Дмитро Вєдєнєєв

ДО ІСТОРІЇ НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА

У рамках творення основ регулярної армії українського національно-визвольного руху - Української Повстанської Армії - робилися зусилля по запровадженню в ній власної нагородної системи. З часом, після розпуску Українською Головною Визвольною Радою (УГВР) цього збройного формування(серпень 1949), згадана нагородна система стала належати збройному підпіллю ОУН на Західно-Українськіх землях (ЗУЗ).

За наказом Головного командування УПА від 2 січня 1944 р., затвердженого УГВР, у "лісовій армії" запроваджувалися військові відзначення.1 У спеціальній літературі затвердилася думка, що автором дизайну нагород був відомий художник-гравер, член політико-пропагандивної ланки УПА-Північ,член Крайового проводу ОУН(Б) на Волині Ніл Хасевич-"Зот" (загинув у бою з чекістсько-війсковою групою 4 березня 1952 р. на Рівненщині). Розробку проектів нагород датують зазвичай 1948 роком.

Військові відзначення УПА поділялися на дві групи: Хрести Бойової Заслуги (для безпосередніх учасників бойових дій) та Хрести Заслуги (їх удостоювалися як учасники боїв, так і підпільники, а також цивільні особи за визначні послуги руху опору). Золоті та Срібні хрести мали по два ступеня - "кляси". Нагородження починалося з нижчого ступеня - Бронзового Хреста.

Фото 1. Комплект нагород УПА, вилучений при захопленні Василя Кука-"Леміша" у травні 1954 року. Світлина зроблена тоді ж співробітниками МДБ.
Самі військові відзнаки були знищені, або, що також вірогідно, осіли у приватній колекції якогось емдебіста-фалериста. (з архіву С.Музичука)

Хрести Бойової Заслуги мали стандартний дизайн та однаковий розмір (27x27 мм). Це був рівноконечний хрест, з-під котрого вістрями вниз виступали перехрещені мечі. У центрі розміщувався ромб із тризубом. Стрічка була темно-червоного кольору з двома горизонтальними чорними смужками ("партійні" кольори ОУН). Хрести носилися на п'ятикутній колодці, обтягнутій стрічкою.2 Хрести вищих класів відрізнялися кольоровим рішенням і кількістю квадратних зірок на стрічці (див. фото 1).

За такою ж типологічною схемою розроблялася відмінність Хрестів Заслуги, тільки замість зірок тут застосовувалися металеві паски. Центральний елемент обох видів Золотих Хрестів І класу заливався синьою фарбою.3

Виникає питання, чи проводилося нагородження хрестами. Автор має підстави стверджувати, що це якщо і мало місце у поодиноких випадках, то не раніше 1950-1951 рр. Річ у тім, що виготовляти якісні нагороди в умовах підпілля навряд чи було можливим, не кажучи вже про вимоги конспірації. Тому невеликі партії нагород доставлялися на ЗУЗ емісарами закордонних центрів ОУН. У 1950-1953 рр. органами держбезпеки України було ліквідовано 15 і затримано 16 емісарів-парашутистів, перехоплено 4 кур'єрські групи (8 чол.) закордонних центрів ОУН.4 У документах органів МДБ УРСР є згадки про наявність у деяких із названих груп нагород, що призначалися для передачі лідерам підпілля і заохочення ними учасників боротьби.

Один із комплектів нагород був вилучений у керівника підпілля ОУН Василя Кука-"Леміша" (захоплений у Іванцевичському лісі Олеського р-ну Львівської обл. агентурно-оперативною групою МДБ УРСР 23 травня 1954 р.).5 Саме вони відтворені на фото (зроблене тоді ж співробітниками МДБ). Самі військові відзнаки УПА, напевне, не збереглися як такі, що не представляли з позицій того часу оперативної та історичної цінності.

