Віталій Манзуренко

НАГОРОДИ УПА

Одне з визначних місць у фалеристичній спадщині України нині займають бойові нагороди Української Повстанської Армії. Система їх надавання була побудована за принципом відповідності класу і ступеня нагороди, значущості заслуг нагородженого і зорієнтована на вшанування як військових, так і цивільних осіб за їх особистий внесок у національно-визвольні змагання в Україні.

Наказ Головного Командування УПА ч. 3/44 про встановлення й призначення військових відзначень 27.1.1944 р. підписав Головний Командир Роман Шухевич — "Тарас Чупринка". У ньому сказано:

"I. ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАЧЕННЯ.

З днем 27.1.1944 р. впроваджується в УПА слідуючі військові відзначення за бойові заслуги, працю для Українських Збройних Сил і за рани:

А. Відзначення бойової заслуги.

1. Військове відзначення першого ступеня — Золотий Хрест Бойової Заслуги першої кляси. Це відзначення надає Головна Визвольна Рада на внесок Гол. К-ра УПА.

2. Військове відзначення другого ступеня — Золотий Хрест Бойової Заслуги другої кляси. Це відзначення надає Головна Визвольна Рада на внесок Гол. К-ра УПА.

3. Військове відзначення третого ступеня — Срібний Хрест Бойової Заслуги першої кляси. Це відзначення надає Гол. К-р УПА на внесок Краєвого К-ра УПА.

4. Військове відзначення четвертого ступеня — Срібний Хрест Бойової Заслуги другої кляси. Це відзначення надає Гол. К-р УПА на внесок Краєвого К-ра УПА.

5. Військове відзначення п'ятого ступеня — Бронзовий Хрест Бойової Заслуги. Це відзначення надає Крайовий К-р УПА на внесок К-ра Воєнної Округи-Групи.

6. Військове відзначення шостого ступеня — Вирізнення у наказі КВШ. Це відзначення надає крайовий К-р УПА на внесок К-ра ВО.

7. Військове відзначення сьомого ступеня — Похвала в наказі ВО. Це відзначення надає К-р ВО на внесок К-ра окремої частини.

Найнижчим військовим відзначенням за бойові заслуги є признання наказом К-ра підвідділу.

Військове відзначення бойової заслуги може одержати кожний вояк УПА без різниці ранги і функції за бойові заслуги під час своєї служби в рядах УПА.

Б. Хрест Заслуги.

За особливу працю для Українських Збройних Сил військові і цивільні особи можуть одержати військове відзначення — Хрест Заслуги відповідної кляси.

1. Золотий Хрест Заслуги. Це відзначення надає Головна Визвольна Рада на внесок Гол. К-ра УПА.

2. Срібний Хрест Заслуги. Це відзначення надає Головна Визвольна Рада на внесок Гол. К-ра УПА.

3. Бронзовий Хрест Заслуги. Це відзначення надає Гол. К-р УПА на внесок Краєвого К-ра УПА.

В. Відзначення за рани.

Для відзначення вояків УПА, що були ранені в боях, впроваджується відзначення за рани. Кожне окреме поранення від одного до п'яти зазначується срібною зіркою, а від шести до десяти золотою зіркою на стяжні, яку носиться над кляпою лівої кишені. Всі дальші поранення зазначується комбінацією золотих зірок зі срібними.

Г. Пропам'ятна Відзнака УПА.

Всім особам військовим і цивільним, що брали участь у боях УПА чи запільних установах, а також тим, що в який-небудь спосіб причинилися до розбудови УПА, признається право на ношення Пропамятної Відзнаки УПА.

II. ВНЕСКИ НА НАДАННЯ ХРЕСТІВ ЗАСЛУГИ І ХРЕСТІВ БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ.

1. Всіх вояків УПА та цивільних осіб, що положили особливі заслуги для розбудови Українських Збройних Сил представити до надання їм Хреста Заслуги.

2. Всіх вояків УПА, що відзначилися особливим вояцьким чином, представити до надання їм Хрестів Бойової Заслуги, зглядно відзначень нижчих ступенів.

