пов. Тернопіль (лип. 34 – жовт. 35), Падковський Роман, Красне (лип. 34 – листоп. 34), Паладійчук Роман, журн., Львів (бер. 35 – жовт. 35), Панас Теодор, ґімн. учень, Тернопільщина (лип. 34 – черв. 35), Паньків Володимир, студ., Машна, пов. Городок (дати нев.), Парапоняк Михайло, рільник, Городеччина (лип. 34 – ?), Пастушенко Василь, ґімн. учень, Шили, пов. Збараж (лип. 34 — груд. 34), Пашковський Богдан, студ., Тернопільщина (лип. 34 – жовт. 35), Пеленський Любомир, студ., Перемишль (січ. 35 – жовт. 35), Перешлюга Дмитро, студ., Скалат (лип. 34 – груд. 34), Перешлюга Євген, Тернопільщина (лип. 34 — ?), Перун Теодор, рільник, Яворівщина (жовт. 34 – жовт. 35), мґр. Петришин Володимир, Угнів (лип. 34 – трав. 35), Пилипюк Прокоп, Луцьк (черв. 35 – жовт. 35), Повх Микола, рільник, Бужковичі, пов. Перемишль (лип. 34 — груд, 34), Повзанюк Володимир, студ., Львів (лип. 34 – груд. 34), Погода Михайло, рільник, Комарів, пов. Сокаль (лип. 34 – груд. 34), Поливка Володимир, Лeмківщина (груд. 34 – ?), Притуляк Денис, студ., Долина (серп. 35 – груд. 35), Пришляк Ярослав, студ., Миколаїв (лип. 34 – ?), Прокопович Любомир, теолог, Рогатин (лип. 34 – груд. 34), Процишин Теодор, студ., Тернопіль (лип. 35 – жовт. 35);

Раковський П., студ., Городок (дати нев.), Рачинський Андрій, учитель, пов. Рава (лип. 34 – ?), Рибак Норберт, режисер, Бучач (лип. 34 – груд. 34), Рибачек Роман, Львів (верес. 35 – жовт. 35), Рибчук Богдан, студ., Городенка (лип. 34 – верес. 34), Ривак Василь, журн., Львів (лип. 34 – ?), д-р Річинський Арсен, лікар, Володимир Волинський (трав. 35 – лип. 35), Роґовський Володимир, студ., Тернопіль (жовт. 34 – жовт. 35), Романюк Антін, студ., Тернопіль (лип. 34 – бер. 35), Романюк Ярослав, студ,, Тернопіль (лип. 34 – бер. 35), Рудакевич Степан, журн. Львів (дати нев.), Рудакевич Осип, Львів (бер. 35 – ?), Рущак Михайло, ґімн. учитель, Тернопіль (лип. 34 — ?)

Савчак Дмитро, Ямниця, пов. Станиславів (лип. 34 – груд. 34), мґр. Савчак Михайло, Ямниця, пов. Станиславів (лип. 34 – груд. 34), Сагайдачний Петро, журн., Бережани (лип. 34 – ?), Сайко Ярослав, студ., Данціґ (лип. 34 – ?) Саноцький Петро, Сокаль (серп. 34 – квіт. 36), Сеницький Мартин, Радехів (лип. 34 – груд. 34), Сень Євген, Грубешів (лип. 34 – груд. 34), Серветник Євген, рільник, Волинь (серп. 34 – жовт. 35), Скопюк Іван, маляр, Боголюби, пов. Луцьк (? – квіт. 36), Скопюк Микола, Луцьк (черв. 35 – квіт. 36), Скробка Олексій, студ., Звертів (лип. 34 – жовт. 35), Совик Степан, службовик „Просвіти”, Рава (лип. 34 – груд. 34), Сомчинський Сергій, Ковель (черв. 35 – жовт. 35), Старух Богдан, купець, Бережани (лип. 34 – жовт. 35), Старух Ярослав, студ., Бережани (лип. 34 – груд. 34), Стець Роман, студ., Городок (трав. 35 – ?), Сушка Василь, рільник, Жовківщина (лип. 34 – груд. 34), Сушко Степан, рільник, Жовківщина (лип. 34 – бер. 35); Тимчій Володимир, студ., Грабовець, пов. Стрий (лип. 34 – бер. 35 і трав. 35 – черв. 36),