Зазначимо, що випадки "завезення" нагород у підпілля були вкрай рідкими. Досить сказати, що закордонні емісари відвідували місця базування керівника референтури пропаганди Центрального Проводу ОУН(Б) на ЗУЗ П.Федуна-"Полтави" тричі, у 1949, 1950 і 1951 рр. 23 грудня 1951 р. у Букачевському лісі на Івано-Франківщині бійці навчального загону Внутрішніх військ МДБ Українського округу знайшли по виходу пари з вентиляційного отвору місце розташування бункера "Шакала" (оперативна кличка П.Федуна). Провідник і охорона пострілялися. Серед речей і документації "Полтави" немає і згадки про наявність у нього нагород УПА.6

Фото 2. "На спомин визвольних змагань", 24.11.1948 р. Вояки УПА "Козачок" та "Щупак". Одне з небагатьох, що збереглися, це фото демонструє саморобні військові відзнаки, які носили вояки УПА з браку офіційно встановлених. У вояка зліва відзнака виготовлена імовірно з російського Георгієвського хреста. Вояк справа має відзнаку, виготовлену з радянського Ордена Слави, з котрого зрізано два горизонтальних промені. На обидвох відзнаках, імовірно, була кустарним способом зображена українська символіка. (з архіву П.Арсенича)

До того ж, нехай читач не рахує за блюзнірство, до початку 1950-х років і нагороджувати особливо не було кого внаслідок розгрому основних сил підпілля. Воно вже не мало широкої мережі, що колись щільно охоплювала терен, відрізнялося фрагментарністю, розкиданістю (приблизно у 50 із 147 адміністративних районів на ЗУЗ). Якщо станом на 1 січня 1947 р. нараховувалося 373 організації різного рівня, 234 боївки і 1812 підпільників-одинаків (усього - близько 6250 активних бійців),7 то до 1951 р. на ЗУЗ на обліку в органах МДБ знаходилося не більше 2500 діючих підпільників.8

І все-таки, чи можна виключити факти видачі нагород у попередні роки? Надаємо слово документальним свідченням.

З березня 1945 р. особистою зв'язковою командувача УПА і керівника підпілля на ЗУЗ Р. Шухевича була Галина Дідик-"Ганна". Вона відповідала за пошук конспіративних укриттів для генерала "Чупринки", таємно відвідувала з ним Лермонтовський курорт Одеси влітку 1948-1949 рр. (Р.Шухевич страждав на міокардит, гіпертонію та ревматизм). 5 березня 1950 р. вона була захоплена на конспіративній квартирі в с. Білогорща біля Львова, де, як відомо, у той же день і загинув Шухевич. Не зважаючи на вжитий стрихнін (важкий істеричний синдром і парез нижніх кінцівок внаслідок отруєння), життя "Ганни" врятували.

Г.Дідик за особисті заслуги була визнана гідною двох Срібних Хрестів Заслуги. Ось що вона засвідчила з цього приводу на допиті 18 березня 1950 р.:

Питання: "Коли і ким Ви були нагороджені?

Відповідь: За активну роботу в УЧХ (Український Червоний Хрест - прим. авт.) у 1945 р. Головним Проводом ОУН я була нагороджена Срібним Хрестом. Спеціального наказу про нагородження мені ніхто не зачитував, однак в усній формі про це мені оголосила зв'язкова Шухевича "Монета" (Катерина Зарицька, котра була зв'язковою "Чупринки" з 1945 р. - прим. авт.).

У 1948 р. Проводом ОУН я була нагороджена другим Срібним Хрестом за віддану роботу в підпіллі ОУН, про що навесні 1948 р. у Біберецькому лісі (Львівської обл.- прим. авт.) Шухевич зачитував наказ.

Питання: Нагороди Ви одержали?

Відповідь: Ні, нагород у підпіллі взагалі не видавали.

Питання: А хто ще був нагороджений з бойовиків і зв'язкових Шухевича?

Відповідь: У 1948 році разом зі мною також був нагороджений керівник охоронної боївки Шухевича "Влодко" (М.Заєць. - прим. авт.). про що також Шухевич зачитував наказ Головного Проводу ОУН".9

Як бачимо, особа №1 у підпіллі не могла видати на руки нагороди навіть тим, хто особисто її оберігав.

Як зразок нагородного документа розглянемо знайдений автором у Держархіві СБУ наказ № 2/53 Командування "УПА-Північ" (Волинь, Полісся) від 15 липня 1952 р. Наказ підписав в.о. командувача групою майор-політвиховник "Щербаченко".

Фото 3. Копія наказу 0252 від 12 жовтня 1952 р. про встановлення медалі "Х-річчя УПА" (з архіву С.Музичука). Хоча існування відзначення підтверджується деякими споминами, малюнок-проект або вигляд оригінальної медалі поки не відомий.