V. ХРЕСТ ЗАСЛУГИ ТА ХРЕСТ БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ ПОЛЕГЛИМ НА ПОЛІ СЛАВИ.

1. Всіх вояків УПА та цивільних осіб, що за життя положили для розбудови Українських Збройних Сил особливі заслуги, представити до відзначення Хрестом Заслуги.

2. Всіх вояків УПА, що, виконуючи свої обов'язки, визначилися в бою особливим вояцьким чином і знайшли смерть на Полі Слави, представити до відзначення Хрестом Бойової Заслуги".1

Через деякий час, а саме 6 червня 1948 року Українська Головна Визвольна Рада видає постанову про встановлення медалі "За боротьбу в особливо важких умовах":

"З уваги на те, що в різних районах України багато учасників українського визвольно-революційного руху веде боротьбу проти московсько-більшовицьких окупантів в незвичайно важких умовах, — в умовах, що вимагають від революціонерів і повстанців просто надлюдських фізичних і моральних зусиль, — для відзначення особливої мужности таких революціонерів і повстанців та їхніх особливих заслуг для справи визволення України встановити окрему медалю "За боротьбу в особливо важких умовах".

Інструкцію у справі цієї медалі видасть Головне Командування УПА".2

Посмертний лист кандидатів на відзначення Хрестом Заслуги за працю від 4 листопада 1944 року, ВО 'Буг'.
Світлина 1

Найпершу згадку про нагородження знаходимо в посмертному листі кандидатів на відзначення Хрестом Заслуги за працю від 4 листопада 1944 року, підписаному командиром групи "Буг" Василем Левковичем-"Ченцем". У ньому пропонується нагородити хорунжого Зеновія Мазуркевича-"Нечипора", начальника ІV-го відділу Військового штабу ВО "Буг" (світлина 1).3

Починаючи з 1945 року регулярно видаються постанови Української Головної Визвольної Ради та накази Командирів ВО про нагородження бійців і командирів УПА Хрестом Заслуги та відзначеннями за рани, хоча тоді жодних нагородних відзнак УПА для надання їх нагородженим ще не було виготовлено.

У відзначенні Президії Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1945 р., сказано про нагородження "найвищим орденом хоробрості Командира УПА "Яструба" як першого старшини Української Повстанської Армії Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу та про нагородження Командира IV Воєнної Округи УПА-Захід "Гуцула" Золотим Хрестом Бойової Заслуги 2-го класу".4 В архівах вдалося знайти наказ ГВШ ч. 1/45 від 25.04.45 р. про надання Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу хорунжому Дмитрові Карпенку-"Яструбу" та хорунжому Дмитру Пелипу-"Євшану", надання Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го класу майору Федорові Польовому-"Полю", поручнику Іванові Бутковському-"Гуцулу" та хорунжому Василеві Андрусяку-"Різуну". Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу було нагороджено дев'ять повстанців, Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2-го класу — двадцять повстанців. Згідно з цим же наказом, Срібний Хрест Заслуги отримали: Ярослав Скаськів-"Моряк", Катерина Зарицька-"Калина", Вірлик-"Береговий", Михайло Хома-"Юрко" та Олекса Куприянів-"Іскра". Бронзовий Хрест Заслуги отримало сімнадцять повстанців. Наказ підписав Головний Командир УПА Тарас Чупринка.5 У 26-му томі "Літопису УПА" надрукований протокол допиту від 1 серпня 1945 року сотника Миколи Дужого, секретаря Президії УГВР, керівника військових та політичних видань Головного Командування УПА. У ньому сказано: "у березні 1945 року до Дужого звернувся виконуючий обов'язки Головного Командира УПА Роман Шухевич з проханням про видання наказу по УПА про нагородження деяких учасників УПА і про підвищення їх у військових званнях. У той час Роман Шухевич не мав протягом двох місяців зв'язку з членами Президії УГВР, тому він вимушений був тимчасово уповноважити Миколу Дужого від імені Президії УГВР підписати представлення, в якому було вказано близько десяти псевдонімів на нагородження і два псевдоніми осіб, що підвищувались у військових званнях посмертно. Більшість нагородженних за цим наказом бойовими нагородами УПА теж отримали їх посмертно".6 Цей документ, підписаний і виданий Миколою Дужим у кінці квітня 1945 року в селі Девятниках Ново-Стрілищанського району Дрогобицької області, розшукати в архівах не вдалося.

