ВІД АВТОРА

Вічна Слава Героям, що встали на революційно-визвольну
боротьбу за кращу долю українського народу!

Свої спомини я присвячую 50-річчю Української Повстанської Армії, яка спочатку нещадно боролася проти гітлерівської Німеччини, а потім багато років — проти більшовицької Москви, яка докладала всіх зусиль, щоб, як морально так і збройно, знищити УПА і народ України. Збройна боротьба УПА (без жодної зовнішньої допомоги) спиралася на власні сили і сили свого народу, який святістю і хоробрістю підтримував УПА і включався в її дії.

УПА була пострахом ддя Московської імперії і для цілої більшовицької армії. Московські володарі не могли самі збройно знищити сили УПА, тому мусили укласти тридержавний договір з Польщею і Чехословаччиною. Окрім того, Українська Повстанська Армія не склала зброї, не капітулювала перед Москвою — на це є історичні докази.

1992-й рік — історичний, ювілейний рік Української Повстанської Армії. 50 років тому почалася нескінченна боротьба УПА на українських землях проти великих, озброєних до зубів, світових потуг — гітлерівської Німеччини та більшовицької Москви.

В жовтні 1942-го року були створені перші частини Української Повстанської Армії на Волині. Вони стали першими в обороні українського населення перед нападами польських шовіністичних банд, які в жорстокий спосіб мордували наше населення. УПА вела бої з більшовицькою партизанкою Ковпака, яка шаліла на Волині. Розгромивши більшовицьку партизанку, УПА перейшла до бойових дій проти гітлерівської Німеччини, яка не була пощадна до українського народу. Збройні сили УПА почали розгортати свою широку діяльність проти двох ворогів України. Ряди УПА шодень зростали, і по короткому часі були створені загони. Боротьба почала охоплювати всі землі України.

УПА оформилась на початку другої світової війни, але з належним правом стала спадкоємницею Національних Визвольних змагань 1917—1921 років і впевнено почала боротьбу за Українську Соборну Самостійну Державу. Вона воліла довести перєд світом, що Україна жива, бореться і буде боротись до переможного кінця. Четвертий Універсал, проголошений Центральною Радою України, був дороговказом для УПА. Творці УПА розраховували на довшу боротьбу. Тому вирішили мобілізувати великі сили, на випадок, якби впала одна з тих потуг, щоб український народ не опинився у вирішальний момент з порожніми руками, як сталося в час революції 1917—21 років, коли Україна лишилася з малою частиною війська. Мала жменька вояків Української Армії не могла встояти перед навалою Червоної Армії. Питаємо себе: чому Крути, чому Базар? Відповідь ясна — до оборони кинулася мала група студентів, яким була дорога доля України, які до оборони своєї Батьківщини виступили як стихійні патріоти, а не фанати.

Встояти не було сили. Акт Четвертого Універсалу не увінчався успіхом. Молода держава впала, і більша частина українських земель опинилася під чоботом більшовнків, які своєю брудною пропагандою запаморочили великі маси, а також і українські, тому що вони були замало свідомі, щоб стати до оборони своєї Батьківщини.

Тоді Україна програла війну. Але боротьба за її визволення продовжувалася не збройними силами, а підпільною боротьбою, але за ті ж самі ідеали.

Симон Петлюра і полковник Євген Коновалець утворюють Українську Військову Організацію (УВО). Голова Держави і Отаман Армії УНР мусив покинути свою Батьківщину і виїхати до Франції, а полковник Євген Коновалець — до Бельгії. Обидва за кордонами України продовжували боротьбу проти окупантів своєї Батьківщини.

По короткому часі УВО перетворюється на ОУН (Організацію Українських Націоналістів), яка ще вище підняла прапор боротьби за Самостійну Українську Державу.

1939-го року силою ОУН проголошено незалежність Закарпатської України на чолі з д-ром Августином Волошиним. До оборони молодої Закарпатської України стає Карпатська Січ, створена членами ОУН. Тут вийшла поразка українських визвольних змагань — молода Закарпатська Україна невдовзі впала.

Український революційний рух не переставав діяти. ОУН вишколювала нові молоді кадри за кордоном. В 1941 році вибухнула німецько-радянська війна. ОУН під керівництвом провідника Степана Бандери створила два батальйони добровольців і вислала їх до боротьби проти більшовицької Москви. Коли в Галичині наш громадський провід організував дивізію "Галичина", то ОУН призначила деяких своїх членів, щоб вони включилися до тієї дивізії і набралися військового знання. Як з'ясувалось опісля, вишколені при дивізії старшинн були помічниками в УПА.

З початком війни, 30-го червня 1941-го року, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проти волі Гітлера проголосила відновлення Української Самостійної Держави, де прем'єром було призначено Ярослава Стецька. Самостійна Украіна не була на руку спадкоємцям Москви, гітлеровській Німеччині, яка жорстоко топтала український революційний рух. Гітлер зажадав, щоб Степан Бандера розпустив тимчасовий уряд України. Провідник Бандера відмовився це зробити. Німці його заарештували. Окрім тою, революційний рух визвольних змагань не перестає діяти. Про це наочно засвідчило — відновлення українського уряду, зокрема, оборона українського народу від німецьких окупантів і більшовицьких партизан. Для ведення широких всенародних дій проти загарбників ОУН організує в 1942 році Українську Повстанську Армію на Волиніі.

В скорому часі лави повстанської армії великою кількістю почали зростати. Тому повстанська збройна боротьба скоро поширилася на Волинь, Полісся, а згодом на Галичину і на східні українські землі.

В 1943-му році УПА стала великою озброєною армією. Щоб закріпити ідеї визвольної боротьби в українському народі, Головнокомандування УПА висилає рейдуючі частини в східні області українських земель. Ці рейди увінчалися безперечним успіхом.