В основу наказу покладене рішення УГВР від червня 1952 р. і наказ Головного військового штабу УПА від червня 1952 р. № 1/52. Усього у списку нагороджених - 105 осіб, з них 29 визнані гідними медалі "За боротьбу в особливо важких умовах" (про неї - нижче), Золотим Хрестом Заслуги нагороджено двох, Срібним Хрестом Заслуги - 24, Срібним Хрестом Бойової Заслуги І класу - 4, II класу - 3, Бронзовим Хрестом Заслуги - 28, Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги - 17 осіб.10

Як бачимо, безпосередньо бойовими нагородами відзначено менше чверті осіб зі списку, що пояснюється особливостями тактики дій підпілля, котре на тому етапі намагалося уникати відкритих бойових дій з метою самозбереження. Так, за весь 1951 р. у Рівненській обл. (одній з "найбільш уражених бандитизмом", говорячи словами документів МДБ) було проведено лише 5 терактів, від яких загинуло 6 представників влади і активу, на обліку в УМДБ знаходилось не більш 100 збройних підпільників.11 Та і загальна чисельність підпілля неухильно скорочувалася. За даними органів держбезпеки до початку 1954 р. на ЗУЗ нараховувалося 15 проводів (16 чол.), 24 охоронця "бандглаварів", 24 боївки (63 чол.) і 28 одинаків, усього - 131 активний підпільник.12

Серед нагороджених - 26 представників підпілля в східних областях України (СУЗ), інші - з УПА-Північ. У числі нагороджених - 16 жінок. З метою конспірації у наказі вказувався лише організаційний псевдонім "друга" чи "подруги". Виключенням була лише Людмила Фоя - активний співробітник підпільної преси під псевдонімом "Марія Перелисник", близька подруга крайового провідника Волині М.Козака-"Смока" (лицаря Золотого Хреста Заслуги): 19 липня 1950 р. вона загинула у Неверковському лісі Рівненської обл. у сутичці з пошуковою групою 446 стрілецького полку Внутрішніх Військ.13

Відзначені були і активні помічники з числа цивільного населення - три родини ("Щирого", "Золотої тітки" із с.Сухівці Ровенської обл., "Шашки" з Олександрійського району Ровенщини) одержали Срібні Хрести Заслуги. Також були нагороджені громадянки Оля, Ганна і "Юнак" з с.Велицьк Волинської обл. (останній - Срібним Хрестом Бойової Заслуги І класу).

Торкнемося ще однієї нагороди ОУН і УПА - медалі "За боротьбу в особливо важких умовах". Дійсно, обставини боротьби інакшими назвати важко. Тільки за період з 15 листопада 1948 р. по 1 вересня 1949 р. на ЗУЗ було знищено 2 Крайових, 1 Окружний, 4 надрайонних, 51 районний провід , 243 окремі групи підпільників, вбито 7012 осіб, з них - 958 функціонерів ОУН.14 Постійний ризик, дискомфорт та шкідливі умови проживання в підземних бункерах, масове поширення хвороб, недоїдання, активні заходи органів НКВС-МДБ по розкладанню підпілля - все це робило підпільну боротьбу долею найбільш стійких. До фізичних страждань додавалося і величезне нервово-психологічне навантаження. У 1947 р. районний референт Служби Безпеки ОУН "Ромб" (Карпатський край) писав своєму керівництву, що за період зимівлі у схроні "вивчив три речі: а) правильно писати частки "не" і "ні", чого не міг ніяк засвоїти у школі; б) історію ВКП(б) і в) навчився курити "як сапожник". І додавав: "У таких умовах більшого зробити не можливо. Я дивуюся, що дотепер не збожеволів..."15

Фото 4. Широко розповсюджене серед вояків УПА ношення радянських бойових нагород (оригінальних або перероблених) підтверджується багатьма фотографіями. У даному випадку вояк зліва має 2 медалі "За відвагу".

Медаль була запроваджена постановою УГВР від 6 червня 1948 р.16 у найбільш важкий для підпільників період. Неважко здогадатися, що це, у першу чергу, було зроблено для підтримання духу бійців.

Менш відома ще одна нагорода УПА. Документ, що свідчить про її існування, знайдений нами серед пропагандивних матеріалів, присвячених 10-річчю створення УПА. Відзначимо, що волюнтаристськи уведена УГВР у 1947 р. дата заснування УПА - 14 жовтня 1942 р. - це зразок вільного, м'яко кажучи, маніпулювання історичними фактами в угоду політичній кон'юнктурі, чим, як виявляється, грішили не тільки борзописці компартійних часів.