Можна впевнено стверджувати, що 22.04.1945 року Микола Дужий від імені УГВР підписав "представлення, в якому було вказано близько десяти псевдонімів на нагородження і два псевдоніми осіб, що підвищувались у військових званнях посмертно".7 Вказані повстанці були нагороджені Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го і 2-го класу та Срібним Хрестом Заслуги, тому що право їх надавання мало лише УГВР. 25.04.1945 року начальник Головного Військового Штабу Дмитро Грицай-"Перебийніс" значно розширив список нагороджених, доповнивши його нагородженими Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го та 2-го класів та Бронзовим Хрестом Заслуги, право надавання яких уже мав Головний Командир УПА.

У наступній Постанові УГВР від 9 лютого 1946 року, яку вдалося віднайти, сказано про нагородження Хрестом Заслуги вояків УПА та цивільних осіб — учасників української національно-визвольної революційної боротьби.

"За виявлені в боях мужність та героїзм, за видатні заслуги в керуванні боротьбою відділів Української Повстанської Армії проти окупантів нагороджуються:

Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу: сотник "Перемога" та булавний-виховник "Лагідний";

Золотим Хрестом Бойової Заслуги 2-го класу майор "Вороний", поручник "Крутіж", поручник "Громенко", ст. булавний "Орлик", ст. вістун "Кармелюк", ст. вістун "Таран".

За видатні заслуги для національно-визвольної революційної боротьби Українського Народу проти окупантів нагороджуються: Золотим Хрестом Заслуги — "Михайло", "Золотар" та майор-виховник "Ватюга";

Срібним Хрестом Заслуги — поручник-виховник "Ігор".8

У постанові від 7 жовтня 1946 року вказано ще три нагорождення:

"Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу — полковник "Грегіт",

Золотим Хрестом Заслуги — "Стяг", Срібним Хрестом Заслуги — "Зенон".9

Спочатку Хрестом Бойової Заслуги нагороджували винятково вояків УПА, рішенням УГВР від 30-го травня 1947 року було дозволено нагороджувати ним і цивільних осіб — учасників підпілля.

Наказом від 1 жовтня 1947 року Командир ВО "Буг" нагородив ст. булавного "Амоса" Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги. Також надав похвали ст. булавному "Комару" та булавному "Тигру" та нагородив відзначеннями за рани Срібними Зірками тринадцять осіб.

У цьому ж наказі був дуже цікавий пункт, у якому сказано: "З днем п'ятиліття існування УПА признається Бронзовий Хрест Заслуги всім учасникам УПА і визвольно-революційного підпілля, уродженим у 1907 році і скоріше, які активно працюють в УПА зглядно в лавах українського визвольно-революційного підпілля два роки".10

Ярослав Дуда з відзнакою Легіону полковника Романа Сушка
Світлина 2

Отже, як бачимо, нагородження бойовими нагородами УПА відбувалося нечасто. Це мотивується не тільки відсутністю самих нагородних знаків, а й високим статусом цих нагород на той час. Проте самих Хрестів на своїх одностроях повстанці не носили взагалі. На світлинах, що дійшли до нас, можна побачити вояків УПА, які на своїх мундирах носили відзнаку Легіону полковника Романа Сушка (світлина 5) та відзнаку Дружини Українських Націоналістів (світлина 6), отриманих на початку 40-х років.

