Ігор Єремєєв

ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ

Микола Лебідь (Максим Рубан) — помітна політична фігура в середовищі українських націоналістів-державників, соратник Степана Бандери, один із керівників ОУН, невтомний організатор визвольно-революційного руху в Україні, творець Української Повстанської Армії (УПА), творець і куратор Служби Безпеки (СБ) ОУН/УПА.

Разом із Степаном Бандерою Микола Лебідь був засуджений на смертну кару на Варшавському процесі 1934 року за організацію замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Смертний вирок було замінено на довічне ув'язнення. З крахом Польщі внаслідок вересневої кампанії вермахту 1939 року Лебідь опинився на волі й почав активно співпрацювати з ОУН.

Після розколу ОУН на прихильників більш поміркованого політика Андрія Мельника і послідовників молодого, енергійного і експансивного Степана Бандери Микола Лебідь приєднався до ОУН Бандери і в 1941 році став його другим заступником. Микола Лебідь підтримав ідею Бандери про створення “похідних груп” ОУН, завданням яких було проходження безпосередньо за передовими частинами вермахту при вступі їх на терени радянської України з метою організації українських політичних та економічних структур на окупованих територіях.

30 червня 1941 року у Львові під час проголошення Української Народної Республіки Лебедя було призначено міністром державної безпеки в тимчасовому уряді Ярослава Стецька. Лебідь почав з широкої реорганізації керівних кадрів українського підпілля, спрямовуючи їх на боротьбу проти обох поневолювачів — німецьких окупантів і більшовиків. Лебідь закликав усіх свідомих українців збирати зброю, яку залишила Червона Армія на полях битв, щоб створити матеріальну базу майбутньої повстанської армії. Крім того, він звернувся із закликом до представників усіх поневолених народів СРСР підтримати боротьбу українського народу проти німецьких окупантів і більшовиків за свободу своїх народів у післявоєнному світі. Робилися неодноразові спроби знайти спільну мову і з радянськими підпільниками та партизанами. Але жорсткий контроль з боку органів НКВС і більшовицька пропаганда не дали змоги населенню східних і південних регіонів України позбутися вкарбованого в їхню свідомість образу “українсько-німецького буржуазного націоналіста” як ворога усього “волелюбного людства”.

Особливу увагу Микола Лебідь приділяв боротьбі проти більшовицької агентури та розвідувальній діяльності. Зокрема, він очолив пошук і знищення радянської агентури та залишків загону Сидора Ковпака в Галичині, зайнявся нейтралізацією групи Тараса Бульби-Боровця, який загравав і з окупантами, і з більшовиками. Лебідь був ініціатором нейтралізації групи, що орієнтувалася на ОУН Мельника. Ця група перехоплювала зв'язки Української Повстанської Армії і сіяла анархію, сприяючи взаємному знищенню свідомих українців. Лебідь започаткував створення стратегічної бази і агентури УПА в районах, до яких наближалася Червона Армія. Ще наприкінці 1943 року служба безпеки, якою керував Микола Лебідь, захопила кілька провідних більшовицьких розвідників (А. Гисідзе-Чапаєва, д-ра Мовсія та ін.), у яких були вилучені інструкції щодо роботи в лавах УПА. Це дало можливість сформулювати рекомендації для виявлення радянської агентури в УПА. У березні 1944 року було захоплено трьох радянських агентів.

Для виходу з міжнародної ізоляції і полегшення становища частин УПА за ініціативою Миколи Лебедя восени 1943 року була укладена таємна угода з окремими командирами угорських частин, які охороняли німецькі комунікації на Волині. Згідно з цією угодою, обидві сторони відмовлялися від взаємних нападів, а угорці зобов'язалися допомогти УПА засобами зв'язку, зброєю і медикаментами. У 1944 році він став співзасновником УГВР (Української Головної Визвольної Ради), а після її створення був призначений генеральним секретарем із закордонних справ. З метою налагодження міжнародних контактів у 1944 році виїжджає за кордон, де й залишається до закінчення війни.

Після війни Микола Лебідь виїхав до США і заснував у Нью-Йорку дослідницько-видавниче бюро “Пролог” (явно розвідувального характеру), яке займалося збиранням та аналізом інформації про Україну. У 1946 році він опублікував монографію про діяльність УПА в роки війни і перші післявоєнні роки (“УПА”). У 1947 році Лебідь вийшов зі складу ОУН Бандери і разом із Ребетом і Камінським створив Закордонну ОУН (ОУНЗ), а також Закордонний Провід УГВР. У 90-х роках він неодноразово приїжджав на батьківщину. Помер Микола Лебідь у 1999 році.

..............

Микола ЛЕБІДЬ. Народився у 1910 році в Західній Україні. У 1930–1932 рр. Лебідь брав участь у створенні молодіжних організацій ОУН у Західній Україні. У 1932–1934 рр. був зв'язковим між Закордонним Проводом ОУН і місцевим керівництвом (Крайовою Екзекутивою).

Микола Лебідь очолив пошук і знищення радянської агентури та залишків загону Сидора Ковпака в Галичині... Останньою гучною справою СБ було поранення генерала Миколи Ватутіна і захоплення його архіву.

"Військо України", чч. 9-10, 2003 рік.