Хоч трохи ознайомленому з історією створення збройних формувань українських націоналістів у 1941-1943 рр. (від "Поліської Січі" Т.Бульби-Боровця до УПА ОУН(Бандери)) відомо, що в 1942 р. керівництво останньої було категорично проти "партизанки" з метою збереження сил до з'ясування підсумків протиборства Гітлера і Сталіна. Тільки весною - літом 1943 р., увібравши у себе декілька мілітарних формувань на Поліссі створюється УПА, а у середині того ж року - Українська Народна Самооборона у Галичині (прообраз "УПА-Захід").

Постановою УГВР від 10 жовтня 1952 р. запроваджується медаль "X-річчя УПА". Про це особовому складу підпілля було повідомлено наказом № 0252 від 12 жовтня 1952 р. за підписом "Головний Командир Української Повстанчої Армії полковник Василь Коваль" (В.Кук).17

У наказі відзначалося, що нагородженню медаллю підлягають "всі учасники українського визвольного революційного (тобто бандерівського напрямку - прим. авт.) підпілля, які на день 14.Х.1952 р. находяться в активній боротьбі проти російсько-більшовицьких поневолювачів України".

Право представлення до медалі надавалося командирам "військових округ" фактично вже не існуючої армії і прирівненим до них керівникам мережі ОУН до окружних провідників включно. Нагородженим пропонувалося видавати "тимчасові посвідчення". Опису медалі наказ не містив. Логічно припустити, що її як такої і не виготовляли. Принаймні, зображення чи оригіналу нагороди нам не зустрічалося.

Після загибелі керівника підпілля ОУН на Волині "Дубового" (Івана Литвинчука, 19 січня 1952 р., Горохівський район) були знайдені конспекти його бесід з В.Куком, що відбулися 3-11 жовтня 1950 р. У них, зокрема, відзначається, що проекти орденів, медалі й інших відзначень, розроблені "Зотом" "на власний смак", затверджені УГВР 30 червня 1950 р. Як пише "Дубовий", передбачалося, що нагородження Золотим Хрестом Заслуги і Золотим Хрестом Бойової заслуги І-II ступенів буде проводитися самою УГВР.

Головнокомандувач УПА мав право здійснювати представлення до Срібних Хрестів Заслуги і Бойової Заслуги І-II ступенів і до Бронзового хреста. Командувач Групою УПА мав право на нагородження Бронзовим Хрестом Бойової заслуги, медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах" і зірками за поранення.

Тут же йшла мова про необхідність виготовити металеві "тризуби" для шапок, відзнаки приналежності до УПА і відзнаки зв'язкових, а також печатки УГВР, її Генерального секретаріату, УПА, прапор УПА.18

Будемо сподіватися, що спільними зусиллями вітчизняних істориків і фалеристів вдасться відновити повну картину функціонування нагородної системи українського національно-визвольного руху 1940-1950-х років.

(з журналу "Однострій")

------------------------------------------------------------------------

[1] Нагороди України. Історія, факти, документи. - К.,1996. - Т.I. - С.168.

[2] Там само. - С.168.

[3] Там само. - С.169.

[4] Державний архів (ДА) СБ України. - С.9115. - Т.17. - Арк.149-150.

[5] Там само. - С.51895 фп.

[6] Там само. - Ф.2. - Оп.70. - С.3. - Арк.4.

[7] Там само. - С.9112. - Т.10. - Арк.140.

[8] Там само. - Ф.6. - С.490. - Арк. 164.

[9] Управління СБУ у Львівській обл. - С.П-35246. - Т.1. - Арк.52-53.

[10] ДА СБУ. - С.51895. - Т.3. - Арк.52-54.

[11] Там само. - С.9108. - Т.9. - Арк.247.

[12] Там само. - Ф.2. - Оп.70. - С.3. - Арк.52.

[13] Там само. - С.8978. - Т.3. - Арк. 175.

[14] Там само. - Ф.2. - Оп.70. - С.3. - Арк.3.

[15] Там само. - Оп.93. - С.1 - Арк.227.

[16] Нагороди України. Історія, факти, документи. - К.,1996. - Т.I. - С.169.

[17] ДА СБУ. - С.51895. - Док. "Матеріали до Х-річчя Української Повстанчої Армії". - Арк.11.

[18] ДА СБУ. - Ф.13. - С.372. - Т.28. - Арк.338-339.