Петро Мельник-'Хмара', командир ТВ-21 з Відзнакою Дружини Українських Націоналістів, зліва від нього — командир сотні ім. Богуна Микола Харук-'Вихор', справа — булавний Дмитро Олексюк-'Їлак'.
Світлина 3

На світлині 2 посередині — Ярослав Дуда з друзями після переходу української поліції до лав УПА. На лівій кишені його однострою розміщена відзнака Легіону полковника Романа Сушка. Так назвав цю відзнаку Ярослав Семотюк у своїй книзі "Українські військові відзнаки", відштовхуючись від того, що її в основному отримали легіонери полковника Сушка. Згідно з "Правильником", виданим у Кракові у грудні 1939 року, ця відзнака мала назву "Відзнака Військових Відділів Націоналістів". Сама відзнака має круглу форму (світлина 5), це трохи вигнутий бронзовий щитик діаметром 43 мм, по колу якого йде обідок у вигляді сплетеного вдвоє шнурочка шириною 2 мм. На щиті розміщений тризуб, довкола напис "Слава Україні". На зворотному боці знака, над шпилькою до кріплення є напис: ВВН, порядкове число і рік видання відзнаки. Згідно з цим же Правильником, Відзнаку Військових Відділів Націоналістів носили "на лівій кишені уніформи або цивільного одягу, посередині, 30 мм від горішнього кінця кишені".11

Відзнаку Дружини Українських Націоналістів (світлина 6) постійно носив на мундирі командир ТВ-21 Петро Мельник-"Хмара". З нею він був і в румунському рейді, і в Україні серед друзів-побратимів (світлини 3-4).

Треба сказати, що проблема відсутності бойових нагород виникла вже на початках творення УПА. У своїй книзі "Повстанський записник" Михайло Данилюк-"Блакитний" пише, що "29 березня 1943 року він отримав записку від "Білого", датовану 25-м числом того ж місяця. У ній під словами "Білого" було дописано: "Хоч від нас, кремінних крем'ячан, нічого іншого не можна й сподіватись, — все ж шкода, що в підпіллі ми не маємо медалів".12

Петро Мельник-'Хмара' разом з народним лікарем Грималюком Палієм
Світлина 4

Відсутність нагород УПА не могла тривати так довго, адже з часу видання наказу про їх заснування минуло понад п'ять років, і у квітні 1950 року Ніл Хасевич подав до Головного Командування УПА лист з проектами нагород, який зберігається в архівах ЗП УГВР. У проектах (світлина 7, 11) Ніл Хасевич представив:

"2 проекти Хреста Бойової Заслуги;

5 проектів Хреста Заслуги;

3 проекти медалі "За боротьбу в особливо важких умовах";

4 проекти відзнаки приналежності до УПА; 2 проекти відзнаки 20-річчя ОУН".13

Посилаючись на наказ ГК УПА від 27.1.1944 року, можна стверджувати, що Ніл Хасевич особисто від себе чи маючи додаткові розпорядження додав проекти відзнаки 20-річчя ОУН, про яку не було згадки в цьому наказі.

Відзнака Військових Відділів Націоналістів
Світлина 5

Ніл Хасевич дуже відповідально поставився до покладеного на нього завдання. Він розробив велику кількість проектів виходячи з того, що нагороди будуть виготовлятися "кустарним" способом, власними силами і в підпільних умовах. Відзнаки були спроектовані як барельєфи в металі без емалі. Хасевич розумів, що емальовані відзнаки були б багатшими та ефектнішими, але власними силами, без допомоги досвідченного ювеліра зробити це було неможливо. Тому, розуміючи, що накладання емалі створює додаткові проблеми, митєць пішов іншим шляхом. Він запропонував прикраси лише різбярського характеру, тобто метод розбиття загальної площини на ряд менших, похилених у різні напрямки площин. Якщо ж була можливість масового емалювання знаків, то це було легко зробити: у заглибини знаків треба було би покласти відповідного кольору емаль. Не подав Хасевич і девізів орденів. Тільки у проекті №2 (світлина 7) та у проекті №1 жетона УПА були подані орієнтовні девізи. Автор проектів розумів, що в тяжких умовах було б важко виконати штамп нагороди з девізом.

Всі проекти нагород УПА виконав Ніл Хасевич, крім проекту Хреста Заслуг №3, який виконав учень Хасевича — "Свирид".