До лав УПА включалися і представники інших поневолених Москвою народів. УПА стала на грані — здобути Українську Державу або згинути у боротьбі за неї. Координуючи спільні дії поневолених народів, ОУН з Командуванням УПА вирішили скликати Конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії. Така Конференція відбулася 21—22-го листопада 1943-го року. В ній взяли участь представники 13-ти поневолєних Москвою народів.

Опісля відкривається новий фронт боротьби. Коли дії УПА і поневолених народів набрали широкого масштабу боротьби, більшовики кинули проти них великі з'єднання партизанів під командою генерала Ковпака і велику частину парашутистів.

Генерал Ковпак зв'язався з польським шовіністичним підпіллям, і вони спільно стали до боротьби з УПА. В 1943 році, коли наші два легіони відмовилися брати участь у фронтовій лінії проти більшовиків, німці кинулн їх на боротьбу проти Ковпака. Тоді ці легіони перейшли до УПА, чим зміцнили її кадри, бо були вишколені німецькими старшинами.

Невдовзі УПА зросла на велику збройну силу. УГВР призначає Головнокомандуючим ген.-хор. Тараса Чупринку (Романа Шухевича). Тоді ж УПА була поділена на чотири дієві частини — УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь і УПА-Схід. Частини ділилися на Округи, а Округи — на тактичні відтинки.

У визвольній боротьбі найважливішу роль відігравали цивільні сітки ОУН, які забезпечували відділи УПА харчами, зброєю, а що найважливіше — розвідкою, до якої найбільше приєднувалися молоді дівчата і жінки.

Збройна боротьба УПА поширилася на всі українські землі на Закерзонні, де був найбільше сприятливий терен для боротьби як проти більшовиків, так пізніше і проти польської комуністичної армії. В Карпатах було утворено старшинські і підстаршинські школи, звідки виходили підпільні матеріали, а також вишколи шпитальної обслуги — санітарки і лікарські помічники.

В липні 1944-го року відбувся Перший Великий Збір Української Головної Визвольної Ради (УГВР). На зборі ухвалено "Плятформу" й Універсал та вибрано керівні органи УГВР. Після оформлення УГВР, крім того, що ОУН під проводом Степана Бандери організувала УПА і своїми кадрами й старшинами забезпечила її, відтоді УПА була вже підпорядкована Голові Генерального Секретаріату Військових Справ ген.-хор. Романові Шухевичу (Тарасові Чупринці). В той час УПА стала армією цілого українського народу.

З 1944-го року настала нова доба визвольпмх. змагань, коли всі українські землі опинилися під окупацією московсько-більшовицького режиму. Тепер почалася завзята боротьба проти Москви. Ця боротьба охопила всі українські землі. Почалася війна, така жорстока, про яку досі не чувано в історії людства.

Москва кинула проти УПА, ОУН і зброєного підпілля спеціально вишколені збройні частини НКВД, вишколених пропагандистів, вжила всіх видів зброї, включно з бактеріологічною, вивозила безборонне населення в Сибір. Ніякі репресії не зломили дух спротиву революціонера в українського народу. Чим більші були репресії, тим більше народ цементувався у визвольній боротьбі.

Дуже часто Москва зверталася із закликом до повстанців, щоб вони стріляли своїх офіцерів, які їх силою женуть на смерть. Українські повстанці з того сміялися, бо знали, що більшовики брешуть на кожному кроці. Наші люди по-гeройськи боролися і по-геройськи вмирали. Український народ довів, що він гідно бореться за Самостійну Державу.

УПА не тільки боролася зі зброєю в руках, а також і пропагандою: проводила пропагандиські рeйди до сусідніх держав: Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Білорусії і Польщі. В тих пропагандистських рейдах відділи УПА розкривали дійсну антинародну суть більшовиків та їхнього комуністичного апарату. По короткому часі більшовицької окупації ті поневолені народи мали можливість їх пізнати, тому ввічливо приймали наших вояків. Москва стала безсилою супроти сил УПА. Вона бачила своє безвихідне становище. Москва вирішила виселити українське населення, яке найбільше допомагало УПА, з їхніх прадідівських земель на західні землі Польщі, відібрані від Німеччини, а деяких — в Сибір. Після виселeння Москва планувала зробити трикутник смерті і знищити УПА. Частина населeння українських земель, які підпали під Польщу (Ярославщина, Любачівщина і Лемківщина), була вивезена або знищена польськими військами.

УПА опинилася в критичному стані. Без допомоги населення тяжко було далі вести боротьбу проти Москви та її сателітів. Був то безвихідний 1947 рік.

Головнокомандування УПА вирішило свої частини вислати рейдом в Західну Європу, щоб довести західному світові, що Україна живе, бореться і буде боротися до переможного кінця. В середині червня частини УПА вирушили рейдом на Захід.

У зверненні Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і Головнокомандуючого УПА зафіксовано:

— В роки грізного лихоліття Українська Повстанська Армія підняла прапор визвольної боротьби за Українську Державу і не дала його потоптати ворогам українського народу. Вона була і є виразником, живим доказом незалежності. Вона зберегла чистоту ідеї та врятувала вояцьку честь і честь свого народу. Своєю кров'ю і жертвами вона вписала нові сторінки в українську історію.

У рік 50-річчя УПА віддаємо належну честь її творцям, командирам і бійцям, які своєю кров'ю засвідчили право на буття Української Держави і прискорили розвал московсько-більшовицької імперії, щоб на її руїнах постала ВІЛЬНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА!

СЛАВА МОЛОДІЙ УКРАЇНІ!