Стукає пам'ять в посивілі скроні,
Нерви з напруги гудуть.
Віють вітри на одвічній Лисоні,
Тугу і сльози несуть.
Не плачте, дощі, у блакитній долоні
Сховався ясний промінець,
Востаннє із ним на розбитій Лисоні
Прощавсь поранений стрілець.
Він все пам'ятав — від старенької хати
До вишень в саду на межі, —
Цього не відберуть російські солдати,
Як їм не відняти душі.

Світлана Олексишин

 

ЩЕ ОДНЕ СЛОВО ПАМ'ЯТІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ

Приємно відзначити, що власне на Тернопільщині побачила світ книга, присвячена організатору і першому командирові Третьої Тернопільської Військової Округи УПА Омелянові Польовому і його побратимам.

Більше 10 років Україна незалежна, більше 15 років тривають глобальні перебудовчі процеси на нашому континенті. Спочатку вони отримали поширення і розвиток у Росії, потім несміливо — в інших колишніх союзних республіках, в т.ч. в Україні. Народ України йшов до волі більше як 350 років і цього разу здобув її безкровним, цивілізованим методом.

Наша історія не є гладкою, але ми маємо чим пишатися. Боляче, що поза полем зору багатьох письменників залишився повоєнний період, що був характерний справедливою боротьбою за волю України, яку очолили ОУН та Українська Повстанська Армія. Причини такої мовчанки зрозумілі. Перше — нема сприятливих політичних умов. Друге — для написання справді високохудожнього твору потрібен час. Сьогодні в газетах і журналах уже можна побачити спогади учасників і очевидців визвольних змагань. Припадаємо до таких публікацій як до джерельної води.

Повстанський хор з піснею біля пам'ятної дошки «Остапа» у Тернополі

З великим захопленням читач зустрів книги Івана Дмитрика «Записки українського повстанця» (Львів, «Червона калина», 1992) і Петра Кекіша «По свіжих слідах минулого» (Тернопіль, «Збруч», 1993), інші.

Значним досягненням у справі повернення історичної правди про УПА є випуск 27-томника «Літопис Української Повстанської Армії» (серійне книжкове видання документів, матеріалів і наукових праць до історії Української Повстанської Армії).

Нині відкрилися можливості для поширення слова правди про згадані події. Спогади про них болісно відгомінюють у думах багатьох їх учасників. Відлуння, послаблене шістдесятирічною віддаленістю від цього часу, починає знову набирати силу. Воно повільно, інколи кволо, але поширюється, тому що заслужило це право надто великою жертвою. Тисячі молодих сердець віддали ідеї державності, незалежності та волі свій останній стук.

Відображені на сторінках цієї книги події відбувалися в реальному житті. Щоправда, багато прізвищ та імен героїв змінено, бо окремі прототипи цих оповідань ще живі. Не сумніваємося, багато хто, прочитавши книжку, скаже, що дещо було не так... Автор, певна річ, не претендує на повне зображення подій, лише хоче повернути читача до епохи, коли кращі з нас боролися без надії, жертвували собою без огляду на наслідки. Хіба їхні вчинки не варті того, щоб про них знала наша молодь?

Впевнені, що автор вдосконалюватиме, доповнюватиме цю книгу, і з часом вона досягне довершеності. Та на цьому етапі вона є ще одним словом пам'яті цим буремним дням. Хай відголос подій того часу, що виник у наших душах після читання книги, пошириться твердими ударами ваших щирих сердець і добра слава про борців за незалежність свого народу, як співається у пісні, не вмре, не загине.

Учасники цих подій:

М. Швайка — «Шумний» — консультант Верховної Ради України,
народний депутат України 1-го скликання, державний службовець
другого рангу, професор економіки, академік, офіцер контррозвідки УПА;

П. Касінчук — «Typ-Палій» — голова Всеукраїнського братства
вояків ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», надрайонний політреферент;

М. Петрига — «Ластівка» — професор Тернопільської Академії народного
господарства, академік, хорунжий, колишній політвиховник куреня «Сивуля».