За свою видатну мистецьку працю та боротьбу в тяжких умовах Ніл Хасевич згодом був відзначений Золотим Хрестом Заслуги.

Відзнака Дружини Українських Націоналістів
Світлина 6

Як приклад високомистецької праці зупинимося на проекті Хреста Заслуг №1, з якого згодом, додавши мечі, був виготовлений Хрест Бойової Заслуги. Автор розглядав варіант розміщення девізу на раменах хреста, але ставив умову, що девіз має бути короткий, не більше 16 букв. Емаль, вказував Хасевич, може бути двох кольорів: синя під тризуб і малинова на ременах хреста. Зірки-ромбики на стяжці означають клас ордена. Особисто автору подобався цей проект як найбільш скромний і конструктивний з-поміж усіх існуючих проектів. Виконати нагороду в металі способом відливання чи штампування не буде важко, наголошував митець. Емаль, якщо буде можливість, краще давати тільки в найвищих класах, у золотому хресті. Для виготовлення відзнак можна взяти метал з артилерійських набоїв або з більшовицьких орденів — вони мосяжні і легкоплавні. Бронзові ордени краще робити зі спеціального сплаву. Якщо з яких то причин буде неможливо виготовити нагороди, то можна було би виготовити самі лише стяжки з відповідними на них відзнаками для тимчасового нагородження відзначених бойовими нагородами бійців УПА.

Проекти нагород (хрестів), поданих Нілом Хасевичем до Головного Командування УПА у квітні 1950 року.
Світлина 7

Усі зауваження Ніла Хасевича було враховано, проекти нагород затверджено УГВР 30 червня 1950 року і в 1951 році на Заході виготовлено Хрести бойової заслуги УПА, Хрести заслуги УПА та медаль "За боротьбу в особливо важких умовах" (світлина 10). У якій саме країні, яким ювеліром чи спеціалізованим закладом і в якій кількості були виготовлені ці нагороди, дотепер не з'ясовано. Ця тема, на жаль, нині не вивчена, і ми залишаємо її для майбутніх дослідників української історичної фалеристики.

У своїй книзі "Українська Повстанча Армія, 1943-49" Петро Содоль пише, що "...мабуть, у січні 1951 в Західній Німеччині вибили неустійнену кількість медалів, частину яких доставив кур'єр в Україну ще в травні того року. Петро Федун — єдиний нагороджений медалею (інформація без потвердження)".14 Шкода, що автор не подає джерела отримання цього факту, а тільки вказує, що інформація без підтвердження.

Хрести Бойової Заслуги УПА
Світлина 8

Визначень, наказів та постанов на нагородження медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах" було видано багато. На них ми починаємо натрапляти практично відразу після затвердження самої медалі постановою УГВР. Автор у розмові з останнім Головнокомандувачем УПА Василем Куком з'ясував, що ці медалі в 1952 році він мав при собі й ними нагороджував відзначених повстанців. До нашого часу документів, імен та псевд нагороджених не збереглося, напевно, тому Петро Содоль і стверджує, що Петро Федун — єдиний нагороджений цією медаллю, яку він отримав на руки.

Чи було реальне нагородження відзнаками, до 1952 року невідомо. У розмові з повстанцями автор неодноразово чув, що якщо вони зустрічали повстанця з відзнаками УПА, то вони були впевнені майже на сто процентів, що це емгебіст. Чим же була викликана така впевненність? Треба сказати, що нагороди в Україну з Заходу доставляли кур'єри закордонних центрів ОУН. "У 1950-1953 роках органами радянської держбезпеки України було ліквідовано 15 та затримано 16 зв'язкових-парашутистів, затримано 4 кур'єрські групи. В архівах органів МДБ УРСР є згадка про наявність у затриманих та вбитих кур'єрів нагород для їх подальшої передачі лідерам підпілля. Один з таких комплектів був вилучений при арешті (23 травня 1954 року) у керівника підпілля Головного Командира УПА Василя Кука-"Леміша" (світлина 13). Ці нагороди через деякий час було знайдено в одній з його криївок. Дотепер вказані нагороди не збереглися, тому що на той час вони не мали жодної історичної цінності.