мґр. Топорович Володимир, адвокат, Збараж (лип. 34 – ?), Трач Н., ґімн. учень, Зборів (лип. 35 – ?), мґр. Тучак Василь, Дубно (серп. 34 – ?), Тюшка Осип, студ., Мізунь, пов. Долина (лип. 34 – жовт. 35);

Фарина Петро, рільник, Ксаверівка, пов. Сокаль (лип. 34 – груд. 34), Федак Володимир, студ., Перемищина (лип. 34 – жовт. 35), Федір Володимир, Вовче (лип. 34 – груд. 34), Філінський Богдан, Тернопіль (верес. 34 – груд. 35), Филина Петро, Денисів (жовт. 34 – груд, 35);

Халупінка Роман, студ., Товмач (лип. 34 – груд. 34), Харамбура Семен, кооператор, Яворівщина (лип. 34 – груд. 34);

Цап Степан, Городеччина (лип. 34 – груд. 34), Церкевич-Яковлів Кость, студ., Волинь (січ. 35 – жовт. 35), Цибик Роман, студ., Коломия (лип. 34 – груд. 34), Цьвікула Теодосій, студ., Нісмічі, пов. Сокаль (лип. 34 – груд. 34);

Чопик Микола, дир. П.С.К. в Яворові (лип. 34 – груд. 34);

Шевчук Ярослав, Горлиці (черв. 34 – ?), Шерстило Богдан, студ., Жовківщина (лип. 34 – лип. 35), Шміґель Василь, Рогатин (лип. 34 – груд. 34), Штикало Дмитро, журналіст, Ільковичі, пов. Сокаль (лип. 34 – квіт. 36), Шухевич Роман, студ., Львів (лип. 34 – січ. 35, згодом перевезений до тюрми у Львові);

Янів Володимир, студ., Львів (лип. 34 – лют. 35, згодом перевезений до тюрми у Львові), Янкевич Генадій, рільник, Волинь (серп. 34 – жовт. 35), Ясінський Микола, ґімн. абс., (лип. 34 – квіт. 36), Яцковський Ярослав, студ., Рахиня, пов. Долина (лип. 34 – верес. 34).

 

------------------------------------------------------------------------

[1] „Неділя” від 11.VI.1933 р. подає: М. Фіника.

[2] Під час большевицької окупації, як вояк УПА розірвав себе Гранатою 1946 р. у Вільшанах, щоб не попасти живим в руки большевицької облави.

[3] Тут горбочок, там долина, буде в с.... Україна.

[4] Жарт.

[5] „Новий Час”, 2.7.1935, ч. 144.

[6] Це „473 Розпорядження Президента Річпосполитої” від 17.6.1934 р. мало такі підписи: І. Мосціцький – президент, Л. Козловський – міністер внутрішніх справ, В. Завадський – мін. скарбу, Чеслав Міхаловський – мін. справедливости, В. Єнджеєвич – мін. віровизнань і освіти, Наконєчнікоф-Клюковський – мін. хліборобства, Г. Флояр-Райхман – мін. промислу і торгівлі, М. Буткєвіч – мін. комунікації, Ю. Пацьорковський – мін. суспільної опіки, Калінський – мін. пошти і телеграфів.

[7] З літератури про концентраційний табір у Березі Картузькій заслуговує на увагу насамперед книга спогадів В. Макара „Береза Картузька”, Торонто 1956 р., до якої додано теж список в'язнів того табору (правда, не повний, бо тільки 176, і з деякими неточностями). Крім цього, у 1935 р. появилася в Америці книжка українською мовою „Береза Картузька”, без подання автора, а в Канаді 1936 р. – книжка комуніста Федора Малика: „Що я бачив і пережив у Березі Картузькій”. Коротші спогади друкували в українській пресі: Борис Вітошинський („Українець-Час”, Париж, липень 1954), Володимир Ґоцький („Українська Думка”, Лондон, листопад-грудень 1954), Василь Качмар (Календар „Українського В-ва”, Краків 1941) та інші.