Хрести Заслуг УПА
Світлина 9

Під час допиту Галини Дідик-"Анни", особистої зв'язкової Головного Командира УПА Романа Шухевича, було встановлено, що за особисті заслуги вона була нагороджена двома Срібними Хрестами Заслуги. Ось що вона сказала на допиті 18 березня 1950 року:

"Запитання: "Коли і ким Ви були нагороджені?"

Відповідь: "За активну працю в УЧХ (Український Червоний Хрест) у 1945 році головним проводом ОУН я була нагороджена срібним хрестом. Спеціального наказу про нагородження мені ніхто не зачитував, але в усній формі про це мені повідомила зв'язкова Романа Шухевича — "Монета" (Катерина Зарицька — зв'язкова Чупринки з 1945 року). У 1948 році проводом ОУН я була нагороджена другим срібним хрестом за віддану працю в підпіллі ОУН, про що навесні 1948 року в Бібрецькому лісі (Львівської області) Шухевич зачитав наказ".

Запитання: "Нагороди Ви отримали?"

Відповідь: "Ні, нагород у підпіллі взагалі не видавали".

Запитання: "А хто ще був нагороджений з боєвиків і зв'язкових Шухевича?"

Відповідь: "У 1948 році разом зі мною також був нагороджений командир охоронної боївки Шухевича — "Влодко" (Михайло Заєць), про що Шухевич також зачитав наказ Головного проводу ОУН".15

Медаль 'За боротьбу в особливо важких умовах'
Світлина 10

Як бачимо, будучи Головним Командиром УПА, Роман Шухевич не мав при собі жодної нагороди для подальшого вручення своїм підлеглим. 5 березня 1950 року після його загибелі в селі Білогорща біля Львова в особистих речах Шухевича при обшуку не було знайдено жодного нагородного знака УПА і не було жодних документальних посилань на них.

Василь Кук, ставши Головним Командиром УПА після смерті Романа Шухевича, теж не мав достатньої кількості нагород для їх подальшого вручення.

Проекти нагород (медалей), поданих Нілом Хасевичем до Головного Командування УПА у квітні 1950 року.
Світлина 11

Немає достатньої інформації ще про одну нагороду УПА. В архівах знайдено наказ про заснування ювілейної медалі "X-річчя УПА", який був підписаний Головним Командиром УПА "Василем Ковалем" (Василь Кук) 12 жовтня 1952 року. У ньому вказувалося про нагородження всіх учасників українського визвольного революційного підпілля, які на 14.Х.1952 року активно боролися проти російсько-більшовицьких поневолювачів України. Право надання медалі мали виконувачі обов'язків командирів округів, а також керівники українського визвольного підпільного руху боротьби до окружних керівників включно. Оскільки на той час не було жодного проекту медалі і не була виготовлена медаль, у наказі вказувалося про видання нагородженим тимчасового посвідчення про їх нагородження медаллю "X-річчя УПА".

У своїх спогадах "Тисяча доріг", надрукованих у 28му томі "Літопису УПА", Марія Савчин-"Марічка" пише, що в кінці 1952 року було "надіслано у пошті УГВР список повстанців, нагороджених у зв'язку з 10-річчям УПА, медалею "За боротьбу в особливо важких умовах". Нагороджені були всі живі повстанці на Кременеччині — вони бо всі віддано боролись десять років у лавах УПА і визвольного підпілля. Були посмертні нагороди і також нагороди, призначені цивільним особам за їхню жертвенну допомогу нашій боротьбі. "Орлана" і "Уліяна" УГВР нагородила Золотим Хрестом Заслуги і медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах", на східних землях "Роман" і "Мороз" були нагороджені Срібним Хрестом Заслуги... У списку нагороджених було й моє ім'я — медаль "За боротьбу...", срібна зірка за поранення і Бронзовий Хрест Заслуги в 10-річчя УПА.

Відзнака вояка Української Повстанської Армії
Світлина 12

Медалею "За боротьбу..." УГВР нагородила, здається, кожного повстанця в Краю, але не признала її нікому, хто проживав поза його межами. У списку нагород були також імена осіб, які проживали поза батьківщиною. За їхню працю для визволення України їх нагороджувала УГВР Хрестами Заслуги різного ступеня".16

Далі Марія Савчин пише, що влітку 1953 року "...прийшли зв'язкові, але не принесли листа від "Коваля" (Василь Кук), тільки повідомили, що провідник живий, і передали маленький пакунок, адресований "Орлану", в якому було з десяток відзнак на 10-річчя УПА, виготовлених з бронзи".17

Комплект нагород УПА, вилучений у керівника підпілля Головного Командира УПА Василя Кука-'Леміша'.
Світлина 13

Що це? Чи авторка спогадів помиляється, чи справді був факт виготовлення власними силами в тяжких підпільних умовах відзнаки або ювілейної медалі "X-річчя УПА".

Цікава історія створення відзнаки вояка УПА (світлина 12), яка була виготовлена за проектом Ніла Хасевича. Митець виготовив чотири проекти відзнаки в 1949 році. УГВР затвердила перший проект і передала його кур'єром на Захід влітку 1950 року. І як стверджує відомий дослідник повстанського руху Петро Содоль, "мабуть, у січні 1951 в Західній Німеччині вибили неустійнену кількість (чи не в сотнях) відзнак із металу, частину яких доставив кур'єр в Україну ще в травні того року. Цю відзнаку може й повинен носити ветеран бойових частин УПА".18

Розміри відзнаки, виготовленої з бронзи — 40 мм x 22 мм. Є відзнаки першого — оригінального випуску, а також перевидані в США в 1967 році на честь 25-річчя УПА.

Історично так склалося, що не всі повстанці вчасно отримали бойові нагороди УПА, хоча були ними нагороджені. Однак це не применшувало їх вартості для нагороджених. І знову повертаємося до спогадів Марії Савчин: "Хоч отримані нагороди не виблискували на наших зношених мундирах, ми заховали їх з вдячністю в серце, і вони скріпляли нас на тому найважчому етапі боротьби".19

 

------------------------------------------------------------------------

[1] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто, 1989. — Т.1. — С.164-167.

[2] Літопис Української Повстанської Армії. — Львів, 1992. — Т.9. — С.381.

[3] ЦДАВОВУ. — ф.3836, оп.1, спр.14, арк.36-38. Копія зберігається в архіві "Літопису УПА".

[4] Українська Головна Визвольна Рада: Збірка документів за 1944-1950 рр. — Видання ЗЧ ОУН, 1956. — С.16.

[5] ЦДАВОВУ. — ф.3838, оп.1, спр.4а, арк.28-29. Копія зберігається в архіві «Літопису УПА».

[6] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто; Львів, 2001. — Т.26. — С.583-584.

[7] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто; Львів, 2001. — Т.26. — С.584.

[8] Українська Головна Визвольна Рада: Збірка документів за 1944-1950 рр. — Видання ЗЧ ОУН, 1956. — С.27-28.

[9] Українська Головна Визвольна Рада: Збірка документів за 1944-1950 рр. — Видання ЗЧ ОУН, 1956. — С.32.

[10] ДА СБ України. — ф.13, спр.376, т.62, арк.246.

[11] Книш З. Перед походом на Схід. — Ч.1. — Торонто: Срібна Сурма, 1959. — С.118-121.

[12] Данилюк М. Повстанський записник. — Київ, 1993. — С.103.

[13] Графіка в бункрах УПА. — Філадельфія: Пролог, 1952. — С.15-18.

[14] Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49: Довідник другий. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — С.162.

[15] Вєдєнєєв Д. До історії нагородної системи УПА. З архіву часопису "Однострій". — С.2-3.

[16] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто; Львів, 1995. — Т.28. — С.444.

[17] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто; Львів, 1995. — Т.28. — С.455.

[18] Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49: Довідник другий. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — С.158.

[19] Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто; Львів, 1995. — Т.28. — С.444.